вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"22" травня 2025 р. Cправа № 902/425/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
прокурора - Ярмощука В.П.,
представника позивача - Гулько А.В.,
у відсутності решти учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24000)
до: Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24000)
до: Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (вул. Шевченка, 63, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)
про визнання недійсними рішення та договору,
Керівником Могилів-Подільської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради до Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради та Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" про визнання недійсними рішення та договору.
Ухвалою суду від 08.04.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/425/25 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 06.05.2025 о 09:30 год.
Під час підготовчого провадження учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: Могилів-Подільською міською радою подано заяву щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави та про відмову у позові (а.с. 93-99, т. 1); відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву (а.с. 100-116, 131-141, т.1); Могилів-Подільською окружною прокуратурою - пояснення щодо наявності підстав представництва інтересів держави у справі прокурором (а.с. 117-123, т. 1) та відповідь на відзив відповідача 1 (а.с. 142-152, т. 1).
За заявою позивача (вх. №01-34/4613/25 від 30.04.2025) представниці Могилів-Подільської міської ради забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/425/25 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 22.05.2025 о 09:30 год., про що 06.05.2025 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
На визначений час у судове засідання 22.05.2025 з'явилися прокурор та представник позивача. Повідомлені належним відповідачі (шляхом доставки ухвали від 09.05.2025 до Електронних кабінетів ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористалися.
Прокурор заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.
Представниця позивача проти позову заперечила, посилаючись на викладену письмово позицію Могилів-Подільської міської ради у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що оспорюваним рішенням уповноваженої особи Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради, оформленим протоколом №28 від 28.02.2025, безпідставно та у порушення вимог до тендерної документації визнано тендерну пропозицію Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" під час закупівлі UA-2025-02-17-010211-а як таку, що відповідає вимогам встановленим у тендерній документації замовника і у Законі України "Про публічні закупівлі", та як наслідок, визнано Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" переможцем відкритих торгів і прийнято рішення про намір укласти договір на закупівлю послуг з переможцем, чим порушено вимоги ст.ст. 16, 17, 22, 31 Закону України "Про публічні закупівлі". Тому зазначене рішення та укладений на його підставі договір на закупівлю послуг №103 від 06.03.2025 (Договір) на загальну суму 1 493 865,29 грн, за твердженням прокурора, не відповідають вимогам Закону та підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.
Могилів-Подільська міська рада у поданій заяві по суті спору вказує, що прокурор не довів обґрунтованих підстав для представництва Могилів-Подільської міської ради у цій справі.
Крім того, відповідно до Положення Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради не має права втручатися в оперативну та господарську діяльність Підприємства, а також не має права втручатися та не має можливості здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність Підприємства. Управління не є органом управління та не володіє часткою (паєм, пакетом акцій), яка становила б не менше, ніж 25% статутного капіталу учасника процедури закупівлі. Тому, згідно з чинним законодавством, Управління не має контролю або істотного впливу на Підприємство, тому вони не вважаються пов'язаними особами.
Публічна закупівля проводилась у відповідності до чинного законодавства, у процедурі взяв участь лише один учасник - Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств". Відсутність конкуренції не є автоматичною підставою для визнання договору недійсним, тим більше в умовах дотримання інших вимог законодавства та публічного контролю.
У відзиві на позовну заяву Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради звертає увагу, що Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" було єдиним учасником аукціону. Це, зокрема, пов'язано і з тим, що вартість заявленої послуги для приватних підприємств є низькою та не вигідною.
Оскільки Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" виконані роботи за спірним договором, підприємством сплачена заробітна плата працівникам, оплачена вартість знарядь праці та іншого необхідного для виконання робіт, тому визнання Договору №103 від 06.03.2025 робить неможливим застосування наслідків недійсного правочину.
