04 липня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого: Ткача З.Є., Суддів: Гірського Б.О., Бершадської Г.В., при секретарі Жовняревич Т.М., з участю ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в будинок,
встановила:
В лютому 2006 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та Інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_3, пред'явили позов до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1 та про вселення у вказаний будинок. Позивачі вказали, що в спірному будинку, який належить ОСОБА_4 на праві особистої власності, постійно проживали як члени його сім'ї. ОСОБА_4, після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , створив несумісні умови для проживання , в наслідок чого вимушені були тимчасово залишити житло та проживати в іншому місці. Відповідач також змінив замок в дверях і в будинок не впускає.
Справа № 22а - 706 Головуючий у 1-й інстанції: Білосевич Г.С.
Категорія : житловий спір Доповідач Ткач З.Є.
Рішенням Кременецького районного суду від 16 травня 2006 року вирішено: «У позові ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом та про вселення відмовити.»
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати , посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки обставинам, на які вони посилались в заяві і неправильно вирішив спір.
Розглянувши матеріали справи , доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд виходив з тогою, що позивачі в листопаді 2005 року добровільно вибули із спірного будинку на постійне проживання в інше жиле приміщення і відповідно до ст. 167 ЖК України втратили право на проживання.
Однак, з цим висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, яким суд не дав належної оцінки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 1986 році, і з цього часу проживали в спірному будинку, право власності на який у 2000 році перейшло до ОСОБА_4 в порядку спадкування.
У шлюбі народились двоє дітей.
Рішенням Кременецького районного суду від 18 серпня 2005 року шлюб Немировських розірвано.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі залишили будинок тимчасово, у зв'язку з неприязненими стосунками та конфліктами, які виникали між колишнім подружжям.
З часу залишення будинку ОСОБА_4, з метою не допустити позивачки та дітей до будинку, змінив замок до вхідних дверей, про що ствердили позивачі та відповідач.
Висновок суду про добровільне вибуття ОСОБА_1 разом з дітьми на інше постійне місце проживання спростовується фактичними обставинами справи, відповідно яких листопада 2005 року вони проживали в інших осіб як тимчасові жильці. В спірному будинку знаходиться їхнє майно.
Про намір проживати в будинку, вказує факт звернення
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за ними права власності на частину спірного будинку, який вирішувався судом 23 грудня 2005 року, тобто в час, коли позивачі тимчасово проживали в іншому місці.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що позивачі на інше постійне місце не вибували, своє право на проживання в спірному будинку не втратили , а тому підлягають вселенню в нього.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивачів про усунення перешкод в користуванні будинком , оскільки в судовому засіданні був підтверджений факт заміни ОСОБА_4 замка до вхідних дверей, у зв'язку з чим позивачі не могли користуватись жилим приміщенням.
Отже, рішення суду слід скасувати і ухвалити нове , яким в позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду від 16 травня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3
ОСОБА_6 задовольнити.
Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_3
ОСОБА_6 в жилий будинок , що розташований в АДРЕСА_1 і зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їм перешкод в користуванні вказаним будинком.
Рішення колегії суддів набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.