30 травня 2025 р. Справа № 480/6011/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 13.03.25 по справі № 480/6011/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №37 від 28.02.2024 "Про результати службового розслідування", в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «догана» (п.2 наказу);
- визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу в частині невиплати позивачу додаткової винагороди за період дії воєнного стану за січень 2024 року та премії за січень та лютий 2024 року у повному обсязі;
- визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу в частині направлення матеріалів службового розслідування щодо позивача до четвертого слідчого відділу (з дисклокацією у м. Суми територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві) для долучення до матеріалів кримінального провадження № 62024170040000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України;
- зобов'язати відповідача нарахувати виплатити позивачу заборгованість зі сплати грошового забезпечення в повному обсязі: премію за січень та лютий 2024 року у повному обсязі відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 та додаткову винагороду за січень 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог стверджує про незаконність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.02.2024 № 37 "Про результати службового розслідування", яким, зокрема, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, позбавлено додаткової винагороди на період дії воєнного стану та премії та передано матеріали службового розслідування до ДБР для приєднання до кримінального провадження №62024170040000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України за порушення військової дисципліни, вимог статей 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відкриту відмову 21 січня 2024 року виконати бойове розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 20.01.2024 №1433/11/дск/. Наполягає на недоведеності факту відмови позивача від виконання вказаного бойового розпорядження, оскільки йому не було повідомлено у встановлений законом спосіб про сутність такого розпорядження, що підтверджується, зокрема, відсутністю особистого підпису позивача у відомості про ознайомлення з бойовим розпорядженням. Зауважує, що оскаржуваний наказ від 28.02.2024 № 37 не містить викладу всіх обставин, які в повній мірі доводили б факт вчинення позивачем проступку, доведеність його вини. Натомість його зміст зведено до зазначення складу комісії, яка проводила службове розслідування, відомостей про військовослужбовців та посилання на пункти 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ без розкриття їх змісту, що свідчить про невмотивованість та необґрунтованість такого наказу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовлено .
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вважаючи рішення суду першої інстанції не обґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №480/6011/24 та прийняти інше рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження дій щодо повідомлення належним чином про проведення відносно нього службового розслідування, копію акту службового розслідування не отримував, навіть після подання рапорту від 07.06.2024. Також вказує, що при направленні для виконання бойового розпорядження, не враховано висновки ВЛК, згідно з яких, позивача визнано обмежено придатним до військової служби. Крім цього, зазначає про неправомірність позбавлення позивача додаткової винагороди та премії на підставі наказу №37 від 28.02.2024 "Про результат службового розслідування".
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.0.2025 по справі №480/6011/24 залишити без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.06.2023 №212 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом вважати призваним по мобілізації до Збройних Сил України та призначити на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.06.2022 №2/196 та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.08.2023 №278 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 направлено у відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 08.08.2023 до окремого розпорядження, з подальшим вибуттям для виконання поставлених завдань у складі зведених підрозділів з метою виконання службових, бойових завдань.
Відповідно до розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 27.06.2022 №502/2/1/4/904*** наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2022 №160 зведена рота ІНФОРМАЦІЯ_2 передана в оперативне підпорядкування командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
На виконання бойового розпорядження оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 21.10.2023 №207БР/ТГЧ зведена рота охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 передана в оперативне підпорядкування командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Розпорядженням командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.01.2024 №1433/11/***/ ІІ визначено завдання командиру зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити марш з 21.01.2024 за визначеним маршрутом та з подальшим виконанням бойових завдань у складі ОУВ, ОТУ, ТГ, військових частин: з н.п. Клепали Сумська область до н.п. Покровськ Донецька область до 22.01.2024.
20.01.2024 заступником командира з морально-психологічного забезпечення зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 на ВОП "Кльопа" усно доведено наказ командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 20.01.2024 про здійснення маршу для виконання бойових завдань за визначеним маршрутом.
20.01.2024 особовим складом зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося завантаження техніки майна роти в шкільні автобуси, які були надані для маршу.
Під час здійснення маршу ІНФОРМАЦІЯ_6 з н.п. Клепали Сумської області частина особового складу, серед них: ОСОБА_1 , покинули колону, відхилилися від спланованого маршруту, та особистим транспортом поїхали у невідомому напрямку.
Після прибуття, 22.01.2024, до АДРЕСА_1 під час перевірки особового складу зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 виявлено відсутність 39 військовослужбовців, серед них: солдата ОСОБА_1 .
22.01.2024 під час з'ясування місця знаходження військовослужбовців, стало відомо, що 21.01.2024 вони самовільно повернулись до своїх територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, де проходили службу до відрядження.
З рапорту тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_4 , що зареєстрований в групі документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 за вх.№1608 від 24.01.2024 вбачається, що командир відділення стрілецького взводу зведеної стрілецької роти при ІНФОРМАЦІЯ_7 солдат ОСОБА_1 безпідставно прибув з відрядження та здав зброю, що свідчить про не виконання бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.01.2024 №1433/11/***/ІІ, та самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану.
За вказаним фактом начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснена доповідь про подію, кримінальне правопорушення, що трапилось за вихідним №12/116 від 24.01.2024 на командира військової частини НОМЕР_1 , керівнику Сумської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону України, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 .
25.01.2024 четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, відкрито кримінальне провадження №62024170040000059 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України, відносно військовослужбовців, які перебували у складі зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі і щодо солдата ОСОБА_1 .
Стосовно позивача, який перебував у відрядженні у зведеній роті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходилася у оперативному підпорядкуванні командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за фактом не виконання бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.01.2024 №1433/11/***/ІІ наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено службове розслідування.
24.02.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 затверджено акт службового розслідування, в якому зазначено що солдат ОСОБА_1 , перебуваючи у відрядженні в складі зведеної стрілецької роти не виконав бойове розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.01.2024 №1433/11/***/ІІ, шодо переміщення в Донецьку область для подальшого проходження служби та самовільно залишив військову частину в умовах воєнного стану.
Відповідно до наданих в межах службового розслідування пояснень солдатом ОСОБА_1 зазначено, що у відрядження він не вибув за станом здоров'я, визнаний обмежено придатним. 21.01.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для здачі зброї та бойових комплектів (а.с.125).
Отже, з матеріалів службового розслідування вбачається, що до позивача доведено вимоги бойового розпорядження командира тактичної групи ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.01.2024 №1433/11/***/ІІ, що не заперечується ним під час надання пояснень, проте він його не виконав та самовільно залишив підрозділ в якому перебував у відрядженні в умовах воєнного стану.
За наслідками матеріалів службового розслідування видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.02.2024 №37 «Про результати службового розслідування»:
за порушення військової дисципліни, а саме за невиконання бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.01.2024 №1433/11/***/ІІ в умовах воєнного стану, порушення вимог статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України: солдата ОСОБА_1 , стрільця-санітара відділення стрілецького взводу зведеної стрілецької роти (стрільця - помічника гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ) притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити дисциплінарне стягнення «Догана»;
відповідно до розділів XVI та XXXIV наказу Міністерство оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншими особами» (зі змінами) нижчепойменованому особовому складу не виплачувати додаткову винагороду на період дії воєнного стану за січень 2024 року в зв'язку з самовільним залишенням місцям служби в січні та подальшого не повернення до нього (відрядження у складі зведеної роти) в лютому до моменту повернення до відповідного підрозділу в пункті постійної дислокації 26 лютого 2024 року (до Сумської області): солдату ОСОБА_1 , стрільцю-санітару відділення стрілецького взводу зведеної стрілецької роти (стрільцю - помічнику гранатометника відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 );
помічнику начальника центра з правової роботи - начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено направити матеріали службового розслідування до четвертого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Суми) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава для долучення матеріалів до кримінального провадження №62024170040000059 за ознаками кримінального провадження передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України.
Не погоджуючись з викладеним позивач звернувся до суду з цим позом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) № 37 від 28.02.2024 "Про результати службового розслідування" в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
Згідно зі статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого, командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 цього ж Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність.
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі по тексту - Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (зі змінами), Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення службового розслідування №50 від 24.01.2024, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення, а також встановлення ступеня вини за фактом невиконання військовослужбовцем зведеної роти ІНФОРМАЦІЯ_2 бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.01.2024 № 1433/11***/ІІ щодо здійснення маршу за визначеним маршрутом для подальшого виконання бойових завдань у складі оперативного угруповання військ, зокрема, солдатом ОСОБА_1 , було проведено службове розслідування.
24.02.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було затверджено акт службового розслідування, в якому зазначено що солдат ОСОБА_1 , перебуваючи у відрядженні в складі зведеної стрілецької роти, не виконав бойове розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 20.01.2024 №1433/11/***/ІІ, був відсутній на військовій службі за місцем дислокації зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 .
Заперечуючи наведені у вказаному акті обставини, позивач стверджує про відсутність доказів письмового доведення до нього бойового розпорядження та, відповідно, не підтвердження факту відмови від виконання бойового завдання.
Так, зі змісту вказаного акту службового розслідування судом встановлено, що з пояснень заступника командира з морально-психологічного забезпечення зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 стало відомо, що 20.01.2024 отримано бойове розпорядження від ГР " ІНФОРМАЦІЯ_3 " про здійснення маршу особового складу зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 з місця розташування до м. Покровськ Донецької області. Після прибуття до ВОП "Кльопа", розпочав підготовку до здійснення маршу. Оскільки особовий склад роти до 06 год. 00 хв. 21.01.2024 залишався на позиціях, то бойове розпорядження не доводилося.
Разом з цим, також вказано, що 20.01.2024, під час завантаження техніки майном роти, особовому складу, який перебував на ВОП " ІНФОРМАЦІЯ_9 ", в усній формі доведено про необхідність здійснення маршу в АДРЕСА_1 . Після чого військовослужбовці почали висловлювати невдоволення та зауважили про неможливість виконання поставлених завдань у Донецькій області. За даним фактом було здійснено негайну доповідь командиру зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 капітану ОСОБА_3 , який у цей час займався передаванням позиції.
Отже, ознайомлення з бойовим розпорядженням командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " щодо здійснення зведеною стрілецькою ротою ІНФОРМАЦІЯ_2 (до складу якої входив ОСОБА_1 ) маршу з місця розташування до м. Покровськ Донецької області відбулося під час завантаження техніки майном роти.
Підтвердженням факту ознайомлення, зокрема, ОСОБА_1 з бойовим розпорядженням командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 20.01.2024 є також зазначення у акті службового розслідування про те, що 20.01.2024, після обіду, заступник командира роти з МПЗ старшим лейтенант ОСОБА_5 у телефонному режимі повідомив, що особовий склад роти висловлює неготовність до виконання бойових завдань у Донецькій області через стан здоров'я (обмежена придатність за висновком ВЛК). Про даний факт у телефонному режимі сповіщено ТГР «Конотоп», на що там повідомили, що 21.01.2024 до місця розташування підрозділу (п.п. Клепали) прибуде комплексна група для роботи з особовим складом.
Тобто, ознайомившись зі змістом бойового розпорядження, відповідно до якого особовий склад зведеної роти ІНФОРМАЦІЯ_2 (включаючи ОСОБА_1 ) мав здійснити марш до н.п. Покровськ Донецької області, позивач висловив свою неготовність до вчинення таких дій через стан здоров'я.
Вказані обставини щодо доведення до відома позивача змісту бойового розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 20.01.2024 №1433/11/***/ІІ зі здійснення маршу до н.п. Покровськ Донецької області узгоджуються зі змістом письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих ним під час проведення службового розслідування (а.с. 175), де він зазначає про те, що 21.01.2024 він не зміг поїхати у відрядження до н.п. Покровськ Донецької області за станом здоров'я. Написав рапорт на імя ОСОБА_6 про те, що він не може виконувати бойові завдання через стан здоров'я (а.с.125-126).
Посилання позивача на те, що у відповідача був обов'язок під підпис ознайомити його з вказаним бойовим розпорядженням, суд відхиляє, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 у справі №560/10788/23, постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
Слід зауважити, що відсутність в матеріалах службового розслідування доказів ознайомлення позивача з бойовим розпорядженням не доводить факт необізнаності ОСОБА_1 зі змістом такого бойового розпорядження.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції , що 21.01.2024, перебуваючи на місці тимчасової дислокації (Сумська обл.) у складі зведеної стрілецької роти, командиру 3 відділення 3 стрілецького взводу солдату ОСОБА_1 доведено бойове розпорядження командира ТГР « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.01.2024 № 1433/**/дск/11 щодо необхідності здійснення маршу у період з 15:00 год. по 19:00 год. 21.01.2024 з метою переміщення особового складу зведеної роти ІНФОРМАЦІЯ_2 за встановленим маршрутом.
При цьому, слід зауважити, що вказане розпорядження містило вимогу виключно щодо здійснення маршу до визначеного населеного пункту у встановлений термін, а не ведення бойових дій, як стверджує позивач.
Однак, як слідує зі змісту наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 37 від 28.02.2024 (а.с. 47-53), під час службового розслідування встановлено, що на виконання бойового розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 20.01.2024 №1433/11/дск/ЛІ, особовий склад зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_1 21.01.2024 здійснив марш за визначеним маршрутом для подальшого виконання бойових завдань в Донецькій області. 22.01.2024 військовослужбовці прибули до міста Покровськ Донецької області та під час перевірки особового складу командиром зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_3 виявлено відсутність 39 військовослужбовців, серед яких солдат ОСОБА_1 ..
Наведені обставини щодо невиконання бойового розпорядження позивачем підтверджує також зміст рапорту тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_4 , зареєстрований в групі документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 за вх. № 1608 від 24.01.2024 (а.с. 74), яким засвідчено, що 21.01.2024 солдат ОСОБА_1 , якого було відряджено до зведеної стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та здав зброю.
За порушення військової дисципліни, а саме за відкриту відмову 21.01.2024 виконати бойове розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 20.01.2024 №1433/11/дск/11 в умовах воєнного стану, порушення вимог статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, невиплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану за січень 2024 року та премії за січень та лютий 2024 року у повному обсязі та направлено матеріали службового розслідування щодо позивача до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві) для долучення до матеріалів кримінального провадження № 62024170040000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України.
За змістом статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Суд приймає до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Поряд із цим, аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості накладеного на нього дисциплінарного стягнення - догани, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Верховний Суд у постанові від 07.12.2018 у справі №807/1325/16 вже формував правову позицію, яка полягає у тому, що Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.
Отже, з огляду на встановлені у цій справі обставини, обраний начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 вид дисциплінарного стягнення, який не є найсуворішим, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а також беручи до уваги дотримання відповідачем порядку проведення службового розслідування, суд встановив відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) № 37 від 28.02.2024 "Про результати службового розслідування" в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Щодо посилання апелянта, стосовно не ознайомлення позивача із наказом про призначення службового розслідування, про його результати і позбавлення можливості надати пояснення в ході проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування (п. 8 Розділу ІІІ Порядку № 608).
За приписами п. 9 Розділу ІІІ Порядку № 608, посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Перелік прав військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, закріплений у п. 3 Розділу IV Порядку № 608.
Позивач стверджує, що особами, якими проводилося службове розслідування, не вчинено жодних дій, які б сприяли реалізації наданих прав, в частині подання пояснень, отримання копій документів, порушення клопотання, висловлення зауваження, оскарження рішення тощо.
Водночас, викладене повністю спростовується наявними у матеріалах службового розслідування письмовими поясненнями ОСОБА_1 , викладеними на бланку встановленого зразка, де останній, шляхом проставлення власноручного підпису, підтверджує факт ознайомлення з підставою проведення службового розслідування, зі статтею 63 Конституції України, правами і обов'язками особи, що передбачені Порядком №608, викладає обставини доведення йому до відома спірного бойового розпорядження командира ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про необхідність здійснення маршу і зазначає про неможливість його виконання у зв'язку із незадовільним станом здоров'я, а також про відсутність будь-яких клопотань та зауважень.
Щодо доводів позивача, що при направленні для виконання бойового розпорядження, не враховано висновки ВЛК, згідно з яких, позивача визнано обмежено придатним до військової служби, колегія суддів зазначає наступне.
19 листопада 2022 року за результатом військово-лікарської комісії позивачу видано довідку №5057, відповідно до якої ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах, однак наявність такої довідки, не свідчить про неможливість виконання військовослужбовцем бойового завдання за місцем дислокації зведеного підрозділу ( АДРЕСА_1 ).
Стосовно доводів позивача, щодо не ознайомлення його з актом службового розслідування, колегія судів зазначає наступне.
Так, дійсно, матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався з рапортом від 07.06.2024 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив надати копію акта службового розслідування, однак не отримання позивачем копії зазначеного акту, не виключає його обов'язку виконання бойового розпорядження, відповідно несення служби.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) № 37 від 28.02.2024 "Про результати службового розслідування" в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість зі сплати грошового забезпечення в повному обсязі: премію за січень - лютий 2024 року та додаткову винагороду за січень 2024 року, колегія суддів вказує, що така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 37 від 28.02.2024 "Про результати службового розслідування", оскільки за результатом судового розгляду відсутні підстави для скасування зазначеного наказу, а тому позбавлення позивача додаткової винагороди та премії є правомірним.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 480/6011/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова