про відмову у відкритті касаційного провадження
30 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/6573/25
адміністративне провадження № К/990/21635/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року
у справі №160/6573/25
за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича
до відділу освіти Тернівської міської ради
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2025 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко Анатолій Сергійович звернувся до адміністративного суду з позовом до відділу освіти Тернівської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Тернівської міської ради щодо не нарахування та невиплати випускникам 2022-2023 років загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Тернівської міської ради, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року №2342-IV (далі - Закон №2342-IV);
- зобов'язати відділ освіти Тернівської міської ради нарахувати та виплатити випускникам 2022-2023 років загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Тернівської міської громади одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену частиною сьомою статті 8 Закону №2342-IV в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX (далі - Закон №1928-IX) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025, позов повернуто особі, яка його подала.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 19 травня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної неправильно застосували положення статей 46, 51, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), статей 1, 5, 8, 25 Закону України «Про охорону дитинства», статей 8, 25 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року №2342-IV (далі - Закон №2342-IV) при визначенні підстав для представництва інтересів держави, без урахування висновків з питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2019 року у справі №810/2763/17, від 28 січня 2021 року у справі №164/1907/16-а, від 30 березня 2023 року у справі №160/12744/22.
Крім того, покликається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Суд першої інстанції, повертаючи позов прокурора виходив з того, що прокурор, звертаючись із позовом до суду на захист прав та інтересів фізичних осіб, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадянина.
При цьому суд зазначив, що на час звернення прокурора з даним позовом до суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , досягли повноліття та володіють адміністративною процесуальною правосуб'єктністю в розумінні статті 43 КАС України та у спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року без змін, виходив з того, що обраний прокурором спосіб звернення до суду з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).
У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що правовідносини подібні до тих, що склалися у справі, що розглядається вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 19 березня 2024 року у справі №340/11/23 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що обраний прокурором спосіб звернення до суду в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Петрівської селищної ради з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
У зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що поданий прокурором позов направлений на захист прав конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляду за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).
Водночас, Верховний Суд у цій постанові зазначив, що прокурор у справі №340/11/23 не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду та вказав на відсутність підстав для відступу від правових висновків, сформованих Верховним Судом у постановах від 18 листопада 2021 року у справі №140/4953/20, від 07 серпня 2023 року у справі №120/2940/23, від 11 жовтня 2023 року у справі №120/6160/23 та від 31 жовтня 2023 року у справі №480/1729/23, у яких зазначено про те, що прокурор, звертаючись із позовом до суду на захист прав та інтересів фізичних осіб, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадянина.
За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для повернення позову керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, ним не виконано вимоги законодавства щодо обґрунтування підстав для звернення до адміністративного суду в інтересах держави.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені ними без додержання норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За викладених обставин Суд вважає, що касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин, викладених у касаційній скарзі прокурора, необґрунтованими висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 04 червня 2024 року у справі №360/1150/23, від 11 жовтня 2024 року у справі №440/11098/23, від 04 листопада 2024 року у справі №140/30509/23.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі №160/6573/25 за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича до відділу освіти Тернівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа