30 травня 2025 року
м. Київ
справа №520/5445/21
адміністративне провадження № К/990/15007/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Желєзного І.В., Смоковича М. І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року
у справі № 520/5445/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №7 від 18 лютого 2021 року;
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 лютого 2021 року №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним і скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09 березня 2021 року №40/В "Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 20 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №7 від 18 лютого 2021 року.
Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26 лютого 2021 року №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 ".
Визнано протиправним і скасовано наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09 березня 2021 року №40/В "Про припинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі №520/5445/21 скасовано.
Направлено справу №520/5445/21 на новий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 27 січня 2025 року та від 27 лютого 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
10 квітня 2025 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Верховного Суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви, касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
12 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження на виконання ухвали Верховного Суду від 02 травня 2025 року разом з касаційною скаргою.
Так позивач направила ідентичну касаційну скаргу попереднім, не взявши до уваги ухвали Верховного Суду, у яких було відхилено посилання на відповідні пункти частини 4 ст. 328 КАС України. Разом з тим, обґрунтовуючи підстави пропуску строку, позивач зазначає ті ж самі підстави, що і в попередній заяві. При цьому зазначає, що вперше касаційна скарга подана в межах строку касаційного оскарження, а повернення касаційних скарг не позбавляло права на повторне звернення до суду, яке було здійснено без суттєвих затримок і зайвих зволікань. Разом з тим, позивач вказує, що з 23.01.2025 до 03.02.2025 остання перебувала на стаціонарному лікуванні загального напрямку, що підтверджується направленням №3982-3373-4748-0323 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого №685, а протягом усього березня 2025 року переносила наслідки госпіталізації, оскільки мав місце тривалий процес повного одужання (але вже без поміщення ОСОБА_1 в лікарню на стаціонарне лікування).
Відтак, позивач вважає, що оформлення останньою касаційної скарги відповідно до вимог КАС України, дотримання ОСОБА_1 строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду з касаційною скаргою та бажання ОСОБА_1 у найкоротший строк реалізувати її право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі після постановлення Верховним Судом ухвали від 27.01.2025 - все це у своїй сукупності є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.
Також скаржниця зазначає про наявну практику Верховного Суду про поновлення строку на касаційне оскарження після повернення касаційних скарг Судом.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху, враховуючи значний термін пропуску строку на касаційне оскарження, суд не знайшов підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. Отже, оцінка вказаним підставам пропуску строку надана в ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху.
Щодо посилання скаржника на перебування на стаціонарному лікуванні, перевіривши надані докази, а саме направлення та виписку із медичної карти стаціонарного хворого, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року касаційна скарга була повернута особі, яка її подала, і яка була доставлена 27 лютого 2025 року о 21:55 в електронний кабінет скаржника. З 23.01.2025 до 03.02.2025 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні, а далі, зі слів скаржника, переносила наслідки госпіталізації, а тому втретє касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 10 квітня 2025 року. Проте, позивач відправила ідентичну касаційну скаргу, не врахувавши ухвалу від 27 лютого 2025 року, що знівелювало обґрунтування причини тривалої подачі касаційної скарги необхідністю її належного оформлення з урахуванням висновків суду, у зв'язку з чим касаційна скарга була залишена без руху.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що Верховним Судом у відповідності з процесуальним законодавством неодноразово надавалось можливість усунути недоліки касаційної скарги та належним чином визначити та обґрунтувати підстави касаційного оскарження, а з моменту складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло чотири місяці, у зв'язку із неподанням обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, визнанням підстав неповажними, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, Суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 520/5445/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді І. В. Желєзний
М. І. Смокович