справа № 492/566/24
провадження № 2/492/255/25
Іменем України
18 березня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в порядку регресу у розмірі 10077,00 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 26 грудня 2021 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відповідач здійснив наїзд на перешкоду, а саме острівець безпеки пішохідного переходу. Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 25 березня 2022 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхової події не була застрахована, тому позивачем було здійснено регламенту виплату власнику пошкодженого острівця безпеки пішохідного переходу у сумі 7077,00 грн. за рахунок фонду захисту потерпілих, а також позивачем були понесені додаткові витрати на залучення експерта для визначення розміру матеріальної шкоди у розмірі 3000,00 грн., від повернення яких відповідач ухилився, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.
Представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася, але до суду від неї надійшла заява, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання двічі поспіль був повідомлений належним чином. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідками відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачу належним чином. Відповідач відзив на позов, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, про причини неявки в суд не повідомив.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд бере до уваги, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року в справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути у судове засідання.
Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для його неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 22 травня 2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного заочного рішення жодного разу у судове засідання не з'явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтував.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду представниці позивача, що викладена у поданій нею до суду заяві, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договору страхування, пов'язані з правом особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Малиновського районного суду міста Одеса від 25 березня 2022 року у справі № 521/903/22 ОСОБА_1 , відповідача у справі, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 046800 від 27 грудня 2021 року, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 27 жовтня 2021 року, письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які пояснили про обставини дорожньо-транспортної пригоди та інших документів визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 12).
Відповідно до зазначеної постанови суду 26 грудня 2021 року, о 01 год. 50 хв., ОСОБА_1 , відповідача у справі, в місті Одесі вулиці Івана та Юрія Лип, 5, керуючи транспортним засобом BMW 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме острівець безпеки пішохідного переходу. В результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Як вбачається з роздруківки з Централізованої бази даних МТСБУ, даних щодо наявності полісу та страховика, що видав поліс щодо транспортного засобу BMW 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , відповідач у справі, під час дорожньо-транспортної пригоди не знайдено (а. с. 32).
На підставі заяви від 13 жовтня 2022 року КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ МОНТАЖНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ ПІДРОЗДІЛ» ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (а. с. 7, 8-11) (далі за текстом - КУ «СМЕП» ОМР) звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі за текстом - МТСБУ), позивача у справі, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 грудня 2021 року (а. с. 6 зворотна сторона).
Як вбачається з висновку звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна - острівця безпеки на пішохідному перехресті від 25 жовтня 2022 року, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, вартість відновлювального ремонту острівця безпеки на пішохідному перехресті складає 1077,00 грн. (а. с.13-25).
На підставі акту виконаних робіт, платіжної інструкції № 935290 від 28 жовтня 2022 року МТСБУ, позивачем у справі, перераховано ТОВ «Незалежна Експертна Компанія» за залучення експерта для визначення розміру матеріального збитку у розмірі 3000,00 грн. (а. с. 27).
Згідно із довідкою № 1 від 28 жовтня 2022 року, наказу від 28 жовтня 2022 року «Про відшкодуванню шкоди з фонду потерпілих», платіжної інструкції № 935410 від 31 жовтня 2022 року МТСБУ, позивачем у справі, перераховано страхове відшкодування КУ «СМЕП» ОМР у розмірі 7077,00 грн. (а. с. 28, 29).
МТСБУ, позивач у справі, направляло ОСОБА_1 , відповідачу у справі, вимоги від 18 жовтня 2022 року, від 31 жовтня 2022 року, про відшкодування витрат на збір документів та визначення розміру шкоди на загальну суму 10077,00 грн. (а. с. 31), однак вказані вимоги відповідачем не виконані.
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з приписами частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частин 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно з роз'ясненнями, що викладені у абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», судам роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
За змістом частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень статей 22, 1192 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема, витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх повне відшкодування, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В силу статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на час виникнення спірних правовідносин) - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(станом на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених вказаним законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 вказаного закону.
Судом встановлено, що здійснивши регламентну виплату на користь КУ «СМЕП» ОМР МТСБУ, позивач у справі, виконало покладений на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому МТСБУ, позивач у справі, має право регресної вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди та повинен нести відповідальність за завдану шкоду, не забезпечену полісом.
Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на час виникнення спірних правовідносин), у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ, позивач у справі, у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому вказаним законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , відповідача у справі, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду не була застрахована, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки згідно з роздруківкою з Централізованої бази даних МТСБУ, даних щодо наявності полісу та страховика, що видав поліс, щодо транспортного засобу BMW 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , відповідач у справі, під час дорожньо-транспортної пригоди не знайдено, тому МТСБУ, позивач у справі, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило виплату відшкодування шкоди КУ «СМЕП» ОМР у розмірі 7077,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 935410 від 31 жовтня 2022 року.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведений той факт, що матеріальна шкода у розмірі 7077,00 грн. має відшкодовуватися саме відповідачем, який, не застрахувавши свою цивільно-правову відповідальність,керував джерелом підвищеної небезпеки, з вини якого вчинена дорожньо-транспортна пригода.
Згідно з пунктом 40.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ має право залучати експерта у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417 (станом на час виникнення спірних правовідносин), залучення експерта для визначення розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.
Згідно з пунктом 41.4. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Судом встановлено, що на підставі платіжної інструкції № 935290 від 28 жовтня 2022 року МТСБУ, позивачем у справі, здійснено оплату витрат на залучення експерта для визначення розміру матеріального збитку у розмірі 3000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача витрат на залучення експерта для визначення розміру матеріального збитку у розмірі 3000,00 грн. підлягає задоволенню.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7077,00 грн., а також витрат на залучення експерта для визначення розміру матеріального збитку у розмірі 3000,00 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а. с. 1).
Керуючись статями 4, 5, 12, 13, 19, 44, 48, 76-83, 89, 95, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-281, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: Русанівський бульвар, будинок 8, місто Київ, 02653, код ЄДРПОУ: 21647131) завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 10077 (десять тисяч сімдесят сім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: Русанівський бульвар, будинок 8, місто Київ, 02653, код ЄДРПОУ: 21647131) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.