У відповіді на відзив прокурор зазначає, що відповідно до відзиву на позовну заяву Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради фактично жодним чином не заперечує наявність факту "пов'язаності сторін договору" в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі". Поряд з цим відхилення тендерних пропозицій на підставі того, що учасник не відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим ст.ст. 16, 17 Закону та умовам тендерної документації є обов'язком замовника, а не його правом.
Щодо визначення суми завданих збитків, прокурор звертає увагу суду, що позовна заява подана після укладення договору, проте до його виконання та перерахування коштів за договором підряднику, а саме Могилів-Подільському міському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств", у зв'язку із чим окремо відповідна позовна вимога не пред'являлася.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
17.02.2025 на веб-порталі ProZorro опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за №UA-2025-02-17-010211-а, яким передбачено процедуру закупівлі Управлінням житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради послуги з утилізації сміття та поводження зі сміттям (підбирання та перевезення побутових відходів і міського сміття, ліквідація стихійних сміттєзвалищ) на території Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області (згідно Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - код 90510000-5) з очікуваною вартістю закупівлі 1 494 137 грн.
Відповідно до п.п. 7 п. 5 розділу 3 тендерної документації визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі. Коли тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з уповноваженою особою (особами), та/або з керівником замовника.
Згідно з рішенням уповноваженої особи про розгляд тендерної пропозиції від 28.02.2025, оформленого протоколом №28 від 28.02.2025, визначено, що пропозиція учасника Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" відповідає тендерній документації замовника та відповідно прийнято рішення за результатами оцінки про визначення вказаного учасника переможцем із запропонованою найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією.
06.03.2025 за результатами проведеної процедури закупівлі між Замовником та Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" укладено Договір на закупівлю послуг №103 на суму 1 493 865,29 грн, у т.ч. ПДВ 248 977,55 грн.
04.04.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №103 від 06.03.2025, відповідно до якої сторони дійшли згоди достроково розірвати (припинити) дію Договору з 04.04.2025. Цією ж Додатковою угодою сторони домовилися зменшити загальну суму Договору на 1 364 980,16 грн, визначивши, що загальна сума Договору становить 128 885,13 грн, в тому числі ПДВ 21 480,85 грн.
Згодом на веб-порталі ProZorro оприлюднено Звіт про виконання договору про закупівлю UA-2025-02-17-010211-а, у якому зафіксовано суму оплати за договором про закупівлю: 128 885,13 UAH (в тому числі ПДВ 21 480,85 UAH).
За твердженням прокурора, рішення Замовника про визнання тендерної пропозиції відповідача 2 такою, що відповідає тендерній документації є неправомірним з тих підстав, що Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради та Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" є пов'язаними особами в розумінні ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", тому відповідну тендерну пропозицію мало бути відхилено.
За таких обставин, прокурор звернувся із відповідним позовом до суду про визнання зазначеного рішення, оформленого протоколом №28 від 28.02.2025, та укладеного на його підставі Договору на закупівлю послуг №103 від 06.03.2025 недійсними.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55).
За змістом частини першої статті 2 ГПК України метою господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Згідно із частиною другою статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
До основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься верховенство права (частина третя статті 2 ГПК України).
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 14 ГПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 13 ГПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).
Близький за змістом правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.
Відповідно до п. 25 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації (п.п. 21, 22 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно із п. 6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов'язків у замовників (зобов'язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом про закупівлі.
Рішення, яке приймається за наслідками розгляду та оцінки тендерних пропозицій, про визначення переможця та намір укласти з ним договір, є частиною процедури закупівлі (пункти 7, 8 ч.1 ст.10 Закону України "Про публічні закупівлі").
Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі, зокрема в частині визнання недійсним реалізованого рішення тендерного комітету про визначення переможця торгів та намір укласти з ним договір, не є ефективним способом захисту. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).
Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №924/1288/21 та постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №902/83/22, від 23.08.2023 у справі №903/745/22, від 16.08.2023 у справі №922/623/22.
Як встановлено судом, на підставі рішення уповноваженої особи про розгляд тендерної пропозиції від 28.02.2025, оформленого протоколом №28 від 28.02.2025, замовником визначено, що пропозиція учасника Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" відповідає тендерній документації Замовника та відповідно прийнято рішення за результатами оцінки про визначення вказаного учасника переможцем із запропонованою найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією.
12.05.2022 за результатами проведеної процедури закупівлі між Замовником та Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" укладено Договір на закупівлю послуг №103 на суму 1 493 865,29 грн, у т.ч. ПДВ 248 977,55 грн.
З огляду на вищевикладений висновок Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним рішення уповноваженої особи Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради, оформленого протоколом №28 від 28.02.2025, про визнання переможцем відкритих торгів за № UA-2025-02-17-010211-а Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" не є ефективним способом захисту, оскільки таке рішення вичерпало свою дію фактом його виконання - укладенням договору.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору на закупівлю послуг №103 від 06.03.2025, суд враховує таке.
З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України).
Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).
Проте згідно із частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 74 -78, 101, 103, 111).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:
"Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".
Наведеним висновком, сформульованим у справі №905/77/21, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновок, викладений у постанові цієї ж палати від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.
З огляду на вказане, якщо Договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави.
В даному спірному випадку Договір на закупівлю послуг №103 від 06.03.2025 виконано, що підтверджується оприлюдненим на веб-порталі ProZorro Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2025-02-17-010211-а на суму 128 885,13 грн (в тому числі ПДВ 21 480,85 грн), з урахуванням зменшення загальної суми Договору на підставі Додаткової угоди №1 від 04.04.2025 до Договору.
Цією ж Додатковою угодою №1 від 04.04.2025 до Договору сторони дійшли згоди достроково розірвати (припинити) дію Договору з 04.04.2025, що не позбавляє обов'язку суду оцінювати наявність порушеного права держави саме на момент звернення до суду. При цьому суд бере до уваги, що позов у справі № 902/425/25 було направлено до суду засобами поштового зв'язку 02.04.2025.
Факт виконання Договору прокурором не заперечується.
Отже, позовна вимога про визнання виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Оскільки відповідна вимога про застосування наслідків недійсності правочину прокурором не заявлялася, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання Договору недійсним з підстав обрання неефективного способу захисту інтересів держави, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Водночас суд акцентує увагу, що висновки, викладені у постанові ВП ВС від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 (12-35гс23), що у випадку, коли правочин визнано недійсним, застосування реституції є обов'язком суду, який ухвалив таке рішення, не підлягає застосуванню у даному спорі, оскільки такий висновок не є релевантним до конкретних правовідносин у розглядуваній справі.
Також суд зазначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 46 ГПК України засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання. Тобто, прокурор не був позбавлений права та можливості заявити про зміну предмету позову шляхом пред'явлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину до закінчення підготовчого провадження (до 06.05.2025), враховуючи, що станом на дату подання відповіді на відзив (05.05.2025) обставина виконання Договору була відома прокурору, що підтверджується змістом відповіді на відзив.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту інтересів держави.
Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019, справа №761/3884/18). Такий же висновок є застосовуваним і до господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Відповідно до ст.172 ЦК України ці ж висновки мають застосовуватися і тоді, коли стороною у матеріальних відносинах та стороною у справі є територіальна громада в особі своїх органів.
Звертаючись з позовом в інтересах держави, зокрема, в особі Могилів-Подільської міської ради, прокурор також не зважив на те, що позов пред'явлений до Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради, як до відповідача, за вимогами про визнання недійсними рішення та договору. Отже, позовні вимоги Могилів-Подільської міської ради фактично звернуті до її ж органу - Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради.
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).
Отже, позов прокурора в інтересах територіальної громади, звернутий до територіальної громади, суперечить положенням статті 45 ГПК України.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №902/83/22.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за прокурором.
Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 6056 грн залишити за прокурором.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення учасникам справи та Вінницькій обласній прокуратурі до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 02 червня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.