30 травня 2025 року
м. Київ
справа № 580/4684/22
адміністративне провадження № К/990/20298/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправним невиплату доплати за вислугу років з урахуванням служби в органах внутрішніх справ, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною невиплату з 15 вересня 2006 року доплати за вислугу років з урахуванням служби в органах внутрішніх справ з 01 серпня 1986 року по 25 жовтня 1989 року тривалістю 3 роки 2 місяці 25 днів;
- зобов'язати встановити доплату за вислугу років з 15 червня 2009 року в розмірі 10 відсотків посадового окладу, з 30 липня 2010 року в розмірі 15 відсотків посадового окладу, з 20 квітня 2012 року в розмірі 20 відсотків посадового окладу, з 20 квітня 2017 року в розмірі 30 відсотків посадового окладу, з 05 серпня 2018 року в розмірі 40 відсотків посадового окладу;
- зобов'язати нарахувати і виплатити різницю між належними до сплати і фактично сплаченими сумами суддівської винагороди з урахуванням збільшеної доплати за вислугу років за період з 15 червня 2009 року по 04 березня 2021 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною невиплата судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 15 вересня 2009 року по 04 березня 2021 року доплати за вислугу років з урахуванням служби в органах внутрішніх справ з 01 серпня 1986 року по 25 жовтня 1989 року тривалістю 3 роки 2 місяці 25 днів;
- зобов'язано Черкаський окружний адміністративний суд встановити судді ОСОБА_1 доплату за вислугу років з 15 червня2009 в розмірі 10 відсотків посадового окладу, з 30.07.2010 в розмірі 15 відсотків посадового окладу, з 20 квітня 2011 року в розмірі 20 відсотків посадового окладу, з 20 квітня 2016 року в розмірі 30 відсотків посадового окладу, з 05 серпня 2018 року в розмірі 40 відсотків посадового окладу;
- зобов'язано Черкаський окружний адміністративний суд нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 різницю між належними до сплати і фактично сплаченими сумами суддівської винагороди з урахуванням збільшеної надбавки за вислугу років за період з 15 червня 2009 року по 04 березня 2021 року.
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами загального позовного провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року апеляційна скарга Черкаського окружного адміністративного суду задоволена частково. Скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та позовні вимоги визнати протиправною невиплату з 15 вересня 2006 року доплати за вислугу років з урахуванням служби в органах внутрішніх справ з 01 серпня 1986 року по 25 жовтня 1989 року тривалістю 3 роки 2 місяці 25 днів; зобов'язати встановити доплату за вислугу років з 15 червня 2009 року в розмірі 10 відсотків посадового окладу, з 30 липня 2010 року в розмірі 15 відсотків посадового окладу, з 20 квітня 2012 року в розмірі 20 відсотків посадового окладу, з 20 квітня 2017 року в розмірі 30 відсотків посадового окладу, з 05 серпня 2018 року в розмірі 40 відсотків посадового окладу, - залишені без розгляду в зв'язку з пропуском місячного строку звернення до суду у правовідносинах публічної служби, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України. В задоволенні позовної вимоги зобов?язати нарахувати і виплатити різницю між належними до сплати і фактично сплаченими сумами суддівської винагороди з урахуванням збільшеної доплати за вислугу років за період з 15 червня 2009 року по 04 березня 2021 року відмовлено оскільки позивач не оскаржує накази, якими йому встановлювалась доплата за вислугу років.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року скасована постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та справа направлена для продовження розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року апеляційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року без змін.
12 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Черкаського окружного адміністративного суду, в якій скаржник просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, в частині про зобов'язання Черкаського окружного адміністративного суду встановити судді ОСОБА_1 : з 30 липня 2010 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу; з 20 квітня 2011 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу; з 20 квітня 2016 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі у розмірі 30 відсотків посадового окладу; зобов'язання Черкаського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити на користь судді ОСОБА_1 різницю між належним до сплати та фактично сплаченими сумами суддівської винагороди з урахуванням збільшеної надбавки (доплати) за вислугу років за період з 30 липня 2010 року до 2 листопада 2017 року. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що заявником процитовано пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Натомість наведені скаржником у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів їх неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо вказаних норм.
Скаржник не наводить об'єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи та незгодою із прийнятим у справі рішенням. Доводи касаційної скарги в цій частині переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.
Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та незгода із встановленими обставинами справи та прийнятими судовими рішеннями, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України,
Касаційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправним невиплату доплати за вислугу років з урахуванням служби в органах внутрішніх справ - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяА.Г. Загороднюк