Справа № 620/549/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
29 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соловушка" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.11.2023 №11167/ж10/25-01-07-00 та №11168/ж10/25-01-07-00.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що придбання позивачем товару у СТОВ "Десна" та ТОВ "Зернопрайм" не підтверджено документально, оскільки видаткові накладні оформлені з порушеннями, товарно-транспортні накладні містять невідповідності або відсутні, у позивача відсутні об'єкти оподаткування необхідні для зберігання та транспортування товару.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що факт поставки товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, водночас посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ТОВ "Соловушка" зареєстровано в якості юридичної особи 26.11.2015, основним видом діяльності згідно КВЕД є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с. 78).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №401414625269 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість 01.01.2016 (а.с. 79).
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області на підставі наказу від 19.09.2023 №2102-п та направлень від 09.10.2023 №4121/ж3/25-01-07-04-01 та №4122/ж3/25-01-07-04-01 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Соловушка" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за результатами якої складено акт від 19.10.2023 №10043/ж5/25-01-07-04-01, яким встановлено порушення, а саме:
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у липні 2023 року на суму 191 957,00 грн.;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого завищено значення р. 21 "Сума від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" за липень 2023 року на суму 21 316,00 грн;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у квітні 2023 року на суму 160 321,00 грн.
На підставі акта перевірки від 19.10.2023 №10043/ж5/25-01-07-04-01 ГУ ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 09.11.2023:
- №11167/ж10/25-01-07-00, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 191 957,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 47 989,00 грн;
- №11168/ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21 316,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН, а тому платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2).
Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Чернігівській області у зв'язку з господарськими взаємовідносинами з СТОВ "Десна" та ТОВ "Зернопрайм".
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи між СТОВ "Десна" (постачальник) та ТОВ "Соловушка" (покупець) укладено договір поставки від 03.03.2023 №03/03 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1). Предметом вказаного договору є люпин, що надалі іменується товар, найменування та асортимент якого зазначається у рахунках-фактурах та накладних на кожну окрему партію (п. 1.2).
Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару вказується у специфікації до договору, що є невід'ємною його частиною на кожну окрему партію товару відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2010, що застосовуються з урахуванням умов даного договору та його внутрішньодержавного характеру.
Відповідно до п. 3.2 відвантаження товару здійснюється у біг-бегах та/або насипом у день прибуття транспортних засобів покупця під завантаження на склад постачальника.
Згідно з п. 3.4 договору постачальник надає покупцю видаткову накладну, податкову накладну рахунок-фактуру, 29-сг, ТТН (а.с. 71-73).
Відповідно до п. 6 специфікації від 03.03.2023 №1 до договору поставки від 03.03.2023 №03/03 товар поставляється за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Рябці на умовах EXW (склад постачальника) (а.с 74).
Згідно з п. п. 6 специфікації від 25.05.2023 №2 до договору поставки від 03.03.2023 №03/03 товар поставляється за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Боромики на умовах EXW (склад постачальника) (а.с 75).
На підтвердження придбання у СТОВ "Десна" товару (люпину) позивачем надано:
- видаткові накладні від 03.03.2023 №21 на загальну суму 233 700,10 грн, від 04.03.2023 №22 на загальну суму 192 850,08 грн, від 27.03.2023 №86 на загальну суму 143 260,06 грн, від 28.03.2023 №87 на загальну суму 133 950,06 грн, від 29.03.2023 №88 на загальну суму 134 900,05 грн, від 30.03.2023 №89 на загальну суму 109 250,05 грн, від 30.03.2023 №90 на загальну суму 100 130,04 грн, від 08.06.2023 №183 на загальну суму 219 600,18 грн, від 12.06.2023 №184 на загальну суму 219 300,18 грн, від 06.07.2023 №196 на загальну суму 108 500,09 грн, від 10.07.2023 №197 на загальну суму 220 000,18 грн;
- акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції від 08.06.2023, від 12.06.2023, від 06.07.2023, від 10.07.2023;
- товарно-транспортні накладні від 03.03.2023 №0303/1, від 04.03.2023 №0403/1, від 27.03.2023 №2703/1, від 28.03.2023 №2803/1, від 29.03.2023 №2903/1, від 30.03.2023 №3003/1, №3003/2;
- довіреність від 01.07.2023 №2/1;
- платіжні інструкцій від 10.03.2023 №168 на суму 194 750,08 грн, від 04.04.2023 №188 на суму 111 625,05 грн, від 04.04.2023 №189 на суму 112 416,71 грн, від 04.04.2023 №187 на суму 119 383,38 грн, від 14.04.2023 №196 на суму 174 483,41 грн, від 26.05.2023 №209 на суму 170 000,00 грн, від 15.06.2023 №218 на суму 150 000,00 грн, від 23.06.2023 №227 на суму 45 750,00 грн, від 11.07.2023 №253 на суму 90 416,74 грн, від 13.07.2023 №257 на суму 183 333,48 грн;
- податкові накладні від 03.03.2023 №24, від 04.03.2023 №25, від 27.03.2023 №36, від 28.03.2023 №37, від 29.03.2023 №38, від 30.03.2023 №39, від 30.03.2023 №40, від 26.05.2023 №26, від 08.06.2023 №3, від 12.06.2023 №4, від 06.07.2023 №3, від 10.07.2023 №4.
Також між ТОВ "Зернопрайм" (продавець) та ТОВ "Соловушка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.02.2023 №01/02 відповідно до якого продавець зобов'язується постачати сільськогосподарську продукцію на протязі сезону заготівлі (п. 1.1). Найменування сільськогосподарської продукції - люпин (п. 1.2).
Поставка сільськогосподарської продукції здійснюється на адресу покупця на складі продавця (п. 2.2).
На підтвердження придбання у ТОВ "Зернопрайм" товару (люпину) позивачем надано видаткову накладну від 03.02.2023 №PH-0000004 на загальну суму 426 120,00 грн, платіжну інструкцію від 10.02.2023 року на суму 426 120,00 грн №160, податкову накладну від03.02.2023 №3.
Відповідно до акта перевірки від 19.10.2023 №10043/ж5/25-01-07-04-01 контролюючий орган дійшов висновку про те, що вищезазначені видаткові накладні складені з порушенням вимог їх складання, оскільки у них не зазначено номеру та дати довіреності згідно якої здійснювалось отримання товару. Крім того, у видаткових накладних від 03.03.2023 №21, від 04.03.2023 №22, від 30.03.2023 №90, від 30.09.2023 №89, від 27.03.2023 №86, від 28.03.2023 №87, від 29.03.2023 №88, від 08.06.2023 №183, від 12.06.2023 №184, не зазначено прізвище та посаду посадової особи яка здійснювала отримання товару. В видаткових накладних від 06.07.2023 №196, від 10.07.2023 №197 зазначено прізвище та ініціали особи яка отримала товар ОСОБА_3, проте згідно наданих на перевірку штатних розписів, табелів обліку робочого часу на підприємстві протягом перевіряємого періоду працювала одна посадова особа директор ОСОБА_1 .
Також зазначено про невідповідність документального оформлення транспортування товару у СТОВ "Десна", а саме: в товарно-транспортних накладних від 27.03.2023 №2703/1, від 30.03.2023 №3003/2, від 30.03.2023 №3003/1, від 29.03.2023 №2903/1, від 28.03.2023 №2803/1 зазначено автомобільний перевізник ТОВ "Соловушка", проте платник протягом перевіряємого періоду згідно наданих на перевірку документів та даних 20-ОПП не використовував у господарській діяльності транспортні засоби, згідно ЄРПН не здійснювалось придбання транспортних послуг. Крім того, в товарно-транспортних накладних від 03.03.2023 №0303/1, від 04.03.2023 №0403/1 зазначено автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_2 3413705598, проте згідно ЄРПН та обороно сальдової відомості 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" не встановлено взаємовідносини протягом перевіряємого періоду ТОВ "Соловушка" з ФОП ОСОБА_2 .
Щодо взаємовідносин з ТОВ "Зернопрайм" в акті перевірки зазначено про те, що видаткові накладні складені з порушенням вимог їх складання накладних, оскільки в останніх не зазначено номеру та дати довіреності згідно якої відбувалось отримання товару, у видатковій накладній від 03.02.2023 №4 не зазначено прізвище та посаду яка здійснювала отримання товару.
Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку про те, що придбання товару у ТОВ "Зернопрайм" не підтверджено у зв'язку з порушенням вимог оформлення видаткових накладних та відсутність товарно-транспортних накладних, а також відсутності у ТОВ "Соловушка" об'єктів оподаткування, необхідних для зберігання та транспортування товару.
Пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (із змінами і доповненнями, далі - Положення №88) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Згідно з п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об'єкту оподаткування.
Підтвердженням господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Разом з тим, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи містяться документи, які надавались до перевірки контролюючому органу та відображені у додатку 2 до акту перевірки, що містять всі реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та дають змогу ідентифікувати особу, що здійснювала господарську діяльність.
Доводи апелянта щодо неналежного оформлення видаткових накладних у зв'язку з відсутністю номеру та дати довіреності згідно якої здійснювалось отримання товару та не зазначенням прізвища та посади особи яка здійснювала отримання товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такий реквізит, як номер та дата довіреності на отримання ТМЦ при оформленні видаткової накладної не є обов'язковим, крім того без оформлення довіреності від імені підприємства отримати ТМЦ може керівник або інші уповноважені особи, відомості про яких внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, відсутність прізвища та посади особи яка здійснювала отримання товару, не є значним недоліком, враховуючи, що видаткові накладні містять всі передбачені законодавством реквізити, зокрема печатку підприємства та підпис відповідальної особи.
Щодо доводів апелянта про наявність невідповідностей товарно-транспортних накладних, а саме автомобільним перевізником визначено ТОВ "Соловушка" проте згідно бухгалтерського обліку останнє протягом перевіряємого періоду не використовувало у господарській діяльності транспорті засоби та не здійснювало придбання транспортних послуг у платників ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Товарно-транспортна накладна, в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування люпину, зокрема й від СТОВ "Десна" від 03.03.2023 №0303/1, від 04.03.2023 №0403/1, від 27.03.2023 №2703/1, від 28.03.2023 №2803/1, від 29.03.2023 №2903/1, від 30.03.2023 №3003/1, №3003/2
Надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні містять усі необхідні та достатні реквізити та відомості, що дозволяють ідентифікувати товар (люпин) згідно з договором, укладеним позивачем з СТОВ "Десна" та з них можливо встановити рух товару. Крім того, до матеріалів справи долучені акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, в яких серед іншого зазначена кількість та ціна відповідної продукції.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 липня 2024 року у справі №380/6767/22.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 02.03.2023 у справі №804/644/16, від 27.09.2023 у справі №380/14750/21, а саме наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків. ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у відповідності з чинним законодавством, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН, платник податків мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.
Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами ст. 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Отже фактичне здійснення господарської операції підтверджується дослідженими доказами у справі, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта щодо безтоварності господарських операцій.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 29 травня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма