Справа № 148/2791/24
Головуючий у 1-й інстанції: Мороз І.С.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
28 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідача) про скасування постанови про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Томашпільський районний суд Вінницької області рішенням від 11.03.2025 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що досліджені судом письмові докази, на переконання суду, свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду ВЛК за рішенням ВЛК районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивач перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час пересування у АДРЕСА_1 19 листопада 2024 року представники Національної поліції України пред'явили вимогу до позивача надати для перевірки військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу. Під час перевірки документів поліцейськими було усно повідомлено позивача, про те, що останній перебуває « у розшуку» у зв'язку з порушенням правил військового обліку, через що той має прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання адміністративних матеріалів.
Вважає, що суд першої інстанції не дослідив правову сутність відмови скаржника від проходження ВЛК, а саме не з'ясував: чи існував у скаржника обов'язок (юридичне зобов'язання), обґрунтований, наприклад, індивідуально-правовим актом (розпорядчим актом індивідуальної дії), щодо проходження ВЛК, а також підстава та момент його виникнення; коли саме скаржник мав пройти ВЛК згідно з направленням на медичний огляд та чи було взагалі таке направлення йому видано; чи утворює усна відмова від проходження ВЛК склад адміністративного правопорушення або ж він виникає лише у разі фактичного непроходження ВЛК у призначені час та дату.
Вважає, що тільки неприбуття особи у конкретний день та час, на який вона була викликана, могло б утворити склад адміністративного правопорушення. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що скаржник був викликаний на конкретну дату та час для проходження медичного огляду ВЛК, а також докази того, що він зрештою не прибув для його проходження. При цьому з протоколу № 2103, складеного ТЦК та СП, неможливо зрозуміти, від якого саме медичного огляду ВЛК відмовляється скаржник, коли він мав відбутися, хто і коли його викликав, а також яким чином була зафіксована відмова від проходження ВЛК (окрім самого протоколу).
Також зазначає, що склад адміністративного правопорушення утворює не відмова особи від проходження ВЛК, як наприклад, це було зазначено в протоколі № 2103, а фактичне непроходження медичного огляду ВЛК. Водночас матеріали адміністративного провадження не містять жодних доказів такого непроходження, а суд першої інстанції не висловив щодо цього жодної позиції.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з копії витягу з військово-облікового документу в електронній формі (мобільний застосунок «Резерв+») військовозобов'язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено наявність інформації про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, відомості про відстрочку чи підстави для зняття/ виключення - відсутні.
Згідно протоколу № 2103 про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2024 року складеного начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19 листопада 2024 року об 12.00 год. у ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вимог встановлених ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмова від проходження медичного огляду згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , дане правопорушення вчинено в особливий період, відповідальність передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України та права передбачені ст. 268 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12.45 год 19 листопада 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 кабінет № 4.
З вказаним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений про, що свідчить підпис останнього.
Крім цього в протоколі містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно яких останній вказав, що він відмовляється проходити ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому що при ньому відсутні медичні документи, які унеможливлюють оцінку його стану здоров'я. Пояснення і зауваження до змісту протоколу відсутні.
Зазначено, що до вказаного протоколу додаються акт про вручення картки обстеження та медичного огляду, картка обстеження.
Другий примірник ОСОБА_1 отримав 19 листопада 2024 року, про що свідчить підпис останнього в протоколі.
Постановою від 19 листопада 2024 року № 2103 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Дана постанова набрала законної сили 29 листопада 2024 року. В постанові зазначено, що 19 листопада 2024 року об 12.45 год. ІНФОРМАЦІЯ_5 установлено адміністративне правопорушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене ОСОБА_1 , порушення вимог статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмова від проходження медичного огляду згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджений постановою КМУ 30.12.2022 за № 1487, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст. 1 Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, вбачається, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов'язаних та резервістів.
Аналізуючи вищенаведені положення нормативно-правових актів, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко регламентований прямий обов'язок громадянина проходити ВЛК з метою якісного проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби.
Слід також зазначити, що відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких зокрема віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, 19.11.2024, позивачу вручалася картка обстеження та медичного огляду, що підтверджується копією протоколу № 2103 від 19 листопада 2024 року, де зроблено відповідний запис.
Крім цього, позивач у протоколі № 2103 від 19.11.2024 власноручно зазначив, що відмовляється від проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 тому, що при ньому відсутні медичні документи, які унеможливлюють оцінку його стану здоров'я.
Також суд першої інстанції звертав увагу, що позивачем не надано суду дійсного рішення військово-лікарської комісії про придатність до проходження військової служби та взагалі будь-яких відомостей про проходження медичного огляду. У зв'язку з цим відповідно до п. 69 Постанови КМУ від 16.05.2024 № 560 року позивач на законних підставах може бути направлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду.
Отже, як вже зазначалось вище, проходження ВЛК є не правом, а встановленим законом обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Таким чином, суд першої інстанції передчасно вважав, що ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, 19.11.2024 в порушення встановленого законом обов'язку, свідомо ухилився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, що є порушенням вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому, суд першої інстанції не дослідив правову сутність відмови скаржника від проходження ВЛК, а саме не з'ясував: чи існував у скаржника обов'язок (юридичне зобов'язання), обґрунтований, наприклад, індивідуально-правовим актом (розпорядчим актом індивідуальної дії), щодо проходження ВЛК, а також підстава та момент його виникнення; коли саме скаржник мав пройти ВЛК згідно з направленням на медичний огляд та чи було взагалі таке направлення йому видано; чи утворює усна відмова від проходження ВЛК склад адміністративного правопорушення або ж він виникає лише у разі фактичного непроходження ВЛК у призначені час та дату.
За приписами абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.
За приписами пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
Як встановлено матеріалами справи, відповідної процедури та етапності відповідачем не дотримано.
Подальші незаконні дії відповідача щодо "швидкого" оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови вказує на неправомірні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, 19.11.2024, позивачу вручалася картка обстеження та медичного огляду, що підтверджується копією протоколу № 2103 від 19 листопада 2024 року, де зроблено відповідний запис, оскільки картка обстеження та медичного огляду не є тотожним поняттям видачі керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був викликаний на конкретну дату та час для проходження медичного огляду ВЛК, а також докази того, що він зрештою не прибув для його проходження. При цьому з протоколу № 2103, складеного ТЦК та СП, неможливо зрозуміти, від якого саме медичного огляду ВЛК відмовляється скаржник, коли він мав відбутися, хто і коли його викликав, а також яким чином була зафіксована відмова від проходження ВЛК (окрім самого протоколу).
Зважаючи на викладене, у ході судового розгляду не підтвердились висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а тому притягнення останнього до відповідальності згідно оскаржуваної постанови є неправомірним.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
У відповідно до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 332,32 грн (605,60 грн+726,72 грн) підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 11 березня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2103 від 19 листопада 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 332,32 грн (одна тисяча триста тридцять дві) 32 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.