30 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14585/24 пров. № А/857/25013/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (суддя- Кондратюк Ю.С., ухвалене в м. Львів) у справі № 380/14585/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
10 липня 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 №00238410901, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000, 00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 №00238420901, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 62 000, 00 грн за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 №00238400901, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000, 00 грн за зберігання алкогольних напоїв у пластиковій тарі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ФОП ОСОБА_1 користується приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 площею 54,6 кв.м на підставі договору суборенди приміщення 01/23 від 01.01.2023. У вказаному приміщенні знаходиться «Едісон Паб» (Edison Pub), про що зазначає позивач, та не заперечується відповідачем.
Згідно інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є « 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах».
10.10.2023 Головним управлінням ДПС у Львівській області видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер 13040308202306532, терміном дії з 07.11.2023 до 07.11.2024.
На підставі ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 19.04.2024 №2154-ПП та направлень від 19.04.2024 №4145, №4144, працівниками Головного управління ДПС у Львівській області проведено перевірку позивача.
За результатами перевірки складено Акт (довідку) №18670/13-01-09-01/2219110691 від 29.04.2024 року «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами» у якому заначено, що: «Під час проведення перевірки за адресою: м. Львів, вул. Валова, 23, встановлено реалізацію/зберігання коктейлів (наливок) власного виробництва (пояснення додаються) по ціні реалізації за 0,05 л (Вишнівка) 31,00 грн, (що підтверджується фіскальним чеком від 25.04.2024 та пост термінал № 1815499465 від 25.04.2024), в приміщенні бару зберігається 50 літрів. Реалізація/зберігання здійснюється в пластиковій тарі ємністю 5 літрів, на якій відсутні етикетки з назвою виробу, відсутня інформація про назву оператора ринку, який виготовляє даний продукт, не зазначено вміст цукру, не вказана об'ємна частка спирту, дата виготовлення, чим порушено вимоги абз. 14 ч. 1 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР. На пластиковій тарі ємністю 0,5 л відсутні марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено абз. 3 ч. 4 ст.11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР та п. 226.2, п. 226.6 ст. 226 Податкового кодексу України, а саме: кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Згідно наданого пояснення виробництво коктейлів/наливок методом змішування горілки «Грін Дей» та фруктів, ягодів та трав без наявної технологічної карти, атестації виробництва, ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та дозвільних документів/сертифікатів якості, чим порушив вимоги ч. 8 ст.2, ч.1 ст.12 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР. Тютюнові вироби в приміщенні бару відсутні.»
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій: від 27.05.2024 №00238410901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії; від 27.05.2024 №00238400901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000,00 грн за зберігання алкогольних напоїв у пластиковій тарі; від 27.05.2024 №00238420901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 62 000,00 грн за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Позивач вважаючи вказані вище податкові рішення про застосування фінансових санкцій відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до ст. 3 Закону №481/95-ВР ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв видаються суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Згідно зі ст.1 Закону №481/95-ВР терміни вживаються в такому значенні: алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Відповідно до ст. 15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №481/95-ВР виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спиртових дистилятів, біоетанолу здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форми власності, які мають відповідну ліцензію на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу.
Основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219 (далі - Правила №219).
Відповідно до п. 1.3 Правил №219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;
заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів; технологічна документація на страви та вироби - документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів.
Згідно пунктом 1.4 Правил №219 встановлено, що суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Згідно з п. 3.1 Правил №219 у закладах (підприємствах) ресторанного господарства використовуються такі методи обслуговування як самообслуговування, обслуговування офіціантами, комбінований тощо.
Відповідно до п. 3.5 Правил № 219 поруч з основною діяльністю закладами (підприємствами) ресторанного господарства можуть надаватися додаткові послуги, перелік і вартість яких визначаються суб'єктом господарської діяльності та указуються в прейскуранті на послуги. Під час обслуговування в закладах (підприємствах) ресторанного господарства за бажанням споживачів кулінарна продукція та закупні товари, у тому числі алкогольні напої, можуть бути продані на винос у відповідній упаковці.
Згідно з п. 4.17 ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» наведено поняття коктейлю лікеро-горілчаного виробництва, яким, зокрема, є лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25мг/100 см 3, який перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.
Відповідно до наведеного у вказаному ДСТУ визначення, наливка - лікеро-горілчаний напій міцністю від 15,0 до 35,0 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 15,0 до 50,0 г/100 см 3, виготовлений на основі свіжої плодової сировини або напівфабрикатів.
Вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови» передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних виключно на основі спирту етилового ректифікованого (підпункт 4.2.1 пункту 4.2). Вимоги ДСТУ 4257:2003 не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників (горілки) у лікеро-горілчаному напої.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що потрібно розмежувати коктейлі у громадському харчуванні як продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та лікеро-горілчані напої промислового виробництва, в тому числі настоянки, наливки тощо.
Згідно ст. 12 Закону №481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового, що відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, що відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, які одержані виключно із сільськогосподарської продукції та мають статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України. Використання інших видів спирту для виробництва алкогольних напоїв і харчових продуктів забороняється. Використання спирту при виробництві суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) малих виробництв виноробної продукції заборонено.
Слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає вимог до коктейлю у громадському харчуванні як продукту власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення, крім як санітарно-епідеміологічних та тих, що пов'язані із захистом прав споживачів.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №2040/7199/18 з аналогічних питань.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 19.07.2012 №548 «Про затвердження Мікробіологічних критеріїв для встановлення показників безпечності харчових продуктів» передбачено, що готовий до споживання харчовий продукт - харчовий продукт, призначений виробником для безпосереднього споживання людиною без необхідності піддавати його термічній обробці чи іншій переробці.
Горілка «Зелений День» (Green Day), яка використовується позивачем для приготування зазначених в акті перевірки коктейлів/настоянок, в розумінні вищезазначених термінів є готовим для споживанням харчовим продуктом та не підлягає подальшій переробці. Беручи до уваги спосіб виготовлення вказаних настоянок, можна погодитися з доводами позивача про те, що вказані напої є коктейлями у громадському харчуванні.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вказав, що алкогольні напої коктейлі «Meдівка», «Малина», «Смородина», «Апельсин», «Лимонівка», «Терен», та, зокрема, «Вишнівка», про виготовлення яких без ліцензії зазначав контролюючий орган, готуються шляхом змішування горілки ліцензованих виробників, що придбається позивачем у готовому вигляді з марками акцизного податку, з іншими інгредієнтами (складниками) у відповідності до затверджених технологічних карт. Реалізація таких коктейлів здійснюється, в тому числі, й на винос у відповідній упаковці. Беручи до уваги спосіб виготовлення вказаних коктейлів, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що вказані напої є коктейлями у громадському харчуванні.
Факт придбання і постачання горілки, яка використовується при виготовленні вказаних коктейлів підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, з яких вбачається, що позивач систематично купує у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» горілку Зелений День» (Green Day).
Факт приготування позивачем алкогольних напоїв шляхом змішування вже готових алкогольних виробів з іншими інгредієнтами відповідачем не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію фіскального чека від 25.04.2024, відповідно до якого алкогольний напій «Вишнівка» реалізується позивачем саме як «коктейль».
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що безпідставними є доводи відповідача про здійснення позивачем виробництва алкогольних напоїв та вважає, що фактично позивачем здійснювалось виготовлення коктейлів, що не передбачає необхідності отримання відповідної ліцензії на право виготовлення алкогольних виробів.
Щодо здійснення позивачем зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку та зберігання алкогольних напоїв у пластиковій тарі, суд зазначає, що фактично це питання є похідним від першого питання, що є спірним, щодо виготовлення алкогольних напоїв.
За зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку та зберігання алкогольних напоїв у пластиковій тарі позивач застосував фінансові санкції згідно з абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, яким передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень.
Згідно підп. 14.1.107 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Абз. 14 ч. 1 ст. 11 Закону №481/95-ВР передбачає, що розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється у виготовлену із матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Згідно з п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Пунктом 226.6 ст.226 ПК України передбачено, що маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Відповідно до п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва здійснюється виробниками зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, за яких позивача не можна вважати виробником алкогольних напоїв, відсутнім є його обов'язок маркувати виготовлені ним коктейлі марками акцизного податку. У спірному випадку, законодавство передбачає та покладає обов'язок маркування алкогольних напоїв на його виробника, в той же час позивача за встановлених обставин, не можна вважати такою особою, тому у нього відсутній обов'язок маркування власно виготовлених коктейлів-напоїв, які реалізуються у мережі своїх закладів, в тому числі й на винос.
Технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку має передбачати розривання марки під час відкупорювання (розкривання) товару, а тому, під час відкупорювання (розкривання) товару марка акцизного податку псується автоматично.
Відтак, зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується на не відкорковані напої, а на продаж повної (цілої) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається збереження марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №814/3690/15.
Таким чином, норми ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» регулюють діяльність виробників алкогольних напоїв, тому не поширюються на позивача, оскільки він не є виробником алкогольних напоїв, а виготовляє коктейлі шляхом змішування готових алкогольних напоїв з іншими складниками.
Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що вимог до тари, в якій реалізується/зберігається коктейль, законодавством не встановлено. У поясненнях позивача, наданих під час перевірки, копія яких міститься в матеріалах справи, зазначено, що настоювання коктейлів відбувається в скляних бутлях ємністю приблизно 20 літрів, а готовий виріб зберігається у пластиковій тарі (5 літрів) за місцем реалізації.
З урахуванням вказаного та того, що абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачено відповідальність за виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв; алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, підстави для застосування до позивача санкцій за зберігання готових коктейлів у пластиковій тарі, відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій: від 27.05.2024 №00238410901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії; від 27.05.2024 №00238400901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 85 000,00 грн за зберігання алкогольних напоїв у пластиковій тарі; від 27.05.2024 №00238420901, не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, тому їх визнано протиправними та скасовано.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 380/14585/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга