Справа № 761/8848/25
Провадження № 2/761/5579/2025
(заочне)
02 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Лазуренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, -
01 березня 2025 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22.07.2024 о 23.00 год в м. Києві по вул. Печенізька, 9 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 здійснив дорожньо - транспортну пригода з транспортним засобом «Volvo», д.н.з НОМЕР_2 , який в свою чергу відкинуло на транспортний засіб «Huyndai», д.н.з НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На час скоєння вказаного ДТП транспортний засіб «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 не був забезпечений чинним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Транспортний засіб «Volvo», д.н.з НОМЕР_2 , на час ДТП був забезпечений полісом №ЕР.217265432.
Згідно Звіту № 9227/08/24 від 29.08.2024 про оцінку транспортного засобу, складеного на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volvo», д.н.з НОМЕР_2 складає 194817,14 грн.
Зазначив, що для визначення розміру вартості автомобіля після ДТП, МТСБУ було залучено ТОВ «Аудатекс Україна», яким надана платформа та сплачено 2600,00 грн.
У зв'язку з настанням вищевказаної події, власник транспортного засобу «Volvo», д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернулася до МТСБУ із відповідною заявою про виплату відшкодування.
Зазначає, що МТСБУ 24.10.2024 здійснило виплату відшкодування ОСОБА_2 в розмір 160000,00 грн.
З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.
04 березня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
05 березня 2025 року та 11.03.2025 до суду надійшла інформація про реєстрацію місця проживання відповідача.
Ухвалою суду від 12.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.
В судове засідання представник МТСБУ не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про слухання справи у його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
Судові повістки, що направлялись на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, не були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Крім того, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 14-507 цс 18 від 12 грудня 2018 року.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 22.07.2024 о 23.00 год в м. Києві по вул. Печенізька, 9 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 здійснив дорожньо - транспортну пригода з транспортним засобом «Volvo», д.н.з НОМЕР_2 , який в свою чергу відкинуло на транспортний засіб «Huyndai», д.н.з НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до частини третьої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Відповідач на час скоєння дорожньо - транспортної пригоди не мав чинного договору ОСЦПВ (страхового полісу).
У зв'язку з настанням вищевказаної події, власник транспортного засобу «Volvo», д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернулася до МТСБУ із відповідною заявою про виплату відшкодування.
Згідно Звіту № 9227/08/24 від 29.08.2024 про оцінку транспортного засобу, складеного на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volvo», д.н.з НОМЕР_2 складає 194817,14 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, для визначення розміру вартості автомобіля після ДТП, МТСБУ було залучено ТОВ «Аудатекс Україна», яким надана платформа та сплачено 2600,00 грн.
Відповідно до наказу та вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір регламентованої виплати склав 160000,00 грн, яке МТСБУ сплатило ОСОБА_2
МТСБУ 24.10.2024 здійснило виплату відшкодування ОСОБА_2 в розмір 160000,00 грн.
Отже, на думку МТСБУ, воно виконало покладений на нього обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини заподіювача шкоди, який не забезпечив цивільно-правову відповідальність, при цьому загальна сума понесених витрат МТСБУ складає 162600,00 грн (160000,00 грн + 2600,00 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Завдана шкода особисто особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 відшкодована не була.
Відповідно до п. 21.1 ст. 21 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.
Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .
Відповідно до п.п. "а" п. 41. 1 ст. 41 зазначеного Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно - правову відповідальність.
В свою чергу, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
У зв'язку із тим, що на момент ДТП відповідач ОСОБА_3 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 89, 133, 141, 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН не відомо, проживачого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) суму відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у розмірі 162600 (сто шістдесят дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН не відомо, проживачого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Суддя Андрій АНОХІН