Справа № 463/4361/25
Провадження № 1-в/463/100/25
02 червня 2025 р. Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
захисника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в режимі відеоконференції заяву лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» ОСОБА_4 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 27.12.2023 року, до ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Відповідно до ухвали Франківського районного суду м.Львова від 11.07.2024 року, ОСОБА_5 продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Згідно з ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 21.10.2024 року, ОСОБА_5 змінено застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Лікар-психіатр КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, оскільки, відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів № 23 від 02.05.2025 року, комісія лікарів-психіатрів підтвердила обґрунтованість рішення про припинення застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, оскільки на даний час останній перебуває в стані медикаментозної ремісії.
Лікар-психіатр ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду. Разом з тим, 20.05.2025 року завідувачем поліклінічного відділення КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» ОСОБА_6 подано суду заяву про розгляд справи без участі лікаря-психіатра, заяву підтримує в повному обсязі, просить суд таку задовольнити.
Прокурор Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_7 02.06.2025 року подала суду клопотання про розгляд даної заяви без її участі, проти задоволення заяви лікаря-психіатра ОСОБА_4 не заперечує.
Особа щодо якої вирішується питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання належним чином був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
З врахуванням вищезазначених обставин, поданої лікарем-психіатром та прокурором заяви про розгляд справи без їхньої участі, суд вважає за можливим проводити розгляд заяви у відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.
Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заяву лікаря-психіатра ОСОБА_4 , просить таку задовольнити.
Заслухавши позицію захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.
Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у порядку передбаченому ст.95 КК України та ст.514 КПК України. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Відповідно до ч.2 ст.95 КК України особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.
Статтею 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено що продовження, зміна або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу та виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру чи якщо особа видужала. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» з діагнозом: F22.0 хронічний маячний розлад, стан медикаментозної ремісії.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 27.12.2023 року, до ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Згідно з ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 11.07.2024 року, ОСОБА_5 продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
В подальшому, згідно з ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 21.10.2024 року, відносно ОСОБА_5 змінено застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів № 23 від 02.05.2025 року (а.с.2-5), ОСОБА_5 перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» з діагнозом: F22.0 хронічний маячний розлад, стан медикаментозної ремісії. За час перебування на амбулаторному лікуванні суспільно небезпечних тенденцій не виявляє, до лікування ставиться відповідально, дотримується всіх вказівок та рекомендацій лікаря, ліки приймає та регулярно відвідує дільничного психіатра. За час лікування вдалося досягти певного покращення критики до свого стану і відповідальності щодо своїх дій. Поводить себе адекватно, впорядковано, коректно та ввічливо, критично ставиться до вчиненого ним правопорушення. Зважаючи на досягнення критичного ставлення до свого стану та вчиненого ним правопорушення, відповідального ставлення до свого лікування, відсутність продуктивної симптоматики та антисоціальних тенденцій, можна стверджувати про досягнення стану ремісії. Враховуючи вищенаведене, лікарська комісія вважає за необхідне припинити ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Враховуючи те, що на даний час у ОСОБА_5 психічний стан покращився та стабілізувався, маячних ідей та ознак їх наявності не спостерігається, останній дотримується вказівок та рекомендацій лікаря, відповідально ставиться до свого лікування, суспільно небезпечних тенденцій не проявляє, за час лікування вдалося покращити критику до свого стану, відсутність продуктивної симптоматики та антисоціальних тенденцій, а тому, заяву слід задовольнити та припинити застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Керуючись ст.95 КК України, ст.514 КПК України, ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» суд, -
заяву лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» ОСОБА_4 - задовольнити.
Припинити застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1