22 травня 2025 року справа № 340/3673/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна майстерня» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 340/3673/24 (суддя Петренко О.С., справа розглянута в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна майстерня» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна майстерня» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) від 06 лютого 2024 року: №00012090701, №00012100701, №00012110701 та податкову вимогу від 15.05.2024 року №0001990-1305-1128 (форма «Ю»).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
З рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийняті відповідачем всупереч норм податкового законодавства. За позицією позивача, контролюючим органом безпідставно зроблені висновки про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача без врахування наданих первинних документів. Вся позиція контролюючого органу побудована на припущеннях, а суд першої інстанції визнав таку позицію обґрунтованою. Позивач наполягає, що суд при винесенні оскарженого рішення не врахував правові позиції, що неодноразово висловлював Верховний Суд щодо того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, перевізниками, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Позивач стверджує, що судом були проігноровані докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та спростовував позицію відповідача. Наполягає, що товаровиробниками молока здійснено виконання обов'язку щодо поставки молока по ланцюгу поставки (перевезення) у власність позивача, за цінами, що містяться у видаткових накладних, в ТТН, в спеціалізованих товарних накладних, та в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Перевізниками ТОВ «Компанія Плутос» і ТОВ «Добробут 2011» здійснено перевезення партій молока від товаробників за цінами, відображеними у первинних документах, що надавалися суду.
До апеляційної скарги були додані письмові пояснення та клопотання про долучення до справи доказів - платіжних доручень на спростування висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні.
Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи було задоволено судом апеляційної інстанції.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, як безпідставних, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наполягає, що суд вірно встановив обставини справи, надав правильну юридичну оцінку спірним відносинам, та прийняв законне рішення.
У відзиві відповідач вказує, що позивачем не підтверджено первинними документами здійснення господарських операцій з ТОВ "Добробуд -2011" та ТОВ «Компанія Плутос», оскільки не підтверджено факт надання послуг від цих контрагентів. Мало місце лише створення документообігу без реальних наслідків таких господарських операцій.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.
Представник відповідача просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що уповноваженими на те посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, результати якої оформлено актом №221/11-28-07-01/40188978 від 11.01.2024 року (т.1,а.с.34-97).
В акті перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення:
1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від
02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями); ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст.8, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; вимог Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73; пунктів 5, 7, 15, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153; пункту 12 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси» затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.11.1999 за № 751/4044; пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 в результаті чого:
- занижено податок на прибуток всього у сумі 833 421 грн., у тому числі по періодах:
- 2019 рік року на суму 537 067 грн.,
- І квартал 2020 року на суму 95 644 грн.,
- ІІ квартал 2020 року на суму 61 352 грн.,
- ІІІ квартал 2020 року на суму 83 079 грн.,
- ІV квартал 2020 року на суму 56 279 грн.,
- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2021 року у сумі 651 600 грн., (в акті помилково зазначено період III квартали 2019 року);
2) п. 44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 71 854 грн., в т.ч. по періодах:
- червень 2019 року на суму 44 717 грн.,
- липень2019 року на суму 5 886 грн.,
- серпень 2019 року на суму 14 444 грн.,
- жовтень 2019 року на суму 6 807 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
-№00012090701 від 06.02.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “ПДВ» на 89 818,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 71 854,00 грн., за штрафними санкціями на 17 964,00грн.;
-№00012100701 від 06.02.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “податок на прибуток» на 967 688,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 833 421,00 грн., за штрафними санкціями на 134 267,00 грн.;
-№00012110701 від 06.02.2024 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по періодах:
- І квартал 2021 - 189 675,00 грн.
- півріччя 2021 - 385 950 грн.
- три квартали 2021 - 651 600 грн.
Позивачем оскаржувалися податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (т.1, а.с.142-150). Скарга платника податків рішенням ДПС України була залишена без задоволення, а оскаржені рішення контролюючого органу - без змін ( т.10, а.с. 157-163).
15.05.2024 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу №0001990-1305-1128 (форма «Ю») ( т.10, а.с. 151) .
Вважаючи податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства, пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту та витрат. Збільшення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, відповідно і зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток було здійснено правомірно, а тому податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
В силу положень п. 135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату у вигляді різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду згідно національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України, як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій.
Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 “Дохід» та 16 “Витрати» (далі - П(с)БО 15іП(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.
За змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
В п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, “податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до норм п.201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до ст. 1 цього Закону, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, “первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; “господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; “витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); “доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
За змістом ч. 1 та 2 ст.9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 Закону №996-ХІV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Враховуючи вищезазначені норми законодавства та положень вбачається, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, та у разі, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Право платника податку на формування податкового кредиту виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, відповідно, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина підлягає перевірці судом.
Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише дійсний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкової вигоди, та законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції але критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася. Відтак, первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками, сформованими Верховним Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №160/37/22, у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16, та у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16.
Так, суд вст ановив, що контрагентами позивача у перевіряємому періоді були ТОВ "Добробут-2011" та ТОВ "Компанія Плутос".
Позивач отримував послуги з перевезення вантажів:
- з ТОВ "Компанія Плутос" згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг),
- з ТОВ "Добробут-2011" згідно договору перевезення вантажів по території України №19/04/19 від 19.04.2019 року.
По взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Плутос".
Контролюючим органом під час перевірки встановлено, документальне оформлення ТОВ "Молочна майстерня" господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Плутос" (37357110) з придбання транспортних послуг по доставці молока автомобілем КАМАЗ у періоді квітень - вересень 2019 року на загальну суму 431122,20 грн., в т.ч. ПДВ 71853,70грн.
Договір на транспортні послуги по доставці молока а/м КАМАЗ між ТОВ "Молочна майстерня" та ТОВ "Компанія Плутос" не укладався і це не заперечується позивачем. Розрахунки здійснювались відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків виписаних ТОВ "Компанія Плутос" на адресу ТОВ "Молочна майстерня".
До перевірки позивачем були надані:
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з реєстрами переліку маршрутних листів на транспортні послуги по доставці молока КАМАЗом, затверджені та підписані директором ТОВ "Компанія Плутос";
-товарно-транспортні накладні на транспортні послуги по доставці молока КАМАЗом АІ 4795 АО ТОВ "Компанія Плутос".
Аналізом товарно-транспортних накладних встановлено, що у графі “Автомобільний перевізник» зазначено наступні підприємства: ПрАТ "Обухівський молокозавод", СТОВ "Промінь", ТОВ "РОЛТЕКС", ТОВ Оберіг, ТОВ "Компанія Плутос", автоперевізник не зазначено (вантажовідправник ПрАТ "Первомайський МКК"). У графі “Водій» у наданих для перевірки товарно-транспортних накладних зазначено наступних осіб: Гончарук М.О. ВХХ 688218, ОСОБА_1 ВВТ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ВВТ НОМЕР_1 (116377), ОСОБА_3 АВЯ НОМЕР_3 , ОСОБА_4 АБУ НОМЕР_4 (ФАТ 339628).
Контролюючим органом встановлено, що в товарно-транспортних накладних, наданих як первинні документи по доставці молока автомобілем КАМАЗ АІ 47-95 АО ТОВ "Компанія Плутос" на замовлення ТОВ "Молочна майстерня" від Вантажовідправників:
- ПрАТ "Обухівський молокозавод", вул. Каштанова, буд. 1, м. Обухів, Київська обл., 08703,
- СТОВ "Промінь" ІПН247970414102 Україна 55320 Миколаївська обл. Арбузинський р-н с. Воєводське, вул. Лісова 1-а код за ЄДРПОУ 24797049,
- ПрАТ "Первомайський МКК",
- Фірма "Люстдорф" у формі ТОВ, адреса: 22700, Вінницька обл., Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Коцюбинського, буд.1 зазначено у графі “Водій» наступних осіб: ОСОБА_5 ВХХ 688218, ОСОБА_1 ВВТ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ВВТ НОМЕР_1 (116377), ОСОБА_3 АВЯ НОМЕР_3 , ОСОБА_4 АБУ НОМЕР_4 (ФАТ 339628) які не є штатними працівниками (або такими, що працювали за цивільно-правовими договорами) автомобільного перевізника ТОВ "Компанія Плутос".
За інформацією відповідача у періоді здійснення транспортних послуг по доставці молока а/м КАМАЗ (квітень 2019 - вересень 2019 року) у ТОВ "Компанія Плутос" були відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення такого виду діяльності - 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
Також встановлено, що автотранспортний засіб з державним номером НОМЕР_5 (товарно-транспортна накладна № 63605 від 31.05.2019, в якій автомобільним перевізником вказано ПрАТ "Обухівський молокозавод" та водій ОСОБА_1 ВХХ 002043), також зазначений в наданих до перевірки ТТН по взаємовідносинам ТОВ "Молочна майстерня" з контрагентами-постачальниками ТОВ "Добробут-2011" (код 38211494).
Крім того, водії ОСОБА_5 ВХХ 688218, ОСОБА_1 ВВТ 350190 (ВХХ 002043), ОСОБА_2 ВВТ 350190 (116377) зазначені у товарно-транспортних накладних, оформлених як від ТОВ "Добробут-2011".
Таке оформлення документів свідчить лише про формальність складення первинних документів від постачальника ТОВ "Компанія Плутос" у квітні 2019-вересні 2019 та про недостовірність зазначених в них відомостей.
Ні суду першої інстанції, ні до перевірки позивачем не надавалися докази оплати ТОВ "Молочна майстерня" послуг, отриманих від ТОВ "Компанія Плутос".
Вже під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача надав платіжні доручення на спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів оплати послуг, наданих ТОВ "Компанія Плутос" за перевезення вантажу - молока.
Колегія суддів оцінюючи такі платіжні документи, звертає увагу, що позивач жодним чином не обгрунтував неможливість надання їх під час перевірки, не вказав, які причини заважали надати такі докази під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.
Таких доказів позивачем ні контролюючому органу під час перевірки, ні суду надано не було.
Щодо взаємовідносин з ТОВ "Добробут 2011".
Судом встановлено, що між ТОВ "Молочна майстерня" та ТОВ "Добробуд-2011" укладено договір перевезення вантажів по території України №19/04/19 від 19.04.2019. Предмет договору - надання послуг з організації і виконання перевезень.
Пунктом 5 вказаного договору визначено, що замовник здійснює оплату за надані перевізником послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Розрахунок здійснюється в національній грошовій одиниці України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахункових рахунок перевізника. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату Договору є обов'язковим (т.2, а.с.147-148).
До перевірки позивач надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по перевезенню вантажів по території України за період з квітень 2019 - вересень 2021 року на загальну суму 3 391 498 грн. та додані до них Реєстри переліку маршрутних листів за період з березня 2020 по вересень 2021 року, затверджені та підписані директором ТОВ "Добробуд-2011", копії яких також долучено до матеріалів позовної заяви.
Зі змісту акту перевірки встановлено, що реєстри переліку маршрутних листів до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по перевезенню вантажів по території України наявні лише за період з березня 2020 по вересень 2021 року. В отриманих від платника копіях документів, надісланих після складання акту перевірки листом від 12.01.2024 №7 (ТТН 59001086619590) - по взаєморозрахунках з ТОВ "Добробуд-2011" додано реєстри маршрутних листів, але без печатки та підпису посадової особи ТОВ "Добробуд-2011" та ТОВ "Молочна майстерня".
Станом на 30.09.2021 року по бухгалтерському рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту-постачальнику ТОВ "Добробуд-2011" обліковується дебіторська заборгованість у сумі 5 641,00 грн.
На підтвердження реальності операцій, позивачем були надані товарно-транспортні накладні щодо перевезення вантажів по території України, як виконані роботи від ТОВ "Добробуд-2011".
Аналізом наданих товарно-транспортних накладних по перевізнику ТОВ "Добробуд-2011" встановлено, що у графі “Автомобільний перевізник» зазначено наступні підприємства: ПрАТ "Обухівський молокозавод", СТОВ "Промінь", ТОВ "РОЛТЕКС", ТОВ "Оберіг»", ТОВ "Добробуд-2011", ТОВ "Добробут", ТОВ "Молочна майстерня", ТОВ "Плутос" та авто перевізник не зазначено (вантажовідправник ПрАТ "Обухівський молокозавод", вул. Каштанова, буд. 1, м. Обухів, Київська обл., 08703).
Також, у графі “Водій» у наданих для перевірки товарно-транспортних накладних зазначено наступних осіб: ОСОБА_5 НОМЕР_6 , ОСОБА_1 ВВТ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_6 РРВ 116377.
У графі “Автомобіль» вказано транспортний засіб з номером НОМЕР_5 , при цьому марка транспортного засобу зазначалась: MERSEDES, MERSEDES-BENZ 1827L цистерна НОМЕР_5 , Камаз, Мерседес, MER, або зазначено тільки державний номер без зазначення марки ТЗ.
За результатом проведеного аналізу діяльності ТОВ "Добробуд-2011" контролюючим органом було встановлено, що останнє не є платником ПДВ, не подає декларації з екологічного податку, рентної плати, з плати за землю (орендної плати). В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відсутня інформація про наявність власного/орендованого нерухомого майна, в т.ч. земельних ділянок.
Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ "Добробуд-2011" не декларувало повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, зокрема транспортного засобу з державним номером НОМЕР_5 , інших основних засобів (офісні приміщення, гаражі, тощо). ТОВ "Добробуд-2011" не реєструвалось платником ПДВ.
Під час перевірки встановлено, що ТОВ "Добробуд-2011" у періоді з квітня 2019 по вересень 2021 року не подавав до контролюючого органу Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форми №1 ДФ, № 4ДФ), тобто не декларував наявність працівників, нарахування та виплату їм заробітної плати.
При цьому, у товарно-транспортних накладних, наданих для перевірки як первинні документи по перевезенню вантажів по території України ТОВ "Добробуд-2011»" на замовлення ТОВ "Молочна майстерня" від вантажовідправників:
- ПрАТ "Обухівський молокозавод", вул. Каштанова, буд. 1, м. Обухів, Київська обл., 08703,
- СТОВ "Промінь" ІПН247970414102 Україна 55320 Миколаївська обл. Арбузинський р-н с. Воєводське, вул. Лісова 1-а код за ЄДРПОУ 24797049,
- ПрАТ "Первомайський МКК",
- Фірма "Люстдорф" у формі ТОВ, адреса: 22700, Вінницька обл., Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Коцюбинського, буд.1,
- ДП "Радомілк", адреса: 12201, Житомирська, Радомишльський, Радомишль, Івана Франка, будинок №10,
- ПП "Імперіал плюс" (19900, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н, смт. Чорнобай, вул. Центральна, 177),
- ПрАТ "Кагма", вул. Столична, буд. 14, м. Кагарлик, Кагарлицький р-н, Київська обл., 09200,
- ПСП "КУМАРИ" (код 31929335), 55260, Миколаївська обл., Первомайський р-н, село Кумарі, вул. Молодіжна, буд. 3,
- СТОВ "Агросвіт", 20013, Черкаська обл., Христинівський р-н, с. Ліщинівка, вул. Центральна, 85,
- СТОВ "Зоря",
- ТОВ "Галіївський маслозавод"
зазначено у графі “Водій» наступних осіб: ОСОБА_5 НОМЕР_6 , ОСОБА_1 ВВТ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_6 РРВ 116377 які не є штатними працівниками (або такими, що працювали за цивільно-правовими договорами) автомобільного перевізника ТОВ "Добробуд-2011".
Аналізом наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, щодо послуг з перевезення вантажів по території України перевізником ТОВ "Добробуд-2011", перевіряючими не встановлено, що такі перевезення здійснювались саме ТОВ "Добробуд-2011", так як в них (не у всіх) не вказано, що автомобільним перевізником є ТОВ "Добробуд-2011" та вказано водіїв, які не є штатними працівниками (або такими, що працювали за цивільно-правовими договорами) автомобільного перевізника ТОВ "Добробуд-2011".
Крім того, перевіркою встановлено, що автотранспортний засіб з державним номером НОМЕР_5 (товарно-транспортна накладна № 63605 від 31.05.2019, в якій автомобільним перевізником вказано ПрАТ "Обухівський молокозавод" та водій ОСОБА_1 ВХХ 002043), що стосуються взаємовідносин з ТОВ "Добробуд-2011", також зазначений в наданих до перевірки ТТН по взаємовідносинам ТОВ "Молочна майстерня" з контрагентами-постачальниками ТОВ "Компанія Плутос" (код 37357110).
Також, водії ОСОБА_5 ВХХ 688218, ОСОБА_1 ВВТ 350190 (ВХХ 002043), ОСОБА_2 ВВТ 350190 (116377) зазначені у товарно-транспортних накладних, оформлених як від ТОВ "Компанія Плутос".
За умовами договору від 19.04.2019 визначено, що замовник здійснює оплату за надані перевізником послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Розрахунок здійснюється в національній грошовій одиниці України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахункових рахунок перевізника. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату Договору є обов'язковим.
Судом встановлено, що ні до перевірки, ні до матеріалів справи не долучено доказів оплати ТОВ "Молочна майстерня" послуг, отриманих від ТОВ "Добробуд - 2011".
Вже під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача надав платіжні доручення на спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів оплати послуг, наданих ТОВ "Компанія Плутос" за перевезення вантажу - молока.
Колегія суддів оцінюючи такі платіжні документи, звертає увагу, що позивач жодним чином не обгрунтував неможливість надання їх під час перевірки, не вказав, які причини заважали надати такі докази під час розгляду справи судом першої інстанції.
В наданих суду апеляційної інстанції платіжних дорученнях, міститься посилання на оплату за виставленими рахунками, проте посилання на номер та дату Договору, як це було передбачено його умовами, відсутні. Тобто, зробити прив'язку, що це оплата за надані ТОВ "Добробуд - 2011" послуги за конкретним договором з організації і виконання перевезень не можливо.
Наведене у сукупності, дозволяє дійти висновку, що позивачем не підтверджено первинними документами здійснення господарських операцій з ТОВ "Добробуд - 2011", оскільки не підтверджено факт надання таких послуг від зазначеного контрагента-постачальника на адресу ТОВ "Молочна майстерня".
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність в матеріалах справи базових первинних документів не дає можливості перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій та правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків і формування сум податкових вигод.
Позивачем не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача в апеляційній скарзі, що судом не враховано виконання контрагентами-постачальниками молока своїх зобов'язань з поставки товару, використання такого товару позивачем у власній господарській діяльності. Такі дії постачальників та господарські операції не ставляться під сумнів ні контролюючим органом під час перевірки, ні судом. Мова йде лише про не підтвердження фактів надання послуг позивачу з перевезення вантажу у перевіряємому періоді саме такими контрагентами як ТОВ «Компанія Плутос» та ТОВ «Добробуд-2011», які не мали для цього ні трудових ресурсів, ні матеріальних ресурсів (транспротних засобів). І таких висновків суду першої інстанції позивач не спростував.
Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі про індивідуальну відповідальність платника податків слід звернути увагу на наступне.
Свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.
І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.
У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової “доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової “надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №816/1422/17.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а.
Верховний Суд, розглядаючи схожі зі спірними у даній справі відносини, вже відзначав, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Ненадання позивачем документів, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання (позивача), свідчить на користь висновків контролючого органу щодо того, що у спірному випадку мав місце лише документообіг між позивачем та його контрагентами ТОВ «Компанія Плутос» та ТОВ «Добробуд-2011».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Доводи, наведені у апеляційній скарзі позивача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, порушень з боку суду норм матеріального чи процесуального права не встановлено, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна майстерня» - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 340/3673/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.05.2025р..
Повний текст постанови виготовлено 30.05.2025р..
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак