30 травня 2025 р. Справа № 520/31614/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сліденко А.В.) від 28.02.2025 року по справі № 520/31614/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опцион Плюс"
до Чернігівської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
Позивач, ТОВ "Опцион Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000117 від 08.11.2024 року;
визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000062/2 від 08.10.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000104 від 08.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту за ціною договору. Стверджував, що усі документи були складені належно та вичерпно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товар.
Ухвалою суду від 20.11.2024 р. було прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'єднано в окремі провадження об'єднані у позові вимоги. У межах справи № 520/31614/24 залишено вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000117 від 08.11.2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 520/31614/24 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 р.
Визнано протиправною та скасовано Картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА102020/2024/000117.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці (ідентифікаційний код - 43985581; місцезнаходження - проспект Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЦИОН ПЛЮС" (ідентифікаційний код - 44290406, місцезнаходження - просп. Героїв Харкова, буд. 273, м. Харків, 61007) 18.713,78 грн (вісімнадцять тисяч сімсот тринадцять гривень 78 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 15.000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2023 року між ТОВ “Опцион Плюс» (Покупець) та NOVINO TRADING LIMITED (Постачальник) укладено контракт №NTL20230515.
23.07.2024 року та 20.08.2024 року між ТОВ “ Опцион Плюс » та NOVINO TRADING LIMITED укладено Додаткові угоди № б/н до Контракту, якими доповнено статтю 3 Контракту.
Статтею 1 Контракту визначено, що: “За цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари сорту (далі - “Товар»)».
Відповідно до абз. 2 ст. 2 Контракту встановлено: “Загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку».
Згідно зі ст. 3 Контракту “Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».
Статтею 4 Контракту визначено: “Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США».
У відповідності до абз. 2 ст. 5 Контракту: “Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця».
У межах даного Контракту у листопаді 2024 року відбулась поставка до України (тобто імпорт товару) - товар № 1 за кодом 5903901000 згідно УКТЗЕД “Текстильний матеріал просочений акриловим просоченням. Виготовлений з синтетичних комплексних поліефірних ниток на 100 %: Fabric 290T taffeta-100000,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см., загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає - 58 (+/-10) г/м2 Fabric 150DX200D OXFORD-16584,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см., загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає - 90 (+/-10) г/м2 Fabric 150DX300D OXFORD30032,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см., загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає - 140 (+/-10) г/м2 Fabric 210T Taffeta -5749,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см., загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає - 62 (+/-10) г/м2 Fabric DT-NYLON-409-478,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 140 (+/-5) см., загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 135 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає - 200 (+/-10) г/м2 Fabric DT878-3230,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 145 (+/-5) см., загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 140 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає - 250 (+/-10) г/м2 Fabric #1-10514,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см., загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає - 180 (+/-10) г/м2. Виробник NOVINO TRADING LTD. Торговельна марка ArtelTex, GrandTextile. Країна виробництва CN»; товар №2 за кодом 6006320090 згідно УКТЗЕД “Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбоване в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 190 (+/-10) г/м2: Fabric #2-5950,00м. Виробник NOVINO TRADING LTD. Торговельна марка GrandTextile. Країна виробництва CN»; товар №3 за кодом 5806200000 згідно УКТЗЕД “Вузькі тканини з вмістом 5% гумових ниток: Elasticwebbing/Еластична стрічка-31655,00м. (шириною 4,25,30,38,40,50,100мм). Виробник NOVINO TRADING LTD. Торговельна марка Fastex. Країна виробництва CN»; товар №4 за кодом 9607201000 згідно УКТЗЕД “Частини до застібок - блискавок, з недорогоцінних металів: Slider/Повзунок-41000шт. Виробник NOVINO TRADING LTD. Торговельна марка Fastex. Країна виробництва CN»; товар №5 за кодом 9607209000 згідно УКТЗЕД “Частини до застібок - блискавок, з пластмаси: Zipper/Застібка-блискавка-11000м. Виробник NOVINO TRADING LTD. Торговельна марка Fastex. Країна виробництва CN».
07.11.2024 року заявником було подано до суб'єкта владних повноважень електронну митну декларацію №24UA102020006475U5.
У графі 22 указаної митної декларації указана загальна сума за рахунком у - 50635,96 доларів США, а у графі 42 митної декларації товару № 1 у сумі 44591,71 доларів США, товару № 2 у сумі 3391,50 доларів США, товару № 3 у сумі 1582,75 доларів США, товару № 4 у сумі 410,00 доларів США, товару № 5 у сумі 660,00 доларів США.
Позивачем було визначено митну вартість товару згідно інвойсу № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року, яка становить 50.635,96 доларів США (графа 22 митної декларації №24UA102020006475U5).
Суми платежів, нараховані за митною вартістю згідно інвойсу № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року склали 167640,06 грн (вид 020 - мито) та 453362,91 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В “Подробиці розрахунків» митної декларації №24UA102020006475U5.
Також судом встановлено, що разом із указаною митною декларацією заявником до суб'єкта владних повноважень були подані: 1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 16.08.2024 року; 2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року; 3. Коносамент (Bill of lading) № UTRUST24080622ABCDEFG від 20.08.2024 року; 4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1260 від 31.10.2024 року; 5. Декларація (Dispatch note model T1) № 24ROCT1900D46935M3 від 30.10.2024 року; 6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року; 7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTR20240701/1 від 01.07.2024 року (з перекладом); 8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-12/11-2024 від 04.11.2024 року; 9. Розрахунок ціни (калькуляція) № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом); 10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 20.08.2024 року; 11. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL20230515 від 15.05.2023 року; 12. Видаткова накладна № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом); 13. Відвантажувальна специфікація № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом); 14. Комерційна пропозиція № NTL20230501 від 01.05.2023 року (з перекладом); 15. Лист №10/23-1 від 23.10.2024 року з інформацією від ТОВ “ОПЦИОН ПЛЮС», що страховка не здійснювалася; 16. Лист № 10/23-2 від 23.10.2024 року з інформацією від ТОВ “ОПЦИОН ПЛЮС», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; 17. Лист №NVLOP240816/1-1 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); 18. Лист №NVLOP240816/1-2 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); 19. Лист № NVLOP240816/1-3 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); 20. Лист № NVLOP240816/1-4 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); 21. Лист № NVLOP240816/1-5 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); 22. Якісний опис № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом).
Під час вивчення цих документів відповідачем виявлено, що за іншими митними деклараціями рівень митної вартості на подібний (аналогічний) товар (за судженням суб'єкта владних повноважень) становить - товар № 1 - 3,97 дол. США за 1 кг, товар № 2 - 3,97 дол. США за 1 кг, товар № 3 - 4,28 дол. США за 1 кг, товар № 4 - 3,02 дол. США за 1 кг, товар № 5 - 3,02 дол. США за 1 кг, а подані до митного оформлення товару документи містять суттєві розбіжності та недоліки і не повною мірою підтверджують самостійно обчислену заявником митну вартість товару.
Тому, відповідачем застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару і заявнику було запропоновано додатково подати: транспортні (перевізні) документи, які підтверджують вартість навантаження-розвантаження товару в порту призначення; виписку з бухгалтерської документації (прибуткові та видаткові документи на попередні поставки); копію митної декларації країни відправлення».
08.11.2024 позивачем надано відповіді № 08/11/24-1, № 08/11/24-2, № 08/11/24-3 на повідомлення відповідача.
08.11.2024 відповідачем направлено позивачу повідомлення № 802888, в якому зазначено, що у відповідності до вимог частини 5 статті 55, частини 4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.12 №4495-VI (зі змінами) проведена консультація між митним органом та декларантом з метою визначення основи митної вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари».
08.11.2024 позивачем надано лист № 08 в якому вказано, що в межах проведеної консультації по ВМД № 24UA102020006475U5 від 07.11.2024 року ТОВ “ОПЦИОН ПЛЮС» разом із митною декларацією № 24UA102020006475U5 від 07.11.2024 року подано усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Наголошено, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем 08.11.2024р. видано рішення №UA102000/2024/000070/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (МД від 01.04.2024 № 24UA807200005388U6 (товар № 2) та від 10.07.2024 24UA401060010602U7 (товар № 2) для товару № 1, від 10.09.2024 № 24UA500100010862U5 для товару № 2, від 23.08.2024 23UA100340329715U3 (товар № 7) для товару № 3, від 14.08.2024 24UA500100010322U0 (товар № 5) для товару № 4, від 03.08.2023 23UA500100003067U0 (товар № 7) та від 09.10.2024 24UA401060014746U3 (товар № 4) для товару № 5).
Рівень митної вартості встановлений товар № 1 - 3,97 дол. США за 1 кг, товар № 2 - 3,97 дол. США за 1 кг, товар № 3 - 4,28 дол. США за 1 кг, товар № 4 - 3,02 дол. США за 1 кг, товар № 5 - 3,02 дол. США за 1 кг.
Суми платежів, нараховані за митною вартістю, визначеною відповідачем, склали 323853,41 грн (вид 020 - мито) та 876878,24 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В “Подробиці розрахунків» нової митної декларації ІМ 40 ДЕ МД № 24UA102020006517U3.
Правовою підставою для прийняття оскарженого рішення є ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугував висновок відповідача про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
08.11.2024 р. на підставі рішення про коригування митної вартості товару відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА102020/2024/000117.
Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю згідно інвойсу № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (167.640,06 + 453.362,91 = 621.002,97 грн) та сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною відповідачем (323.853,41 + 876.878,24 = 1.200.731,65 грн) склала 1.200.731,65 - 621.002,97 = 579.728,68 гривень.
Позивач оформив ввезення товару за визначеним митницею показником митної вартості товару за митною декларацією №24UА102020006517U3 від 08.11.2024 р. та додатково сплатив мито у розмірі 156.213,35 грн. та ПДВ у розмірі 423.515,33 грн. Разом 579.728,68 грн.
В свою чергу, не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що у ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 79, ч. 4 ст. 162 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданою заявником до митного оформлення ВМД із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншими ВМД, за якими здійснювався імпорт до України товару.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
Судовим розглядом встановлено, що з метою митного оформлення придбаної партії товару, разом із указаною митною декларацією заявником до суб'єкта владних повноважень були подані: 1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 16.08.2024 року; 2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року; 3. Коносамент (Bill of lading) № UTRUST24080622ABCDEFG від 20.08.2024 року; 4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1260 від 31.10.2024 року; 5. Декларація (Dispatch note model T1) № 24ROCT1900D46935M3 від 30.10.2024 року; 6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року; 7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTR20240701/1 від 01.07.2024 року (з перекладом); 8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-12/11-2024 від 04.11.2024 року; 9. Розрахунок ціни (калькуляція) № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом); 10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 20.08.2024 року; 11. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL20230515 від 15.05.2023 року; 12. Видаткова накладна № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом); 13. Відвантажувальна специфікація № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом); 14. Комерційна пропозиція № NTL20230501 від 01.05.2023 року (з перекладом); 15. Лист №10/23-1 від 23.10.2024 року з інформацією від ТОВ “ОПЦИОН ПЛЮС», що страховка не здійснювалася; 16. Лист № 10/23-2 від 23.10.2024 року з інформацією від ТОВ “ОПЦИОН ПЛЮС», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; 17. Лист №NVLOP240816/1-1 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); 18. Лист №NVLOP240816/1-2 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); 19. Лист № NVLOP240816/1-3 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); 20. Лист № NVLOP240816/1-4 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); 21. Лист № NVLOP240816/1-5 від 16.08.2024 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); 22. Якісний опис № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (з перекладом).
В свою чергу, дослідивши надані позивачем (його декларантом) документи (у тому числі, і після проведення консультацій), відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товару №UА102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 р., в якому контролюючий орган послався на наступне:
1.Відповідно до інвойсу від 16.08.2024 № NVLOP240816/1 доставка товару здійснюється на умовах CPT - UA Харків. Термін CPT «Carriage Paid To» (… named place of destination), або «Фрахт/перевезення оплачені до» (… назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Таким чином, контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки до місця призначення. Крім того, згідно з CMR від 31.10.2024 № 1230 поставка вантажу здійснювалася через Constanta (Румунія), тобто в цьому порту товар було вивантажено з борта судна і завантажено на автомобіль з реєстраційними номерами BH0528KB/ BH4468XH для його подальшого перевезення до України. Також жодним пунктом контракту від 15.05.2023 №NTL20230515 не визначено чи включає в себе ціна товару витрати на перевезення та вартість розвантажувально-навантажувальних робіт в порту Constanta (Румунія). До митного оформлення було надано лист продавця від 16.08.2024 №NVLOP240816/1-1 про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Але, відповідно до наданої калькуляції собівартості продукції від 16.08.2024 №NVLOP240816/1 зазначена ціна товарів включає лише фрахт. Таким чином, до митної вартості товару не були включені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, та інші витрати, пов'язані з його транспортуванням до місця призначення (Україна). Таким чином, зазначене свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі, чим порушено вимоги п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ;
2. Згідно ст. 5 «Умови оплати» контракту від 15.05.2023 № NTL20230515 сторони домовилися, що оплата за товар здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення), також можлива стовідсоткова передоплата. Згідно інвойсу від 16.08.2024 № NVLOP240816/1 невідомо яким чином здійснюється оплата за товар. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано, а тому наразі неможливо перевірити їх заявлену вартість;
3. До митного оформлення надано митну декларацію Т1 від 30.10.2024 № 24ROCT1900D46935M3, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було. Дана транзитна митна декларація виписана, в країні - Румунія та не є митною декларацією країни відправлення. Також, в цій декларації неможливо перевірити комерційні умови поставки та вартість товару в зв'язку з їх відсутністю. До митного оформлення митну декларацію країни відправлення (експорту, а саме Китаю) надано не було.
4. У висновку експерта від 04.11.2024 № 20-12/11-2024 експерт використовує дані сайтів з товарами, які неможливо ідентифікувати з оцінюваними, так як невідомі характеристики наданих до звіту цінових пропозицій. Крім того, невідомо яким чином розраховувались та включались транспортні витрати експертом при здійснені аналізу. Отже, цей звіт не дає можливості впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації та здійснити його перевірку у відповідності до положень ч. 21 ст. 58 МКУ.
Крім того, у спірному рішенні зазначено, що проаналізувавши митні оформлення товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби при поставках, здійснених з Китаю за митними деклараціями: - від 01.04.2024 № 24UA807200005388U6 та від 10.07.2024 №24UA401060010602U7 митне оформлення товару за кодом 5903901000 згідно УКТЗЕД «Текстильний матеріал просочений акриловим просоченням. Виготовлений з синтетичних комплексних поліефірних ниток на 100 %. Загальна максимальна і мінімальна ширина - 150 (+/-5) см., загальна максимальна/мінімальна ширина (по фону) між пругами - 145 (+/-5)см:…Виробник NOVINO TRADING LTD Торговельна марка немає даних Країна виробництва CN», здійснено за рівнем митної вартості 3,97USD/кг; - від 10.09.2024 № 24UA500100010862U5 митне оформлення товару за кодом 6006320090 згідно УКТЗЕД «Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см… Виробник NOVINO TRADING LTD. Країна виробництва CN» здійснено за рівнем митної вартості 3,97 USD/кг, поставка товару здійснювалась з Китаю; - від 23.08.2024 №23UA100340329715U3 митне оформлення товару за кодом 5806200000 згідно УКТЗЕД « 1.Вузькі тканини з вмістом 5% гумових ниток: Elastic webbing/Еластична стрічка-6500,00м. Виробник SUZHOU ALLBEST TEXTILE CO., LTD Торговельна марка немає даних Країна виробництва CN», здійснено за рівнем митної вартості 4,28 USD/кг; - від 14.08.2024 №24UA500100010322U0 митне оформлення товару за кодом 9607201000 згідно УКТЗЕД « 1.Частини до застібок - блискавок, з недорогоцінних металів:Slider/Повзунок -545кг.Виробник SUZHOU ALLBEST TEXTILE CO., LTD Торговельна марка немає даних Країна виробництва CN» здійснено за рівнем митної вартості 3,02 USD/кг; - від 03.08.2023 №23UA500100003067U0 та від 09.10.2024 №24UA401060014746U3 митне оформлення товару за кодом 9607209000 згідно УКТЗЕД «Частини до застібок - блискавок, з пластмаси: Zipper (plastic)… Країна виробництва CN» здійснено за рівнем митної вартості 3,02 USD/кг. А тому митну вартість товарів скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митну оцінку здійснено за резервним методом з розрахунку: товар №1 - 3,97 USD/кг (МД від 01.04.2024 № 24UA807200005388U6 та від 10.07.2024 №24UA401060010602U7); товар №2 - 3,97 USD/кг (МД від 10.09.2024 № 24UA500100010862U5); товар №3 - 4,28 USD/кг (МД від 23.08.2024 №23UA100340329715U3); товар №4 - 3,02 USD/кг (МД від 14.08.2024 №24UA500100010322U0); товар №5 - 3,02 USD/кг (МД від 03.08.2023 №23UA500100003067U0 та від 09.10.2024 №24UA401060014746U3).
Надаючи оцінку висновкам митного органу в частині виявлених розбіжностей, які пов'язані з доставкою товару, колегія суддів зазначає, що положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, передбачено, що транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
З матеріалів справи судом встановлено, що витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно Контрактом, інвойсом № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року, в якому визначено умову поставки CPT (постачальник зобов'язаний оплатити витрати з перевезення товару), калькуляцією собівартості товару № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (у якій включено фрахт), листом Постачальника №NVLOP240816/1-1 від 16.08.2024 року та іншими документами, а тому необхідність надання позивачем документів за п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України виключається.
При цьому, судом встановлено, що відповідачу одночасно з митною декларацією все одно надалися коносамент (Bill of lading) № UTRUST24080622ABCDEFG від 20.08.2024 року та автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1260 від 31.10.2024 року.
Крім того, суд зазначає, що рішення про коригування не містить таких підстав коригування, як посилання на те, що позивачем визначено умови поставки товарів з порушенням Правил «Інкотермс 2020».
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (Incoterms 2010), умова поставки CPT означає наступне: CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до інвойсу № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року, названим (кінцевим) пунктом призначення, у відповідності до ст. 3 Контракту є держава Україна, а не Румунія, як безпідставною вважає відповідач, а тому витрати на транспортування включено на всьому маршруті транспортування саме до названого місця призначення - України.
Крім того, листом постачальника № NVLOP240816/1-1 від 16.08.2024 року також підтверджено, що за конкретним інвойсом № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року та за конкретним Контрактом у вартість товару включено вартість перевезення, логістики, вантажно-розвантажувальних робіт.
Щодо калькуляції собівартості № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року, відповідно до якої до ціни товару включено вантажні перевезення (Freight transportation), колегія суддів зазначає, що оскільки ця калькуляція складена продавцем, перевірка митним органом формування ним ціни на товар є безпідставною.
Що стосується автотранспортної накладної (CMR) № 1260 від 31.10.2024 року, судом встановлено, у графі 5 цієї CMR міститься пряме посилання на інвойс № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року, в якому визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Тобто, CMR № 1260 від 31.10.2024 року вказує всі відомості та обставини відправлення та переміщення партії товару, а саме: - у графі 4 CMR місцем навантаження товару є Константа, Румунія. - у графі 3 CMR місцем розвантаження є Україна, що узгоджується з умовами ст. 3 Контракту та інвойсом № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року.
Тобто, місце - Румунія, було транзитним/проміжним пунктом розвантаження товару, після якого товар надійшов вже до названого (кінцевого) місця призначення в Україну, що відповідає умовам поставки CPT Kharkiv, Ukraine. При цьому, дані CMR № 1260 від 31.10.2024 року кореспондуються з усіма іншими наданими документами на підтвердження включення витрат за п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МКУ у ціну товару до кінцевого місця призначення - України.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що невідомо яким чином здійснюється оплата за товар, а також доводам, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано, а тому наразі неможливо перевірити їх заявлену вартість, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що умови оплати визначенні ст. 5 Контракту № NTL20230515 від 15.05.2023 року де встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
Таким чином, умови контракту свідчать про те, що як правило оплата товару згідно Контракту здійснюється на умовах відстрочки платежу, а виключення становить можливість стовідсоткової передоплати і тільки на розсуд Покупця.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року передоплату не визначено (не встановлено), що свідчить про те, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення).
Як зазначив позивач, на момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються за умови якщо рахунок сплачено.
Враховуючи те, що рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «Опцион Плюс» таких документів на законодавчому рівні не вимагалося, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що до митного оформлення надано митну декларацію Т1 від 30.10.2024 № 24ROCT1900D46935M3, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було, а також доводам про те, що до митного оформлення митну декларацію країни відправлення (експорту, а саме Китаю) надано не було, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.
Отже, декларація країни відправлення не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
На підставі наведеного, судом відхиляються посилання відповідача на неподання позивачем таких додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, оскільки навіть у разі їхньої відсутності, це не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16 (провадження № К/9901/45062/18), яка враховується судом.
Також суд зазначає, що оформлення такого документу як декларація Т1 є транспортними витратами, або витратами на транспортування. Звертаємо увагу суду, що витрати на транспортування та витрати, пов'язані з транспортуванням, включені у вартість товару (з метою уникнення дублювання більш детальна аргументація наведена вище).
Тобто, вартість витрат на оформлення декларації Т1 включено до ціни товару, враховуючи умови поставки CPT Kharkiv, Ukraine, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно, оскільки умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати, пов'язані із транспортуванням товару, в тому числі і на оформлення митної декларації Т1, що відповідачем не спростовано.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що у висновку експерта від 04.11.2024 № 20-12/11-2024 експерт використовує дані сайтів з товарами, які неможливо ідентифікувати з оцінюваними, так як невідомі характеристики наданих до звіту цінових пропозицій, а також доводам про те, що невідомо яким чином розраховувались та включались транспортні витрати експертом при здійснені аналізу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.
Колегія суддів зауважує, що висновки експерта не є первинними документами, які підтверджують вартість імпортовано товару, оскільки не є обов'язковими документами в розумінні Митного кодексу України (частина друга статті 53), які підтверджують митну вартість товару. Такі висновки експерта носять консультаційний характер і не підлягають перевірці митним органом.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 825/1093/16.
Також слід зазначити, що висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Що стосується посилання митного органу на те, що позивач відмовився надавати всі документи, які були витребувані митницею, колегія суддів зазначає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в направлених до митниці листах позивач лише повідомив митний орган про відсутність у нього додаткових документів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що таке повідомлення декларанта митний орган невірно розцінив, як відмову від надання документів, зважаючи на те, що повний пакет документів був наданий митному органу позивачем разом з митними деклараціями.
Що стосується посилання митного органу на цінову базу даних ЄАІС Держмитслужби при поставках, здійснених з Китаю за митними деклараціями: - від 01.04.2024 № 24UA807200005388U6 та від 10.07.2024 №24UA401060010602U7, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до положень Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказ Мінфіну України від 24.05.2012 № 598:
«Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.»
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.
Судовим розглядом встановлено, що в графі 33 рішень про коригування митної вартості, що оскаржується, зазначено номер та дату митної декларації, яка прийнята в якості джерела для коригування митної вартості, ціна в дол.США та наведені певні характеристики товару.
Згідно з описом графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
В межах спірних правовідносин судом встановлено, що використання вказаних відповідачем митних декларацій, які містять раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості, є безпідставним, тому що рішення про коригування та картки відмови за цими деклараціями було оскаржено/оскаржуються в судовому порядку.
Так, наприклад, стосовно такої митної декларації з ціновою інформацією, що використовувалася апелянтом для коригування, як від 01.04.2024 №24UA807200005388U6, рішення про коригування та картка відмови визнані протиправними та скасовані остаточно, а щодо митної декларації від 10.07.2024 №24UA401060010602U7 рішення про коригування та картка відмови визнані протиправними та скасовані судом першої інстанції, справа знаходить на розгляді суду апеляційної інстанції.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 1.380.2019.006247.
Що стосується посилання митного органу на спрацювання ризиків АСАУР, що вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. А наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Таким правовий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 814/1043/16.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
В свою чергу, аналіз наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для митного оформлення та додатково, підтверджує зроблені судом першої інстанції висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано Договір від 12.11.2024 р. про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1709, ордер на надання правничої допомоги серії АХ № 1220818, додаткову угоду № 1 від 13.11.2024р. до договору, додаткову угоду № 2 від 13.11.2024р. до договору, платіжну інструкцію від 15.11.2024 р. № 206 про сплату заявником 50.000,00 грн згідно з договором.
Згідно з п. 1.2 вказаного договору, обсяг правової допомоги визначається у додаткових угодах до даного договору.
Згідно з п. 3.1 вказаного договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 13.11.2024 р. до договору про надання правової допомоги за даним договором Бюро приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги Клієнту щодо рішення про коригування митної вартості товарів UA 102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 року та картки відмови UA102020/2024/000117 від 08.11.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів UA102000/2024/000062/2 від 08.10.2024 року та картки відмови UA 102020/2024/000104 від 08.10.2024 року, винесених Чернігівською митницею на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 1155748,84 грн.
Додатковою угодою № 2 від 13.11.2024р. до договору сторони узгодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 50000,00 грн.
Відповідач подав до суду заперечення проти стягнення правничої допомоги та зазначив, що вказана справа є справою незначної складності, оскільки предмет спору у цій справі не є складним, підтвердженням чого є ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року, відповідно до якої справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Представник позивача надав відповідачу лише договір про надання правничої допомоги від 13.11.2024, додаткові угоди від 13.11.2024 № 1 та № 2 та платіжну інструкцію від 15.11.2024 № 206. Докази щодо обсягу наданих представником позивача послуг і виконаних робіт відсутні.
Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що майновий інтерес заявника у межах даного спору у грошовому виразі складає - 1155748,84 грн., тобто розмір митних платежів, які підлягали сплаті зі скоригованої митної вартості товарів.
Також суд вказав, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб'єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржених рішень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об'єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб'єкта владних повноважень, а справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
На підставі цього, суд дійшов висновку, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 50000,00 грн. є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору, а у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі - 15000,00грн.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.
Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.
Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, ціну позову, колегія суддів зазначає, що визначений судом розмір витрат для відшкодування у сумі 15000,00 грн. є обґрунтованим, оскільки судом першої інстанції при вирішенні цього питання враховано ціну позову, характер спірних правовідносин, зміст наданих послуг та складність цієї справи, а тому судом апеляційної інстанції не вбачається підстав для зміни розподілу судових витрат на правничу допомогу у цій справі.
Що стосується вимог апелянта в частині стягнутої суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені такі вимоги:
визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000117 від 08.11.2024 року;
визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000062/2 від 08.10.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000104 від 08.10.2024 року.
Ціна позову визначена у сумі 1155748,84 грн.
В позовній заяві також вказувалося про те, що предметом позову у цій справі є 2 вимоги немайнового характеру (щодо оскаржуваних карток відмови) та 2 вимоги майнового характеру (щодо оскаржуваних рішень в межах ціни позову), а, отже, ставка судового збору за вимоги немайнового характеру становить 6056 грн., та за вимоги майнового характеру становить 17336,23 грн., що разом складає 23392,23 грн.
На виконання ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додано докази про сплату судового збору у загальному розмірі 23392,23 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені вимоги визнання протиправними та скасування двох рішень про коригування митної вартості товару та двох карток відмови.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок відповідно до якого, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, згідно яких рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Таку ж правову позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 27.05.2025 р. у справі № 520/102/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви (який мав бути стягнутий за результатами розгляду цієї справи) мав визначатися виходячи з розміру ставки, визначеного за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом.
В межах цієї справи судом встановлено, що у митній декларації №24UA102020006475U5 від 07.11.2024 (за якою було відмовлено у випуску товарів у вільний обіг, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 року та картку відмови №UA102020/2024/000117 від 08.11.2024 року) наведено такі розрахунки податків (графа В “Подробиці розрахунків» на першій сторінці декларації за всіма товарами): 1. Вид податку 020, ставка 8%, сума - 167640,06 грн; 2. Вид податку 028, ставка 20%, сума - 453362,91 грн. Загальна сума платежів за вказаною декларацією становить 167640,06 + 453362,91 = 621002,97 грн.
Таким чином, з митної вартості товару визначеної позивачем згідно інвойсу №NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року (яка становить 50635,96 доларів США) позивачем було сплачено мито на товари у розмірі 167640,06 грн та податок на додану вартість у розмірі 453362,91 грн, а разом сплачено 621002,97 грн.
В свою чергу, у митній декларації ІМ 40 ДЕ МД № 24UA102020006517U3 (за якою товар випущено у вільний обіг шляхом сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом) наведено такі розрахунки податків (графа В “Подробиці розрахунків» на першій сторінці декларації за всіма товарами): 1. Вид податку 020, ставка 8%, сума - 323853.41 грн; 2. Вид податку 028, ставка 20%, сума - 876878.24 грн. Загальна сума платежів за вказаною декларацією становить 323853,41 + 876878,24 = 1200731,65 грн.
Таким чином, з митної вартості товару визначеної відповідачем, позивачем було сплачено мито на товари у розмірі 323853.41 грн та податок на додану вартість у розмірі 876878.24 грн, а разом сплачено 1200731,65 грн.
В результаті винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2024/000117 від 08.11.2024 року, позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 579728,68 гривень, оскільки різниця між загальною сумою мита на товари (вид податку 020) та податку на додану вартість (вид податку 028), сплачених позивачем з митної вартості згідно інвойсу № NVLOP240816/1 від 16.08.2024 року, та загальною сумою мита на товари (вид податку 020) та податку на додану вартість (вид податку 028), сплачених позивачем з митної вартості, визначеної відповідачем становить 1200731,65 - 621002,97 = 579728,68 грн.
Ухвалою суду першої інстанції від 20.11.2024 р. було прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'єднано в окремі провадження об'єднані у позові вимоги. У межах справи № 520/31614/24 залишено вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000070/2 від 08.11.2024 року та картку відмови № UA102020/2024/000117 від 08.11.2024 року.
В свою чергу, у межах справи № 520/31901/24 залишено вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000062/2 від 08.10.2024 року та картку відмови №UA102020/2024/000104 від 08.10.2024 року.
Сума переплати мита та податку на додану вартість у справі № 520/31614/24 дорівнює 579728,68 грн., а сума переплати мита та податку на додану вартість у справі № 520/31901/24 дорівнює 576020,16 грн.
Тобто, ціна позову до роз'єднання позовних вимог склала 579728,68 грн. + 576020,16 грн. = 1155748,84 грн.
При цьому, згідно відомостями, які містяться КП «Діловодство спеціалізованого суд», при ухваленні рішення у справі № 520/31901/24 суд не вирішував питання про стягнення судового збору з митного органу.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб'єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня цього року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Врахуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо обрахунку суми судового збору у цій категорії справи, предмет позову, ціну позову, як різницю між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваних рішеннях та в цій справі складає 1155748,84 грн., а також те, що позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», на користь позивач мали бути стягнуті витрати зі сплати судового збору у розмірі 13868,98 грн. (1,5 % від 1155748,84 грн. х коефіцієнт 0,8), а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення.
Посилання представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу, на в ухвалу Верховного Суду від 27 січня 2025 року у справі № 580/5436/24 суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в силу приписів вимог законодавства, суд повинен враховувати лише ті висновки Верховного Суду, які викладені в постановах цього суду. Крім того, судом апеляційної інстанції вище наведено позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.05.2025 р. у справі № 520/102/24, в якій містяться висновки щодо питання обрахунку ставки судового збору за подання заяв (скарг) у цій категорії справ, в якому суд наголошував на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої суми сплаченого судового збору, як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 520/31614/24 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці (ідентифікаційний код - 43985581; місцезнаходження - проспект Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЦИОН ПЛЮС" (ідентифікаційний код - 44290406, місцезнаходження - просп. Героїв Харкова, буд. 273, м. Харків, 61007) 18713,78 грн (вісімнадцять тисяч сімсот тринадцять гривень 78 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці (ідентифікаційний код - 43985581; місцезнаходження - проспект Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЦИОН ПЛЮС" (ідентифікаційний код - 44290406, місцезнаходження - просп. Героїв Харкова, буд. 273, м. Харків, 61007) 13868,98 грн (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень) 98 коп., у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 520/31614/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов