Справа № 761/16892/25
Провадження № 1-кс/761/11753/2025
28 квітня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 ,
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 05.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025000000000126,
установив:
28.04.2025 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 41898) клопотання слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 05.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025000000000126.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий ОСОБА_6 зазначив про таке.
Слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 22025000000000126 від 05.02.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
За версією органу досудового розслідування, громадянин України ОСОБА_6 поширює інформацію про переміщення, рух або розташування Збройних сил України та інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості ідентифікації їх на місцевості, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб та з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України.
17.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України. Повний текст повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик в статусі підозрюваного 17.04.2025 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Також, 17.04.2025 повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик в статусі підозрюваного опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 79 (8004) від 17.04.2025.
Таким чином, на думку слідчого, 17.04.2025 у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Слідчий зазначив у клопотанні, що обґрунтованість повідомлення про підозру повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Органом досудового розслідування здійснено виклик підозрюваного ОСОБА_6 повістками до слідчого на 10 год. 00 хв. 21.04.2025, 22.04.2025, 23.04.2025. Повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_6 17.04.2025 розміщені на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик» та опубліковані у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск № 79 (8004) від 17.04.2025.
Однак, підозрюваний ОСОБА_6 , у визначений час та дати до слідчого не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
При цьому відповідно до відповіді на доручення, отриманої від ГУ «Д» ДЗНД СБ України 23.04.2025 громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Донецьк, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 23.04.2025 перебував на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк.
23.04.2025 постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено 2 управлінню ГУ «Д» ДЗНД СБ України.
Таким чином, на думку слідчого, підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У клопотанні слідчого зазначено, що підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала обґрунтована підозра останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, на думку слідчого, не зможе в повній мірі запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 28.04.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник у судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував проти клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000126 від 05.02.2025.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Так, 17.04.2025 у зазначеному кримінальному провадженні слідчий 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, а саме у поширенні інформації про переміщення, рух або розташування підрозділів Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, з метою надання такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України.
Зазначене повідомлення ОСОБА_6 та повістки про його виклик з перекладом на російську мову опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 79 (8004) від 17.04.2025.
Крім того, повний текст письмового повідомлення ОСОБА_6 та повістки про виклик з перекладом на російську мову опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Слідчий суддя зазначає, що набуття процесуального статусу підозрюваного пов'язується не з самим фактом обізнаності особи про наявне щодо нього досудове розслідування, а з діями, які відповідно до кримінального процесуального закону має вчинити слідчий, прокурор. У цьому випадку вжитих стороною обвинувачення заходів достатньо для того, щоб приписи закону стосовно належного повідомлення особі про підозру вважалися такими, що виконані з достатньою ретельністю.
Відповідно до відповіді на доручення, отриманої від ГУ «Д» ДЗНД СБ України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Донецьк, станом на 23.04.2025 перебував на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк.
Постановою слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 від 23.04.2025 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук ОСОБА_6 , здійснення якого доручено 2 управлінню ГУ «Д» ДЗНД СБ України.
Слід зазначити, що чинне процесуальне законодавство не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваного в розшук.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З врахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_6 підозра не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на цей час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Водночас обов'язковою умовою для обрання запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного від суду, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому, враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого йому тяжкого кримінального правопорушення, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, враховуючи стадію кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у яких він підозрюється, оскільки досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває, проводяться слідчі (розшукові) дії, а також те, що на цей час вторгнення Російської Федерації на територію України продовжується.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя вважає, що покази свідків у зазначеному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході судового розгляду та/або змінити свої показання, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
При цьому, враховуючи, що при розгляді клопотання, поданого у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя перевіряє лише можливість обрання єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою, відсутня необхідність оцінювати питання щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Слідчий суддя зазначає, що будь-який інший запобіжний захід до підозрюваного застосувати неможливо, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме: тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, як не є можливим згідно з процесуальними нормами, так і не буде достатнім для стримування ризиків не процесуальної поведінки, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приймати закони в Україні повноважна тільки Верховна Рада України, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України. Натомість відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є здійснення правосуддя.
Таким чином, слідчий суддя шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р (ІІ)/2024, ч. 6 ст. 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
Відповідно до ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Отже, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчим суддею враховується вагомість, зібраних під час досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у його причетності до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України (м. Донецьк) та оголошений у міжнародний розшук, що свідчить про достатність правових підстав для обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись, ст. ст. 2, 7, 176, 177, 178, 183, 193, 196, 197, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваної розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1