Справа № 473/1491/25
іменем України
"30" травня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22475,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 4480991, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у сумі 3600,00 грн зі строком користування протягом 30 днів (з можливістю пролонгації/автопролонгації вказаного строку), а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (до 27 жовтня 2021 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,88 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі автопролонгації строку кредитування 5,00 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 7 % від суми кредиту (в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію за обслуговування кредиту в розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту).
13 січня 2022 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Вердикт капітал» договір факторингу №13-01/2022-79, за яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт капітал» за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 4480991 від 27 вересня 2021 року.
10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, за яким ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 4480991 від 27 вересня 2021 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 22475,79 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3492,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 18731,79 грн, заборгованість за комісією в розмірі 252,00 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем її проживання, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1-3ст.207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст.207, ч. 1 ст.1054, ч. 1 ст.1055 ЦК України, ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629ЦК України).
Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).
Таким чином, до ТОВ «Коллект Центр» перейшли усі права та обов'язки первісних кредиторів за договором.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачці (копія довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 24 січня 2024 року (щодо перерахування суми позики в розмірі 3600,00 грн), виписка про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти, емітованої на ім'я відповідачки, надана АТ «ПУМБ»).
Проте позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором про споживчий кредит № 4480991 від 27 вересня 2021 року становить 22475,79 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3492,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 18731,79 грн, заборгованість за комісією в розмірі 252,00 грн.
Заборгованість за кредитом нарахована з урахуванням внесених відповідачкою коштів у сумі 108,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту - відповідно до п.1.5.1 кредитного договору (3600 х 7%). При цьому, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Разом з тим, суд не в повній мірі погоджується з розрахунком у частині нарахування процентів, оскільки останній суперечить умовам кредитного договору.
Як зазначалося вище, строк користування кредитними коштами за умовами кредитного договору становить 30 днів, тобто до 27 жовтня 2021 року (п.п.1.3, 1,4 договору). Відповідно до п.2.3.1.1 кредитного договору відбулася пролонгація вказаного строку на пільгових умовах на 3 дні, в подальшому - автопролонгація на стандартних (базових умовах), відповідно до п.2.3.1.2 кредитного договору на 60 днів (до 29 грудня 2021 року).
З огляду на викладене, заборгованість за процентами становить 11398,59 грн (3600,00 грн х 0,88 % х 30 дн. - 120,00 грн (сплачені відповідачкою) (за період з 28.09.2021 по 27.10.2021) + 3492,00 грн х 0,88 % х 3 дн. (за період з 28.10.2021 по 30.10.2021) + 3492,00 грн х 5% х 60 дн. (за період з 31.10.2021 по 29.12.2021).
Згідно викладеного Великою Палатою в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
В той же час, порядок виплат процентів за неправомірне користування чужими коштами, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Проте, позивач не заявляв окремих вимог про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов'язання.
За встановлених обставин, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 4480991 в розмірі 15142,59 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3492,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 11398,59 грн, заборгованість за комісією в розмірі 252,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» (згідно розміру задоволених вимог) слід стягнути 1623,00 грн судового збору.
Що стосується витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору від 01 липня 2024 року №01-07/2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації, вартість послуги 3000,00 грн (виходячи з потраченого часу - 2 год. та вартості послуги у 1500,00 грн за 1 год. роботи); складання позовної заяви, вартість послуги 6000,00 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 3000 грн за 1 год. роботи).
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви (інших послуг в межах вказаної цивільної справи представником надано не було).
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до положень ч.2 ст.141ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2010,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 67 %).
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; ідентифікаційний код 44276926, заборгованість за договором про споживчий кредит № 4480991 від 27 вересня 2021 року в розмірі 15142,59 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 3492,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 11398,59 грн, заборгованість за комісією в розмірі 252,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; ідентифікаційний код 44276926, судові витрати в розмірі 3633,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя Л.В. Лузан