П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6082/24
Перша інстанція суддя Завальнюк І.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Київський районний суд міста Одеси, про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Приморському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме:
- визнавання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною ВП № 72211420 від 12 липня 2023 року;
- визнавання незаконною та скасування постанови про арешт майна боржника, винесену головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною ВП № 72211420 від 12 липня 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
З доводів апеляційної скарги вбачається, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення позову без задоволення, оскільки у межах спірних правовідносин апелянту не надсилалась копія оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, апелянт зазначає про порушення порядку звернення Київським районним судом міста Одеси до примусового виконання вироку Одеського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, у справі № 520/15653/16-к, з підстав підписання супровідного листа неналежною особою та з огляду на те, що Київський районний суд міста Одеси не є судом, який постановив вирок.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Одеського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, у справі № 520/15653/16-к, скасовано вирок Київського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні № 42016161330000025 від 17 серпня 2016 року відносно ОСОБА_1 , яким його визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України з призначенням йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки із застосуванням статей 75, 76 КК України.
Ухвалено новий вирок, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов'язанні з адміністративно-розпорядчими чи адміністративно господарськими функціями, строком на 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна. Відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 6 рангу державного службовця. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. від 24.12.2015 року), зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 09 вересня 2016 року по 13 вересня 2016 року включно.
При цьому, листом від 22 травня 2023 року № 17173 (справа № 520/15653/16-к; провадження 1-кп/520/369/17) Київський районний суд міста Одеси направив Приморському районному відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий лист від 18 травня 2023 року та копію вироку Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , засудженого за ч. 3 ст. 368 КК України.
До листа також додано довідку про опис майна засудженого, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 засудженого за ч. 3 ст. 368 КК України, органами досудового слідства опис майна засудженого ОСОБА_1 не проводився.
В свою чергу, 12 липня 2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72211420 на виконання виконавчого листа № 520/15653/16-к, виданого 18 травня 2023 року Київським районним судом м. Одеси про конфіскацію належного на праві власності майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, 12 липня 2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Франчук Мариною Анатоліївною винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника.
Не погодившись із правомірністю прийнятих постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, оскільки державним виконавцем не порушено вимог ЗУ «Про виконавче провадження» під час прийняття оскаржуваних рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.
Згідно ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.
Згідно ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження», виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанов державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 12 липня 2023 року та про арешт майна боржника від 12 липня 2023 року, які постановлено у ВП № 72211420.
Між тим, переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, апелянт зазначає, що йому не надсилалась копія оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження».
Між тим, згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що обставини надсилання копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не впливають на правомірність такої постанови.
Тобто, можливе порушення правил надсилання копії постанови державного виконавця не є підставою для визнання протиправною такої постанови та може бути лише підставою для поновлення встановлених строків оскарження відповідної постанови, або, за певних умов, впливати на подальші дії державного виконавця.
Щодо доводів апелянта про те, що до виконавчого документу, виданого Київським районним судом м. Одеса від 18 травня 2025 року у справі № 520/15653/16-к, не долучена належним чином засвідчена довідка про відсутність майна, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.
В даному випадку, оскільки опис майна засудженого не проводився, судом надіслано державному виконавцю копію вироку та виконавчий лист з довідкою про те, що відповідний опис майна позивача не проводився.
Наявність відповідної довідки свідчить про дотримання зазначених положень Кримінально-виконавчого кодексу України.
З іншого боку, враховуючи інформативний характер зазначеної довідки, колегія суддів не приймає доводів апелянта про наявність формальних недоліків в оформленні відповідної довідки, оскільки за умови отримання такої довідки від суду, державний виконавець мав враховувати її наявність при відкритті виконавчого провадження.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи копія зазначеної довідки містить штрих-код суду, дату її складення та відповідний номер (а.с. 94).
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку звернення Київським районним судом міста Одеси до примусового виконання вироку Одеського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, у справі № 520/15653/16-к, з підстав підписання супровідного листа неналежною особою та з огляду на те, що Київський районний суд міста Одеси не є судом, який постановив вирок, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі - Інструкція).
Згідно п. 5 розділу XIX Інструкції, звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно п. 6 розділу XIX Інструкції, судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання.
В даному випадку, з аналізу зазначених норм вбачається, що звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції, після повернення справи до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду.
Враховуючи викладене, саме Київський районний суд міста Одеси, як суд першої інстанції, правомірно направив вирок, постановлений апеляційним судом, з рештою відповідних документів, на виконання до державного виконавця.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 31 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.
Згідно ч. 5 ст. 535 Кримінального процесуального кодексу України, у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
В даному випадку, судом у суді першої інстанції, в розумінні положень Кримінального процесуального кодексу України, є суддя, а тому колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що суддя, який видав виконавчий лист, не міг направляти його на примусове виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги не спростовано висновків суду про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян