Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.
30 травня 2025 р. Справа № 520/24173/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/24173/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через представника Мосіна Андрія Володимировича звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 13 вересня 2017 по 17 квітня 2024 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 13 вересня 2017 по 17 квітня 2024 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш (зі змінами та доповненнями).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління національної поліції в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 13 вересня 2017 по 17 квітня 2024 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями).
Зобов'язано Головне управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 13 вересня 2017 по 17 квітня 2024 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його змінити та викласти його в наступній редакції: "Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, саме за період з 11 січня 2024 року по 17 квітня 2024 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями). Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а саме за період з 11 січня 2024 року по 17 квітня 2024 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями)".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що компенсація позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку за 2017 рік та доплати за роботу в нічний час не передбачена, оскільки згідно п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян, а грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка включається до додаткового фонду заробітної плати, є виплатою за невідпрацьований час, і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника. Крім того, вказує, що доплата за службу в нічний час носить разовий характер. Також, зазначив, що кошти позивачу були виплачені в порядку виконання рішення судів, тому питання про порушення строків виплати, як підставу для виплати компенсації, не відповідає порядку компенсації у розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Вважає, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення можлива лише за період з 11.01.2024 (дата набрання законної сили рішення суду) по 17 квітня 2024 року (дата нарахування та виплати коштів) і тільки за індексацію грошового забезпечення, оскільки ця виплата не має разового характеру.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року по 17 грудня 2019 року проходив службу в Національній поліції України, зокрема в період з 07 листопада 2015 року до 12 вересня 2017 року в Управлінні патрульної поліції м. Харкова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а з 13 вересня 2017 року по 17 грудня 2019 року у Головному управлінні національної поліції в Харківській області та відповідно до Наказу ГУНП в Харківській області від 17 грудня 2019 року №422 о/с «По особовому складу» звільнений зі служби згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, через хворобу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі №520/26782/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 12.09.2017.
Зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 12.09.2017.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за 714 годин з 08.08.2018 по 09.07.2019, компенсації за невикористану частину щорічної відпуски за 2017 рік (9днів), а також індексації грошового забезпечення з 13.09.2017 по 01.11.2017.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за 714 годин з 08.08.2018 по 09.07.2019 з урахуванням раніше виплачених сум, компенсації за невикористану частину щорічної відпуски за 2017 рік (9днів) та індексації грошового забезпечення з 13.09.2017 по 01.11.2017.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили.
На виконання вказаного рішення суду від 11.12.2023 по справі №520/26782/23 відповідачем 17.04.2024 виплачено позивачу частину недоотриманого грошового забезпечення, а саме: індексацію грошового забезпечення, грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та компенсації за невикористану частину щорічної відпуски, що підтверджено роздруківкою "Приватбанку" від 17.12.2023 по банківському рахунку позивача.
Вважаючи, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області протиправно не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 13 вересня 2017 по 17 квітня 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправні дії відповідача щодо не виплати позивачу компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 13.09.2017 по 17.04.2024 та з метою повного та ефективного захисту порушеного права зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 13.09.2017 по 17.04.2024 відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями).
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ(далі - Закон №2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Крім того, згідно зі ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У п. 4 Порядку №159 вказано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 року у справі №816/379/16, від 30.09.2020 року у справі №280/676/19 та від 13.09.2021 року у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19.
Із матеріалів справи встановлено, що фактичну виплату позивачеві доплати за несення служби в нічний час за період з 08.08.2018 по 09.07.2019, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2017 рік, індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 12.09.2017 проведено відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі №520/26782/23 лише 17.04.2024.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач бажає отримати компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, зокрема, сум індексації грошового забезпечення, доплати за несення служби в нічний час, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, що виплачені позивачу у квітні 2024 року на виконання судового рішення.
Між тим, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, зокрема у випадку порушення строків виплати грошових доходів громадян.
В свою чергу, виплата громадянам суми компенсації має провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому, право особи на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати набувається особою незалежно від обставин та підстав виплати доходу, право на отримання якого виникло у особи в минулому.
Тобто, факт виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду не позбавляє позивача права на отримання спірної компенсації, так як відповідні нарахування складових грошового забезпечення, право на отримання яких позивачем підтверджено рішенням суду, мали здійснюватися або щомісячно з виплатою позивачу грошового забезпечення, або під час звільнення.
В свою чергу, протиправне невиконання зазначеного обов'язку відповідачем тягне за собою негативні наслідки у вигляді додаткового обов'язку з виплати спірної компенсації.
З огляду на наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Стосовно доводів апелянта про те, що компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою, має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника, а тому не підлягає компенсації у відповідності до вимог Закону № 2050-ІІІ, колегія суддів зазначає наступне.
Судова колегія не погоджується доводами апелянта, що грошова компенсація за невикористану частину щорічної відпуски не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), а є іншою соціальною гарантією, передбаченою чинним законодавством, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа №1-13/2013) указав, що під належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, зокрема за минулі роки, входять до структури заробітної плати.
Щодо посилань представника відповідача на відсутність підстав для виплати компенсації, оскільки доплата за службу в нічний час не є грошовим забезпеченням у розумінні Закону №2050-ІІІ, а тому не підлягає компенсації, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»' (далі - Постанова №988) унормовано, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до ст. 94 Закону 580-VІІІ та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 був затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Відповідно до п. 11 Розділу II Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40- годинному робочому тижні.
Таким чином, доплата за службу в нічний час є складовою грошового забезпечення поліцейських Національної поліції та входить до структури заробітної плати (Додаткова заробітна плата згідно ст. 2 Закону України “Про оплату праці»).
Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 520/26782/23 встановлено факт несення ОСОБА_1 служби в нічний час у період з 08.08.2018 по 09.07.2019 у кількості 714 годин.
З урахуванням зазначеного, доводи відповідача, що доплата за службу в нічний час та грошова компенсація за невикористану частину щорічної відпуски, не є грошовим забезпеченням (заробітною платою) у розумінні Закону №2050-ІІІ, та не підлягає компенсації, є необґрунтованими.
У той же час, згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Таким чином, оскільки судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі №520/26782/23 відповідачем 17.04.2024 виплачено позивачу частину недоотриманого грошового забезпечення, а саме: індексацію грошового забезпечення, грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та компенсації за невикористану частину щорічної відпуски, що підтверджено роздруківкою "Приватбанку" від 17.12.2023 по банківському рахунку позивача та зазначено в листі ГУНП в Харківській області від 17.09.2024, а також з огляду на те, що разом з виплатою вказаного грошового забезпечення за минулі періоди відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 13 вересня 2017 по 17 квітня 2024 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш (зі змінами та доповненнями).
Посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 29.03.2023 №640/24361/19 не приймаються судом до уваги, оскільки в межах даної справи Верховним Судом досліджувалось питання наявності у особи права на отримання компенсації за невикористану відпустку, тобто за інших обставин справи та іншого правового регулювання, що не є тотожними до обставин справи, що розглядається, відтак його висновки не можуть бути взяті до уваги при розгляді даної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/24173/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий