Справа № 944/624/25
Провадження №2/944/1034/25
(заочне)
02.06.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
за участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТзОВ «Нафтогаз Тепло» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 16674,46 грн, яка складається з заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 6740,58 грн; заборгованості за послуги з постачання гарячої води - 5986,21 грн; заборгованості із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії - 1191,46 грн, заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води - 1252,96 грн, інфляційного збільшення - 1185,36 грн, трьох процентів річних - 317,89 грн.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області від 19 листопада 2019 року № 1119 ТзОВ «Нафтогаз тепло» визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та виконавцем комунальних послуг з постачання гарячої води на території міста Новояворівськ Яворівського району Львівської області. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу, під'єднана до системи централізованого постачання теплової енергії та гарячої води. Позивач забезпечив надання теплової енергії до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , впродовж опалювальних сезонів 2019-2020 років, 2020-2021 років, 2021-2022 років 2022-2023 років, 2023-2024 років. Відповідач фактично користується послугами, які ТзОВ «Нафтогаз Тепло» надає споживачам в м. Новояворівськ, у встановленому законом порядку від надання послуг ПТЕ та/або ПГВ не відмовлявся. У зв'язку з несвоєчасною сплатою за спожиті послуги та невнесення плати за абонентське обслуговування, станом на момент подачі даної позовної заяви, згідно з даних бухгалтерського обліку та прикладених до заяви розрахунків заборгованості у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 16674,46 грн, відтак просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, однак 27.05.2025 подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 14.04.2025 та 27.05.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про виклик в судове засідання. Відзиву на позовну заяву не подав.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак у таке без поважних причин не з'явився, не повідомив причини неявки, не подав відзиву, а також представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27 травня 2025 року, є дата складення повного судового рішення 02 червня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області № 1119 від 19 листопада 2019 ТОВ «Нафтогаз Тепло» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води на території Новояворівської міської ради.
25 листопада 2019 року, 22 жовтня 2020 року, 14 жовтня 2021 року, 22 листопада 2022 року, 27 жовтня 2023 року, 31 жовтня 2024 року представниками ТОВ « Нафтогаз Тепло» було складено акти про те, що в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , надано послуги з постачання теплової енергії.
ТОВ «Нафтогаз Тепло» скеровувало вимогу про сплату заборгованості та попередження про звернення до суду з позовом про стягнення коштів на адресу відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії становить 6740,58 грн, за послуги з постачання гарячої води становить 5986,21 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості по платі за абонентське обслуговування постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по жовтень 2024 року заборгованість складає 1191, 46 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості 3 % річних та інфляційної складової за адресою: АДРЕСА_1 , така складає: інфляційне збільшення 1185,36 грн, 3% річних - 317,89 грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
При цьому, такому праву прямо відповідає визначений у ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 21 вказаного Закону одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги,що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 22 вказаного Закону, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України ,якщо інше не передбачено законом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб'єкта господарювання, що провадить таку діяльність.
Відповідно до ст. 64, 67, 68, 162 Житлового кодексу України та ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Постанови КМУ від 21 липня 2005р. №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", чинної на час існування спірних правовідносин, що діяли до 01 травня 2022 року, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Відповідно до ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду, Закону України Про житлово-комунальні послуги, п.7, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.67 Житлового кодексу плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтями 64, 68 Житлового кодексу передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Так як законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
В силу ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.2ст.382 Цивільного кодексу Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Місця загального користування - це місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень.
Опалювані місця загального користування та допоміжні приміщення - це місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря.
Опалюване приміщення - це приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч.6ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку'визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги)регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830(далі - Правила).
Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Методикою встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у Методиці.
Отже, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, те, що позивач належним чином надавав послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, чим спричинив заборгованість перед ТзОВ «Нафтогаз Тепло» у загальному розмірі 16674,46 грн.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунках, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, оскільки така відповідачем не спростована.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Зазначені обставини, які описано вище, на думку суду, є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Нафтогаз Тепло» заборгованість у розмірі 16674,46 грн.
Згідно з ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви ТзОВ «Нафтогаз Тепло» сплатило судовий збір в загальному розмірі 3028, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2319 від 20 січня 2025 року та №705 від 05 грудня 2023 року.
Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028, 00 гривень
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 223, 259, 263-265 Цивільного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» заборгованість у розмірі 16674 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривень 46 копійок, з яких: заборгованість за послуги з постачання теплової енергії - 6740 (шість тисяч сімсот сорок) гривень, 58 копійок; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмір 5986 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 21 копійка; заборгованість за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії - 1191 (одна тисяча сто дев'яносто одна) гривня 46 копійок; заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води - 1252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) гривні 96 копійок, інфляційне збільшення 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п'ять) гривень 36 копійок, три проценти річних - 317 (триста сімнадцять) гривень 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Яворівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02 червня 2025 року.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло», код ЄДРПОУ 42399765, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О. Білецька