21 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/26236/23 пров. № А/857/5099/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (суддя Гудима Н.С., ухвалене в м. Рівне о 12:15, повний текст складено 31.12.2024) у справі № 460/26236/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
в листопаді 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Полицька виправна колонія №76», в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 про оголошення дисциплінарного стягнення у виді звільнення, наказ від 12.10.2023 №180/ОС-23 про звільнення з роботи та поновити його на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи з 12.10.2023, стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано накази начальника Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» «Про притягнення до відповідальності винних осіб» за №8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 та «По особовому складу» за № 180/ОС-23 від 12.10.2023. Поновлено старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Полицька виправна колонія №76» з 13 жовтня 2023 року. Стягнуто з Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» на користь позивача 226586,41 грн. середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу з 13.10.2023 по 06.12.2024 з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернено до негайного виконання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що під час судового розгляду було підтверджено належними та допустимим доказами вчинення позивачем усіх порушень, про які йшлося у висновку службового розслідування. Позивач не вживав будь-яких заходів щодо організації усунення недоліків, які були виявлені під час комісійних обходів. Суд, посилаючись на недостатню кількість часу, надану на усунення недоліків та відсутність матеріально-технічного забезпечення не взяв до уваги ті обставини, що позивач у відповідності до п. 2.1.2., 2.1.9., 2.1.33., 2.1.35., 2.1.44. посадової інструкції №76, п.2,9 розділу ІІІ Наказу МЮУ від 04.11.2013 №2300/5 «Про організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими» мав організувати роботу на відділенні СПС №6 задля усунення виявлених недоліків, а саме мав змогу та технічну можливість подати відповідні рапорти (про організацію робіт чи виділення коштів, які будуть спрямовані на усунення недоліків) на ім'я безпосереднього керівника чи керівника установи. П'ять недоліків на відділенні, які зазначені у результаті комісійних обходів відділення СПС №6 у протоколах комісійних обстежень від 12.09.2023 та 04.10.2023, є повторюваними. Отож, слідує, що позивач вчиняв триваюче порушення, що полягало у відсутності його реагування, як начальника відділення, щодо організації робіт по усуненню недоліків. Під час службового розслідування було встановлено, що саме бездіяльність позивача призвела до порушення прав засуджених осіб, порушень у веденні документації, яку позивач зобов'язаний був заповняти у відповідності до вимог своєї посади. Вважає, що не заповнення журналів та не проставлення відміток у квартальному плані підтверджує не проведення відповідних заходів, які позивач самостійно планував провести, адже він самостійно займався плануванням такої діяльності. Так, своєю бездіяльністю позивач порушив п. 2.1.12, 2.1.31 посадової інструкції; наказ МЮУ від 04.11.2013 №2300/5 «Про організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим». Детально усі порушення службової дисципліни було описано у висновку службового розслідування. Отож, слідує, що висновок службового розслідування містить усі відомості у відповідності до Порядку №356/5; є грунтовним та повним. Висновки за результатами службового розслідування довели вину позивача щодо усіх виявлених недоліків у яких міститься склад дисциплінарного проступку. Суд першої інстанції у своєму рішенні не поставив під сумнів підстави проведення службового розслідування відносно порушень посадових обов'язків позивачем, як і не поставив під сумнів доведеність вчинення таких діянь. Відповідач врахував особу позивача, який вісім разів притягався до дисциплінарної відповідальності. На день прийняття наказу «Про притягнення до відповідальності винних посадових осіб» №8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 мав непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани згідно з наказом від 13.10.2022; характеризувався грубим порушником службової дисципліни за місцем роботи, а також доведено, що позивач попереджався, що у разі повторного вчинення дисциплінарного проступку буде притягнутий до більш суворого заходу стягнення.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача та позивача, які просять залишити без змін рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 19.02.2019 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, зокрема, з 07.06.2022 на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)».
06.10.2023 начальнику Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» в.о. заступника начальника установи із соціально-виховної роботи та психологічної роботи - начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_3 подано рапорт, яким повідомлено, що за результатами перевірки виконання своїх функціональних обов'язків та ведення службової документації начальником відділення соціально-виховної та психологічної роботи (№6) старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_1 виявлено такі недоліки:
- відповідно до проведених комісійних обходів відділення керівництвом установи та протоколів результатів обходів не вживаються заходи щодо усунення виявлених недоліків;
- після проведених опитувань засуджених відділення СПС №6 було встановлено, що начальник відділення ОСОБА_1 при спілкуванні з засудженими допускає грубість та нецензурну лайку, не вживає жодних заходів організації робіт з підтримання належних побутових умов у відділенні; ігнорує прохання засуджених відділення щодо можливості проведення культурно-масових заходів чи допомоги щодо вирішення інших соціальних проблем.
- при перевірці документації начальника відділення ОСОБА_1 виявлено ряд недоліків, а саме:
1) у квартальному плані роботи із засудженими відділення №6 на III квартал 2023 року відсутні відмітки про виконання майже всіх пунктів плану;
2) в журналі обліку роботи ради колективу засуджених відділення СПС №6 виявлено, що засідання ради колективу засуджених за вересень місяць не проводилось хоча згідно з квартальним планом повинно було проводитись 29.09.2023;
3) в журналі обліку роботи із засудженими відділення СПС №6 в розділі І «Список засуджених відділення» не внесенні дані про засуджених : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в розділі III «Аналіз дисциплінарної практики серед засуджених відділення» не внесенні дані за вересень місяць 2023 року;
4) у щоденниках індивідуальної роботи з засудженим в єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту, виявлено ряд недоліків, а саме: на засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 - щоденники не ведуться належним чином, зокрема в розділах IV, V, VI повністю відсутні дані про засуджених;
в розділах VIII на більшість засуджених відділення відсутнє проведення щоквартального оцінювання поведінки засуджених, за ІІІ квартал 2023 року, а саме: на засуджених: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_7 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_18 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_19 , ОСОБА_42 ;
в розділах Х «Результати індивідуального спостереження за засудженим та зміст проведених з ним бесід» на засуджених ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_30 відсутні ознайомчі бесіди при прибутті на відділення, на засуджених ОСОБА_30 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_18 , ОСОБА_37 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_19 , ОСОБА_42 відсутні бесіди про зміни в поведінці, соціальних зв'язках, ставленні до близьких тощо;
в розділах XII «Результати розгляду на комісії з питань застосування заохочувальних норм законодавства, амністії тощо» не зазначено про рішення комісій на засуджених ОСОБА_34 , ОСОБА_29 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40
5) в підсистемі «КАСАНДРА» на засуджених ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_37 не зроблена проміжна оцінка ризиків вчинення кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, в.о. заступника начальника установи із соціально-виховної роботи та психологічної роботи - начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи підполковник внутрішньої служби ОСОБА_3 просив створити комісію та провести службове розслідування з метою з'ясування причин і обставин неналежного виконання старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_1 службових обов'язків, а також старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 відсторонити від виконання функціональних обов'язків на час проведення службового розслідування.
09.10.2023 на підставі вказаного рапорту начальником Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» прийнято наказ «Про проведення службового розслідування» №144/АГ-23, згідно з яким наказано створити комісію для проведення службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_1 начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушень прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань. Наказом визначено комісії службове розслідування провести протягом одного місяця та подати висновок на затвердження. Пунктом 2 даного наказу ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків за займаною посадою на період проведення службового розслідування.
12.10.2023 комісією складено висновок службового розслідування, відповідно до п.2 резолютивної частини якого зазначено, що за повторне допущення грубого порушення своїх функціональних обов'язків старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_1 начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Цього ж дня, за результатами висновку службового розслідування начальником Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» винесено наказ №8/ОС/СТ-23 «Про притягнення до відповідальності винних осіб», яким за повторне порушення вимог чинного законодавства в частині п.14, 20, 31 розділу ІІІ, п.1 ч.1 розділу IV наказу Міністерства юстиції України від 04.11.2013 №2300/5 «Про організацію соціально-виховної психологічної роботи із засудженими», розділу ІІ ч.2 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, розділу IV ч.1 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктів 2.1.2, 2.1.9, 2.1.17, 2.1.18, 2.1.30, 2.1.31, 2.1.32 Посадової інструкції та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України старшому лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_1 начальнику відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи оголошено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до наказу начальника Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» №180/ОС-23 від 12.10.2023 «По особовому складу» на підставі п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи звільнено зі служби з 12.10.2023.
Вважаючи накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби безпідставними і протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).
Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 2713-IV служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», в редакції Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Дія Дисциплінарного статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 5 Дисциплінарного статуту).
У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (частини перша, четверта-шоста та десята статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України наказом Міністерства юстиції України 12.03.2015 року №356/5 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок №356/5).
Пунктом 2 розділу І визначено, що:
- службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МЮУ та Присяги особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України;
- службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Згідно з пунктом 5 цього ж розділу Порядку №356/5 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.
Пунктом 6 розділу ІІ Порядку №356/5 встановлено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №356/5 проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
За змістом пункту 1 розділу VIII «Оформлення матеріалів службового розслідування» Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.
У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до п.6, 7 розділу VIII Порядку № 356/5 за результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.
Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.
Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Суд першої інстанції вірно вказав, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. Дисциплінарна відповідальність такої особи виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. Висновок службового розслідування в такому випадку повинен містити виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни; повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.
Так, завданням комісії було встановити в ході службового розслідування обставини, за яких ОСОБА_1 вчинив дії або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; з'ясувати наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю ОСОБА_1 , та їх наслідками.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок службового розслідування, фактично відтворює зміст рапорту від 06.10.2023, на підставі якого було призначене службове розслідування і не містить жодних обов'язкових відомостей, визначених п.1 розділу VIII Порядку №356/5.
Як вбачається з матеріалів справи, за час перебування на посаді ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції проводив просвітницькі, культурно-масові, фізкультурно-оздоровчі заходи, інформаційні години, вів план соціально-виховної роботи з засудженими, регулярно подавав рапорти про проведену індивідуально-виховну та профілактичну роботу, націлену на недопущення порушень вимог режиму відбування покарання, покращення санітарно-гігієнічного стану відділення та прилеглої території.
Відсутність фото- і відео- доказів проведення позивачем заходів для засуджених, на які покликається відповідач, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки така фіксація не проводилась позивачем у зв'язку з відсутністю технічної можливості.
Щодо не проведення ОСОБА_1 жодних заходів організації робіт з підтримання належних побутових умов у відділенні, то суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з протоколом комісійного обходу локальних дільниць та гуртожитків відділень соціально-психологічної служби №6 від 04.10.2023 термін усунення виявлених недоліків, виконавцем яких вказано позивача, встановлено 09.10.2023, 16.10.2023 і 20.10.2023. В той же час, рапорт про їх невиконання датований 06.10.2023, тобто до закінчення строку на їх виконання, який також охоплює період проведення службового розслідування щодо позивача (до 12.10.2023), а з 09.10.2023 позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків за займаною посадою.
Згідно з протоколом комісійного обходу локальних дільниць та гуртожитків відділень соціально-психологічної служби №3 від 12.09.2023 виявлено недоліки: «упорядкувати електропровід світильника при вході в гуртожиток відділення», «відсутня вивіска відповідального за протипожежний стан», «в кімнаті виховної роботи добавити світильник», «приміщення для прийому з особистих питань закрити на замок, виключити доступ засуджених, встановити скло, вивісити табличку «Ремонт», «в туалетній кімнаті завершити ремонт, замінити 2 чаші генуя та упорядкувати електропроводки», «в приміщенні для умивання наявна попільничка», «поновити стенд наочної інформації «стінна газета відділення»»; «в приміщенні для зберігання особистих речей упорядкувати опис майна», «в спальних приміщеннях наявні зайві речі під спальними місцями, замінити ліжко засудженому ОСОБА_14 та не на всіх ліжках наявні бірки на засудженого». Термін для усунення недоліків, відповідальним за яке визначено позивача, встановлено 13.09.2023, 15.09.2023, 18.09.2023 та 20.09.2023.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на зміст цих недоліків і враховуючи, що 15.09.2023 позивач заступав на добове чергування в складі оперативної групи, вказаний у протоколі термін для усунення цих недоліків є недостатнім. Окрім того, позивач наголошував на відсутності необхідного матеріально-технічного забезпечення, необхідного для усунення таких недоліків та належного виконання ним своїх посадових обов'язків.
Судом встановлено, що комісія в ході проведення розслідування не встановила і не навела жодного факту невиконання або неналежного виконання позивачем посадових обов'язків, що спричинило негативні наслідки (порушення прав та законних інтересів громадян, незабезпечення виконання покладених на установу завдань тощо), не встановила наявності вини в його діях/бездіяльності в частині виявлених недоліків, не зазначила мотивів, з яких вона дійшла висновку, що характер допущених позивачем порушень та спричинені цим наслідки були несумісними з продовженням ним служби.
Як правильно вказав суд першої інстанції, висновок службового розслідування не може ґрунтуватись на припущеннях, оскільки на відповідача, як роботодавця покладено обов'язок довести вину особи у скоєному, а тому факт наявності ознак учиненого дисциплінарного проступку повинен бути доведений в ході службового розслідування.
Крім того, згідно норм розділу VІІІ Порядку №356/5 мета службового розслідування полягає у тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити шляхом відображення у відповідному висновку, а саме: часу, місця, способу, мотиву та мети вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв'язку з цим; характеристики особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; зазначення обставин, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Разом з тим, спірний наказ від 12.10.2023 не містить чіткої суті вчиненого позивачем порушення, в чому конкретно полягало неналежне виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків, які норми чинного законодавства, що визначають порядок його дій при здійсненні своїх посадових обов'язків, були ним порушені, до яких шкідливих наслідків це призвело, причинний зв'язок між такими наслідками та поведінкою позивача, а також обставини, за яких мало місце таке порушення.
Також, Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)», у спірному наказі про оголошення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не наведено жодних мотивів щодо неможливості застосування іншої санкції, позаяк такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби є найсуворішим. Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням спірного наказу, що правильно вказав суд першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на те, що у позивача на час застосування цього дисциплінарного стягнення вже було діюче стягнення у вигляді суворої догани, оскільки воно було застосоване до позивача згідно з наказом від 13.10.2022 і строк завершення його дії припав на закінчення спірного в даній справі службового розслідування.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб'єктів владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» про оголошення дисциплінарного стягнення у виді звільнення № 8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 є протиправним, відтак, прийнятий на його підставі наказ від 12.10.2023 №180/ОС-23 про звільнення ОСОБА_1 зі служби, не може породжувати правових наслідків, а тому також є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За правилами абз.2 пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби з 12.10.2023, що стверджується наказом від 12.10.2023 №180/ОС-23.
Відтак, позивач підлягає поновленню на посаді з 13 жовтня 2023 року, що вірно вказав суд першої інстанції.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції періодом вимушеного прогулу позивача, який тривав з 13.10.2023 по 06.12.2024, що складає 421 календарний день та проведеним розрахунком, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, який становить 226586,41 грн. (421 х 538,21 грн), з обов'язковим проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно пунктів 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням викладеного, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає таке.
Позивач у позовній заяві просить стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу та зазначає про орієнтовний їх розмір 10000 грн.
Відповідно ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На обґрунтування витрат на правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 13.10.2023 №47, додаткову угоду №1 до договору від 13.10.2023, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.11.2023, прибутковий касовий ордер №1 від 11.11.2023.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 10000 грн. є співмірним з обсяг наданих послуг, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.
Відповідно до частини третьої статті 317 КАС порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З наявного у справі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (а.с. 208 - 214 т.3) вбачається, що таке не підписано суддею Гудима Н.С., що є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову, з підстав викладених в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної установи "Полицька виправна колонія (№76)" задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 460/26236/23 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази начальника Державної установи "Полицька виправна колонія (№76)" "Про притягнення до відповідальності винних осіб" за №8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 та "По особовому складу" за № 180/ОС-23 від 12.10.2023.
Поновити старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Полицька виправна колонія №76» з 13 жовтня 2023 року.
Стягнути з Державної установи “Полицька виправна колонія (№76)» на користь ОСОБА_1 226586 (двісті двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 41 коп. середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу з 13.10.2023 по 06.12.2024 з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Полицька виправна колонія (№76)» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 29.05.2025