Справа № 183/5241/25
№ 1-кс/183/1020/25
30 травня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисникаОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Гусятинського відділу Чортківської окружної прокуратури Тернопольської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 травня 2025 року за № 12025042350000550, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хащове, Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлення досудовим розслідуванням, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період і проходячи її на посаді тесляра-покрівельника будівельного відділення 2 будівельного взводу 3 роти спеціальних будівельних робіт 3 батальйону обладнання території військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 23 листопада 2024 року о 20:00 був відсутній під час проведення вечірньої перевірки, після чого до місця розташування військової частини не повернувся, перестав виходити на зв'язок з командиром свого підрозділу, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 28 травня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження, а саме на території с. Хащове, Самарівського району Дніпропетровської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: показами свідків, актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини, та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.
Вказує, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий покликається на необхідність запобігання спробам підозрюваного:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлені волі стром від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 , не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, оскільки останні проходять військову службу в одному підрозділі з підозрюваним, інших свідків за провадженням. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_5 може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи, що ОСОБА_5 не мав реального наміру повернутися до військової частини раніше, так як його було затримано працівниками Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області. Таким чином ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Слідчий посилається на ч. 7 ст. 176 КПК України та вказує, що застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам. Враховуючи те, що ОСОБА_5 не здійснював заходів, спрямованих на повернення до розташування військової частини та на службу, тому застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не забезпечить виконання останнім виконання покладених на нього обов'язків.
Враховуючи особистість ОСОБА_5 , а також те, що досудовим слідством не встановлено осіб, які б могли поручитися за виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки також не вбачається можливим та не забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків. Враховуючи те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України він зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України. Так, ОСОБА_5 зобов'язаний, в службовий час, та понад встановлений службовий час в період військових навчань, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді, за наказом на бойовому завданні військової частини НОМЕР_1 під час військового стану, та виконувати свої службові обов'язки за посадою, а також особливі обов'язки, визначені статутами Збройних Сил України. У зв'язку із викладеним, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить виконання останнім службових обов'язків. Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків,для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу, із вказівкою п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України наголошує, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених слідчим.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Вказав, що підозра є необґрунтованою та не підтверджується доказами. Надані стороною обвинувачення докази є недопустимими з огляду на те, що висновок службового розслідування військовою частиною направляється органам державного бюро розслідувань, до підслідності якого відносяться злочини проти встановленого порядку несення військової служби. Яким чином указаний доказ отримано слідчим СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області з матеріалів клопотання не встановлюється. Слідчим та прокурором не доведено ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та не долучено документів, на підтвердження їх існування. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення не є підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказав, що підозрюваний не уникав явки до органів досудового розслідування, не переховувався, знаходився за місцем проживання. Доказів впливу підозрюваного на свідків та їх переліку, наміру впливу та самої його можливості не надано. Посилання на можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, за умови відсутності притягнення його до кримінальної відповідальності раніше є нічим не підтвердженими. Наголосив на відсутності в матеріалах клопотання постанов про визначення підслідності та послався на ненадання стороною обвинувачення стороні захисту постанов про визначення групи прокурорів. У випадку висновку суду про наявність підстав для задоволення клопотання просив застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави в мінімальному розмірі.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав захисника. Вказав, що має неповнолітнього сина, який проживає окремо від нього.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування сторони обвинувачення та сторони захисту, слідчий суддя висновує таке.
Як убачається з матеріалів клопотання, 28 травня 2025 року до ЄРДР за № 12025042350000550 внесені відомості за матеріалами правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України з коротким викладом обставин: «в ході проведення розшукових заходів на території Самарівського району Дніпропетровської області було встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самовільно залишив місце дислокації військової частини, на теперішній час переховується на території Самарівського району Дніпропетровської області (ЖЄО № 25089 від 28.05.2025). Орган досудового розслідування: Самарівський РВП ГУНП в Дніпропетровській області. У складі групи слідчих вказано, в тому числі - ОСОБА_6 , у складі групи прокурорів, в тому числі - ОСОБА_3 .
Оцінюючи посилання захисника на ненадання стороні захисту постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що така постанова надана слідчим до судового розгляду, крім того з витягу з ЄРДР, долученого до клопотання, вбачається наявність у групі процесуальних керівників прокурора. яким погоджено подане клопотання. Відтак, відсутність безпосереднього долучення до клопотання вказаної постанови не є суттєвою обставиною, яка вказує на неналежне оформлення клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
За п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.
28 травня 2025 року о 10:15 годин ОСОБА_5 затримано в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208, п. 6 ст. 615 КПК України, 30 травня 2025 року о 10:00 год слідчим подано клопотання та 30 травня 2025 року об 11:00 год підозрюваного доставлено до слідчого судді.
Перевіряючи законність затримання слідчий суддя враховує, що за ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відтак, самі по собі відомості рапорту від 28 травня 2025 року про виявлення ОСОБА_5 не є підставою для реєстрації кримінального провадження, однак у сукупності з іншими даними та доказами, наданими стороною обвинувачення, виявлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, можуть бути підставою для внесення таких відомостей.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. На цьому етапі судового провадження слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя висновує про наявність у провадженні сторони обвинувачення доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (Акту службового розслідування комісії в/ч НОМЕР_1 ; рапорту від 23 листопада 2024 року Чергового в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 ; рапорту командира батальйону охорони ОСОБА_8 від 18 грудня 2024 року; пояснень заступника командира роти МТЗ з МПЗ ОСОБА_9 від 19 грудня 2024 року; витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 19 листопада 2024 року № 324; витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24 листопада 2024 року № 329; військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 ), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
Оцінюючи докази на підтвердження підозри на предмет їх допустимості слідчий суддя враховує, що на момент розгляду клопотання слідчому судді не доведено посилань сторони захисту на недопустимість поданих доказів, оскільки зміст долучених до клопотання доказів свідчить про їх отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а посилання сторони захисту на те, що слідчим не надано доказів отримання вказаних доказів саме від військової частини суд не приймає, з огляду на дані, в тому числі, ЄРДР, які вказують про надходження відповідного повідомлення.
28 травня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке вручено підозрюваному 28 травня 2025 року о 17 годині 30 хвилин. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на цьому етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Щодо посилання захисника на порушення підслідності слідчий суддя виходить з такого.
За ч. 1, 2 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов'язаний протягом п'яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого протягом десяти днів з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності.
За таких обставин, враховуючи внесення даних до ЄРДР про кримінальне правопорушення 28 травня 2025 року слідчий суддя відхиляє наведене посилання захисника.
Крім того, за абз. 15 ч. 1 ст. 615 КПК України в умовах воєнного стану Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов'язки) або уповноважені ним прокурори з метою забезпечення ефективності досудового розслідування своєю вмотивованою постановою мають право визначити підслідність або доручити здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України, іншому органу досудового розслідування.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про наявність ризику, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлені волі стром від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 , не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез'явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду. Крім того слідчий суддя враховує і період часу від моменту вчинення дій, у яких підозрюється ОСОБА_5 , до моменту його затримання, що може свідчити про намагання уникнути підозрюваним встановлення його місцезнаходження, відмінність місця проживання від місця фактичної реєстрації.
Саме з цих підстав посилання захисника на відсутність вказаного ризику суд відхиляє.
Водночас, з урахуванням того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину вперше та діяння, у якому він підозрюється, припинене з його затриманням, місцезнаходження свідків знаходиться у значний віддаленості від місця проживання підозрюваного, слідчий суддя погоджується з посиланнями захисника про відсутність вказаних ризиків та вважає відсутніми ризики, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, який є військовослужбовцем, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність ризику. Крім того при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим належним чином обґрунтовано в клопотанні та доведено слідчому судді той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Визначаючи строк дії запобіжного заходу слідчий суддя враховує дату та обставини затримання підозрюваного, а тому вважає доречним застосувати запобіжний захід з дня фактичного затримання особи до 25 липня 2025 року включно.
При цьому слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України, Закону України «Про попереднє ув'язнення» не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а положення п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
За ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України визначає, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий вказує про неможливість встановлення альтернативного запобіжного захисту підозрюваному у виді застави через дію абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України та те, що в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Водночас слідчий суддя не може погодитися з указаними посиланнями слідчого, оскільки абзац восьмий частини четвертої статті 183 КПК України передбачає право, а не обов'язок, слідчого судді не визначити під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі, статтею 408 Кримінального кодексу України.
У той же час, перевіряючи можливість визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує проходження служби ОСОБА_5 , його поведінку, обставини підозри, відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків за місцем проживання.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у межах вищої межі, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Вказаний розмір застави, з урахуванням відсутності доказів отримання підозрюваним доходів в цьому, конкретному випадку, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не призведе до негативного впливу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хащове, Новомосковського району, Дніпропетровської області, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25 липня 2025 року включно.
Визначити розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
У разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 застави, покласти на останнього такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду на кожний виклик; не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 травня 2025 року за № 12025042350000550.
Попередити ОСОБА_5 , що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали надати підозрюваному, прокуророві, захисникові та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала в повному обсязі складена та проголошена о 08:05 годині 02 червня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1