29 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/210/25
адміністративне провадження №П/990/210/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Сиромятникова Е.О.
представника відповідача Друцької О. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відвід судді Шишову О.О. у справі №990/210/25 ,
ОСОБА_1 (далі-позивач) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі- відповідач, ВККС), у якій заявлено вимоги:
1. Визнати протиправними дії членів екзаменаційної комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація), створеної рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 21/зп-25 від 25 січня 2025 року, що полягають в оцінюванні двома членами екзаменаційної комісії на 0 (нуль) та одним членом екзаменаційної комісії на 8 (вісім) балів практичного завдання з кримінальної спеціалізації (перше модельне судове рішення) виконаного 18 лютого 2025 року кандидатом в суді апеляційного суду ОСОБА_1 (індивідуальний код НОМЕР_1).
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №87/зп-25 від 17 квітня 2025 року «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізації), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами)» в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання з кримінальної спеціалізації (перше модельне судове рішення) виконаного 18 лютого 2025 року кандидатом в суді апеляційного суду ОСОБА_1 (індивідуальний код НОМЕР_1) під порядковим номером 850 додатку до рішення.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №89/зп-25 від 17 квітня 2025 року «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині:
- затвердження декодованих результатів практичного завдання з кримінальної спеціалізації (перше модельне судове рішення), виконаного 18 лютого 2025 року (код НОМЕР_1) ОСОБА_1 під порядковим номером 482 додатку № 1 до рішення;
- затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» ОСОБА_1 під порядковим номером 788 додатку № 2 до рішення;
- відмови в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнання таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах ОСОБА_1 під порядковим номером 425 додатку № 4 до рішення.
4. Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України на підставі п. 5.5.1. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС України 19 червня 2024 року № 185/зп-24 прийняти рішення про затвердження складу екзаменаційної комісії для повторної перевірки практичного завдання з кримінальної спеціалізації (перше модельне судове рішення) виконаного 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 (індивідуальний код НОМЕР_1 ).
5. Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України на підставі п. 5.5.1. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС України 19 червня 2024 року №185/зп-24 за результатами перевірки практичного завдання з кримінальної спеціалізації (перше модельне судове рішення) виконаного 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 (індивідуальний код НОМЕР_1) прийняти рішення в порядку п. 6.1. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС України 19 червня 2024 року №185/зп-24 про визначення результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» кандидата на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінам) ОСОБА_1 та про допуск чи відмову в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
У судовому засіданні представниця ВККС заявила про відвід судді-доповідачу (головуючому) Шишову О.О., вказувала на те, що у Верховному Суді на розгляді перебуває позов його дружини ОСОБА_2 , предметом оскарження в якому є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, в якому вона бере участь.
Обґрунтовуючи правові підстави ВККС посилається на Бангалорські принципи поведінки суддів, практику ЄСПЛ із зазначених питань.
З огляду на вказане та посилаючись на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ВККС вважає, що суддя Шишов О.О. не може брати участі у розгляді цієї справи.
Позивач та його представник у судовому засуданні заперечували проти задоволення клопотання про відвід судді Шишова О.О.
Дослідивши матеріали позову, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого самовідводу, Суд виходить із такого.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
ВККС не заявляє про обставини, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені нею фактичні обставини не можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.
Відтак, надавши оцінку доводам ВККС про відвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Шишова О.О. як судді щодо позивача, його необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.
З огляду на викладене, проаналізувавши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вони є передчасними і підстав для задоволення заявленого ВККС відводу судді Шишову О.О. немає.
Повний текст ухвали складено 29 травня 2025 року.
Керуючись статтями 36,39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити в задоволенні заяви Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відвід судді Шишова О.О. від участі у розгляді справи №990/210/25.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О.Шишов
Судді Л.І. Бившева
О.В.Білоус
Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх