пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 червня 2025 року Справа № 903/382/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/382/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 9 147,66 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 9 147,66 грн. заборгованості в т.ч. 2 868,54 грн - заборгованості по орендній платі та 6 279,12 грн - неустойки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору торгового місця №2604/778/19 від 01.05.2019 в частині своєчасної оплати орендних платежів за торгове місце.
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 07.04.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 12.04.2025.
Ухвала суду від 07.04.2025 була направлена відповідачу ОСОБА_1 , за адресою зазначеною в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) та повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
29.04.2025 ухвалу суду від 07.04.2025 про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою ( АДРЕСА_2 ) та повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Отже, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: ( АДРЕСА_2 ) отже, суд направив ухвалу від 07.04.2025 за місцем його реєстрації.
Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 28.05.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи №903/382/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНСЬКА ОБЛСПОЖИВСПІЛКА» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 9 147,66 грн. в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 07.04.2025 про відкриття провадження у справі №903/974/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (Україна, 43000, Волинська обл., місто Луцьк, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, будинок 28, квартира 69).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 07.04.2025 та від 28.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.07.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
01 травня 2019 року між ФОП Дубинюк Сергій Анатолійович (Орендар) та Волинською обласною спілкою споживчих товариств (правонаступник - ТОВ «Волинськаоблспоживспілка») (Орендодавець) укладено договір оренди №2604/778/19 торговельного місця.
Предметом договору є торговельне місце №778, загальною площею 4,59 кв. м., розташоване на Завокзальному ринку за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, яке надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для розміщення об'єкту торгівлі (малої архітектурної форми, яка не є власністю орендодавця) для провадження торговельної діяльності. Передача торговельного місця в тимчасове платне користування не спричиняє передачу орендареві права власності на це місце, його власником залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом терміну дії цього договору без права суборенди та приватизації (п. 2.1).
Відповідно до п. 3.1. договору вступ орендаря у користування Торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного Договору. Підписання даного Договору свідчить про те, що Орендар отримав в користування Торговельне місце.
Після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором, або у випадку дострокового припинення договору орендар зобов'язаний повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед орендодавцем, в тому числі грошові, протягом 10 календарних днів. Повернення торговельного місця підтверджується підписанням акту прийому-передачі торговельного місця. У випадку невиконання орендарем даного пункту орендодавець має право самостійно звільнити торговельне місце від об'єкту торгівлі, яким користувався орендар шляхом демонтажу та вивезення з території ринку, про що комісією у складі трьох працівників орендодавця складається відповідний акт та повідомляється орендар. У випадку не звільнення торговельного місця від об'єкту торгівлі протягом 4 місяців з моменту припинення дії договору право власності на об'єкт торгівлі переходить від орендаря до орендодавця. Орендодавець набуває право власності на об'єкт торгівлі за ціною, що дорівнює сумі заборгованості і штрафних санкцій за невиконання орендарем обов'язку щодо повернення торговельного місця за 4 місяці з моменту припинення дії договору, а орендар звільняється від сплати заборгованості і санкцій (п. 3.2. договору).
Згідно до п. 4.1 договору з 1 травня 2019 року по 31 грудня 2019 року розмір орендної плати за торговельне місце складає 527,85 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ.
Протягом грудня 2019 р. сторони зобов'язані укласти додаткову угоду до даного Договору про встановлення розміру орендної плати на наступні 5 років дії Договору з 1 січня 2020 р. по 31 грудня 2024 р. У випадку не укладення такої угоди даний Договір припиняє свою дію з 31 грудня 2019 р.
Протягом грудня 2024 р. сторони зобов'язані укласти додаткову угоду до даного Договору про встановлення розміру орендної плати на термін дії Договору з 1 січня 2025 р. по 31 грудня 2029 р. У випадку не укладення такої угоди даний Договір припиняє свою дію з 31 грудня 2024 р.
Протягом грудня 2029 р. сторони зобов'язані укласти додаткову угоду до даного Договору про встановлення розміру орендної плати на термін дії Договору з 1 січня 2030 р. по 14 вересня 2031 р. У випадку не укладення такої угоди даний Договір припиняє свою дію з 31 грудня 2029 р.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії Договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати, визначеної п. 4.1., на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену Договором.
Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 15-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць) (п. 4.2).
Сторони дійшли згоди, що договір укладений по 14.09.2031 (п. 8.1).
Зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, що є невід'ємною частиною договору (п. 8.3).
31 грудня 2019 року між сторонами оренди торговельного місця підписано додаткову угоду №1 до договору оренди торговельного місця.
31 грудня 2020 року між сторонами оренди торговельного місця підписано додаткову угоду №2 до договору оренди торговельного місця.
31 грудня 2021 року між сторонами оренди торговельного місця підписано додаткову угоду №3 до договору оренди торговельного місця.
31 грудня 2022 року між сторонами оренди торговельного місця підписано додаткову угоду №4 до договору оренди торговельного місця.
31 грудня 2023 року між сторонами оренди торговельного місця підписано додаткову угоду №5 до договору оренди торговельного місця.
Відповідно до додаткової угоди №5 перший та другий абзац пункту 4.1. Договору викладено в наступній редакції:
«Розмір орендної плати за торговельне місце з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року складає 1046,52 грн. на місяць в т.ч. ПДВ.
Протягом грудня 2024 року сторони зобов'язалися укласти додаткову угоду до Договору оренди торговельного місця №2604/778/19 від 01.05.2019 про встановлення розміру орендної плати на період дії договору з 1 січня 2025 року. У випадку не укладення такої угоди, даний договір припиняє свою дію з 31 грудня 2024 року.». Додаткова угода до Договору у грудні 2024 року між сторонами укладена не була.
Таким чином, договір оренди торговельного місця припинив свою дію 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 3.2. Договору після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором або у випадку дострокового припинення Договору, орендар зобов'язаний повністю звільнити Торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед Орендодавцем, в тому числі грошові, протягом 10 календарних днів. Повернення Торговельного місця підтверджується підписанням акту прийому- передачі Торговельного місця.
Проте, відповідач Торговельне місце позивачу не повернув.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за період користування торговельним місцем з 01.10.2024 по 31.12.2024 становить 2868,54 грн.
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 2868,54 грн. заборгованості за орендоване торговельне місце та 6279,12 грн. неустойки в подвійному розмірі плати за користування торговою площею на підставі ст. 785 ЦК України.
Суд встановив, що на виконання умов договору оренди відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування торгове місце №778, загальною площею 4,59 кв. м., розташоване на Завокзальному ринку за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, що підтверджується підписами сторін на договорі та не заперечується відповідачем.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дубинюк Сергій Анатолійович припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, запис №2001980060002010991 від 17.01.2025, підстава - власне рішення.
Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, носять характер господарських. Позовну заяву подано до суду 01.04.2025, коли підприємець Дубинюк Сергій Анатолійович втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73), з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи приписи ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), припинення фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності Дубинюком С.А. підприємницької діяльності, не припиняє її зобов'язань, які пов'язані з підприємницькою діяльністю і які залишаються за ним як за фізичною особою.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Суд встановив, що доказів укладення між сторонами додаткової угоди з встановленням розміру орендної плати з 01.01.2025 в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, договір оренди припинив свою дію 31.12.2024.
Докази повернення орендарем спірного торгівельного місця орендодавцю за актом приймання-передачі в матеріалах справи відсутні.
Відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 не виконав, у зв'язку з чим позивачем нараховано 2868,54 грн. орендної плати, яка підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 6279,12 грн. у зв'язку з неповерненням відповідачем об'єкта оренди з 01.01.2025 по 31.03.2025.
Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Верховний Суд у постанові від 19.04.2021 по справі № 910/11131/19 зробив висновок про те, що після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки торговельне місце Відповідачем не звільнене та не повернуте Орендодавцю, та зважаючи на дату припинення Договору (31.12.2024), ТОВ «Волинська облспоживспілка» має право на стягнення з Відповідача неустойки за весь час прострочення в поверненні торговельного місця, а саме за період з 01.01.2025 року по 31.03.2025 року.
Відповідно, виходячи із подвійного розміру визначеної Договором щомісячної орендної плати, Відповідачу нараховано неустойку в сумі 6279,12 грн.:
- розмір орендної плати згідно умов Договору - 1046,52 грн. на місяць;
- сума неустойки за один місяць - 1046,52 грн. х 2 = 2093,04 грн.;
- термін прострочення виконання Відповідачем обов'язку по звільненню та поверненню Позивачу торговельного місця - 3 календарних місяці (з 01.01.2025 по 31.03.2025);
- загальна сума неустойки - 2093,04 грн. х 3 місяці = 6279,12 грн.
Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 6279,12 грн. неустойки, підставна та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Дубинюка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 11.07.2008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська облспоживспілка» (місто Луцьк, вулиця Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 01743401) 9 147,66 грн. заборгованості в т.ч. 2 868,54 грн. - заборгованості по орендній платі, 6 279,12 грн. - неустойки та 2 422,40 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як