Головуючий І інстанції:
Ніколаєва О.В.
30 травня 2025 р. Справа № 520/27383/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, по справі № 520/27383/23
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області , Державної судової адміністрації України
третя особа Державна Казначейська служба України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судці Красноармійського міськрайонного суду Донецької області суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: 2270 грн. за 2021, 2481 грн. за 2022, 2684 грн. за 2023;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: 2270 грн. за 2021, 2481 грн. за 2022, 2684 грн. за 2023, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: 2270 грн. за 2021, 2481 грн. за 2022, 2684 грн. за 2023, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023 у розмірі 212598 грн., з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів»;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн., за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн., з 01.01.2023 по 08.06.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн., за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн., з 01.01.2023 по 08.06.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 за період 01.01.2021 по 08.06.2023 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести нарахування та виплату судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн., за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн., з 01.01.2023 по 08.06.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виходячи із приписів Закону № 1402-VIII оклад судді складається з розрахункової величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб», розмір якого встановлюється на 01 січня календарного року та відповідного коефіцієнту (множника), який залежить від інстанції. Закон № 1402-VIII не визначає поняття «прожиткового мінімуму для працездатних осіб» та не вказує нормативно-правового акту, яких необхідно керуватись для визначення розміру такої розрахункової величини. Натомість поняття прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді визначений Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік, та у спірний період складав 2102 грн. Таким чином, застосування при здійсненні обрахунку посадового окладу судді - 2102 грн. є правомірним, оскільки саме у такому розмірі в Державному бюджеті України на 2021-2023 були передбачені відповідні асигнування.
Також апелянт зазначав, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При цьому головним розпорядником коштів в частині розпорядження бюджетними асигнуваннями з виплати грошового утримання суддів є саме ДСА України.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, Указом Президента України «Про призначення судді» від 24.09.2016 № 410/2016 позивачу призначено на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області строком на п'ять років та наказом голови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.10.2016 № 09-к/г зараховано до штату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 №625/0/15-23 звільнено з посади судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області за власним бажанням, наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08.06.2023 № 06-к/г відраховано зі штату суду.
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., відповідачі діяли не в спосіб та не в межах, встановлених Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Так, організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, здійснюється у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2189,00 гривень, з 1 липня 2294,00 гривні, з 1 грудня 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня 2270,00 гривень, з 1 липня 2379,00 гривень, з 1 грудня 2481,00 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102,00 гривні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2393,00 гривні, з 1 липня 2508,00 гривень, з 1 грудня 2589,00 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня 2481,00 гривня, з 1 липня 2600,00 гривень, з 1 грудня 2684,00 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102,00 гривні.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі по тексту - Закон України №2710-IX) встановити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589,00 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб 2684,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні.
Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 та з 1 січня 2023 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначені положення ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2021 у розмірі 2270 гривні, з 01.01.2022 у розмірі 2481 гривні, з 01.01.2023 у розмірі 2684 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, починаючи з 2021 законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.06.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області діяло правомірно.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по справі № 520/27383/23 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло