Номер провадження 2/754/2520/25
Справа №754/888/25
Іменем України
29 травня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Кирилова А.А.
за відсутності сторін
розглянувши матеріали цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Позивач ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів. ціна позову - 215424 гривні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2022 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений письмовий договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 1212, за умовами якого Позивач при укладені цього Договору передав у власність Відповідача строком до 23 серпня 2022 року, а Відповідач прийняв грошові кошти у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. (оригінал Договору додається).
Відповідно до пункту 3 Договору, зазначену вище суму грошей, Відповідач зобов'язувався повернути Позивачу не пізніше 23 серпня 2022 року. Позика повертається в національній валюті України.
Відповідно до пункту 7 Договору при порушені Відповідачем терміну повернення грошових коштів Відповідач має сплатити Позивачу неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 10 Договору, після повернення позики в повній мірі Позивач повинен віддати Відповідачу даний Договір.
На порушення умов Договору Відповідач свої обов'язки не виконав, позику не повернув. Оскільки Відповідач прострочив час виконання грошового зобов'язання, вважає за необхідне стягнути з останнього суму боргу з урахуванням встановленої неустойки (пені) за весь час прострочення.
Розрахунок неустойки (пені) починаючи з 24 серпня 2022 року:
Період Неустойка (пеня): Серпень, 2022 (8 днів) 1 632,00 грн., Вересень, 2022 (30 днів) 6 120,00 грн., Жовтень, 2022 (31 день) 6 324,00 грн., Листопад, 2022 (30 днів) 6 120,00 грн., Грудень, 2022 (31 день) 6 324,00 грн., Січень, 2023 (31 день) 6 324,00 грн., Лютий, 2023 (28 днів) 5 712,00 грн. Березень, 2023 (31 день) 6 324,00 грн., Квітень, 2023 (30 днів) 6 120,00 грн., Травень, 2023 (31 день) 6 324,00 грн., Червень, 2023 (30 днів) 6 120,00 грн., Липень, 2023 (31 день) 6 324,00 грн., Серпень, 2023 (31 день) 6 324,00 грн., Вересень, 2023 (30 днів) 6 120,00 грн., Жовтень, 2023 (31 день) 6 324,00 грн., Листопад, 2023 (30 днів) 6 120,00 грн., Грудень, 2023 (31 день) 6 324,00 грн., Січень, 2024 (31 день) 6 324,00 грн., Лютий, 2024 (29 днів) 5 916,00 грн., Березень, 2024 (31 день) 6 324,00 грн., Квітень, 2024 (30 днів) 6 120,00 грн., Травень, 2024 (31 день) 6 324,00 грн., Червень, 2024 (30 днів) 6 120,00 грн., Липень, 2024 (31 день) 6 324,00 грн., Серпень, 2024 (31 день) 6 324,00 грн., Вересень, 2024 (30 днів) 6 120,00 грн., Жовтень, 2024 (31 день) 6 324,00 грн., Листопад, 2024 (30 днів) 6 120,00 грн., Грудень 26, 2024 (на день подачі позовної заяви) 5 304,00 грн. Всього: 856 днів, 174 624,00 грн.
Неустойка (пеня) у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення розраховується за формулою: Неустойка (пеня) в грн. за весь час прострочення = (сума боргу) х (відсоток неустойки (пені)) /100% х (кількість днів), де: (Сума боргу) - сума простроченого боргу; (Відсоток неустойки (пені)) - відсоток неустойки (пені) за один день прострочення; (Кількість днів) - кількість днів прострочення зобов'язання.
Період розрахунку: з 24 серпня 2022 по 26 грудня 2024 року включно - 856 днів;
Отже, 40 800,00 грн. (сума боргу) х 0,5% (відсоток неустойки, пені) / 100% х 856 (кількість днів) = 174 624 грн. 00 коп.
Загальна сума боргу = 40 800,00 грн. + 174 624,00 грн. = 215 424 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 6 Договору, в разі, коли Відповідач не поверне позичені гроші у встановлений строк, Позивач вправі стягнути заборгованість в безспірному порядку.
Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 23 травня 2022 року, в розмірі: 215 424 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп., з яких: - борг за договором позики - 40 800 грн. 00 коп.; - неустойка (пеня) - 174 624 грн. 00 коп.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року відкрито провадження в справі. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначити судове засідання по справі
Представник Позивача подав до суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності та позивача, вимоги позову підтримав в повному обсязі.
Відповідач до судового розгляду не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином за адресою реєстрації, причини неявки суду не повідомляв.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 23 травня 2022 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений письмовий договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 1212, за умовами якого Позивач при укладені цього Договору передав у власність Відповідача строком до 23 серпня 2022 року, а Відповідач прийняв грошові кошти у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. (оригінал Договору додається).
Відповідно до пункту 3 Договору, зазначену вище суму грошей, Відповідач зобов'язувався повернути Позивачу не пізніше 23 серпня 2022 року. Позика повертається в національній валюті України.
Відповідно до пункту 7 Договору при порушені Відповідачем терміну повернення грошових коштів Відповідач має сплатити Позивачу неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 10 Договору, після повернення позики в повній мірі Позивач повинен віддати Відповідачу даний Договір.
Грошові кошти станом на час звернення до суду позивачу не провернуті.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно з частинами першою та третьою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав зобов'язання за даним договором, а тому зобов'язаний повернути позивачу борг в сумі 215 424 грн.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.
Судом було створено усі умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідач жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивача суду не надав.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2154,24 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики від 23 травня 2022 року в розмірі 215 424 гривні та судовий збір у розмірі 2154 гривні 24 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: