29 травня 2025 р. Справа № 520/30150/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 05.02.25 по справі № 520/30150/24
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської прокуратури (далі по тексту - прокуратура, відповідач), в якому просила суд:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень Київської міської прокуратури протиправною та зобов'язати Київську міську прокуратуру надати письмову відповідь ОСОБА_1 про результати розгляду її звернення від 23 серпня 2024 року.
- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910019) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) понесені нею і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 800 грн 00 коп., а всього - 9 222 (дев'ять тисяч двісті двадцять дві) грн 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог послалася на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду направленого до виконуючого обов'язки керівника Київської міської прокуратури Вдовиченко М.С. звернення ОСОБА_1 про отримання інформації про хід та результати досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020, що є порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту - Закон № 393/96-ВР).
Звернула увагу, що перенаправлення відповідачем отриманого запиту до Бюро економічної безпеки (далі по тексту - БЕБ) за належністю є необґрунтованим, оскільки БЕБ не є уповноваженим органом на розгляд звернення ОСОБА_1 , адже процесуальне керівництво досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020 здійснює саме прокурор Київської міської прокуратури, який, у тому числі, здійснював обшук та вилучення належних на праві власності позивачу предметів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 520/30150/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року по справі № 520/30150/24, як необґрунтоване, незаконне та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимог ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а саме:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень Київської міської прокуратури протиправною та зобов'язати Київську міську прокуратуру надати письмову відповідь позивачу ОСОБА_1 про результати розгляду її звернення від 23 серпня 2024 року;
- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910019) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) понесені нею і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову з двома вимогами немайнового характеру у розмірі 2422 грн 40 коп та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6800 грн 00 коп, а також судові витрати, пов'язані з апеляційним оскарженням, що складаються зі сплаченого нею гонорару адвоката в сумі 8500 грн 00 коп та сплаченого судового збору в сумі 2906 грн 88 коп, а всього - 20629 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн 28 коп.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.
На переконання позивача, БЕБ не є належним органом, уповноваженим на розгляд її звернення від 23 серпня 2024 року, оскільки процесуальне керівництво досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020 здійснює саме прокурор Київської міської прокуратури, який, у тому числі, клопотав про арешт майна, яке було вилучено при обшуку 07.09.2021.
Просила врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.11.2021 по справі № 380/2272/20, в якій останній зазначив, що обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупності таких умов, як: питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, при цьому, звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноважень якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Київської міської прокуратури із заявою від 23.08.2024 в порядку Закону України "Про звернення громадян", в якій просила повідомити:
1. чи й досі триває або вже закрите досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.11.2020 станом на момент надання відповіді на заяву;
2. чи не був скасований арешт вилучених у неї з чоловіком предметів і документів слідчим суддею чи прокурор одночасно з постановою про закриття кримінального провадження № 42020100000000525 від 17.11.2020;
3. чи не відпала у слідства потреба в подальшому застосуванні арешту щодо її майна та документів і користування ними;
4. яким чином та з якою метою слідство використовує чи планує використовувати вилучену в її чоловіка антикварну одноствольну рушницю 1906 року виробництва майстерні Вінсента Вревета, вироблену за французьким законом 1844 року в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.11.2020;
5. чи не передано кримінальне провадження № 42020100000000525 від 17.11.2020 до суду для судового провадження;
6. чи пред'явлено комусь підозру в кримінальному провадженні № 42020100000000525 від 17.11.2020;
7. хто наразі є слідчим і якого органу по кримінальному провадженню №42020100000000525 від 17.11.2020;
8. хто наразі є призначеним процесуальним керівником і якого органу в кримінальному провадженні № 42020100000000525 від 17.11.2020.
Вказана вище заява була направлена до Київської міської прокуратури засобами поштового зв'язку та отримана уповноваженим представником 29.08.2024, що підтверджено роздруківкою з сайту "Укрпошти" (а.с. 16).
Листом Київської міської прокуратури від 04.09.2024 № 08-1714ВИХ24 заяву ОСОБА_1 направлено керівнику Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві Іллі Тівоненку для розгляду та Ларисі Подвезько (для відома) (а.с. 17).
За результатами розгляду заяви Територіальним управлінням БЕБ у м. Києві повідомлено позивачку про те, що 09.08.2022 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020100000000525 від 17.11.2020, об'єднані з матеріалами кримінального провадження № 32019000000000044 від 17.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 221 КК України. 27.06.2024 кримінальне провадження №32019000000000044 від 17.07.2019 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Додатково повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження № 32019000000000044 від 17.07.2019 відсутня інформація стосовно проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Вовка С. В., справа №757/43820/21-к, за адресою: АДРЕСА_1 та інформація стосовно накладення чи зняття арешту з майна вилученого під час вищезазначеного обшуку.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача в спірних правовідносинах не є порушеними, а позивачем не доведено наявності протиправних бездіяльності або дій відповідача, оскільки листом Київської міської прокуратури від 04.09.2024 №08-1714ВИХ24 заяву ОСОБА_1 направлено керівнику Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві Іллі Тівоненку для розгляду, про що повідомлено позивача. Отже, обов'язок стосовно надсилання такої заяви за належністю до відповідного органу та повідомлення заявника (позивача) в п'ятиденний строк з дня отримання такого звернення, передбачений статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», відповідач виконав, так як вирішення зазначених у зверненні позивача питань не належить до повноважень відповідача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок перенаправлення відповідачем звернення ОСОБА_1 від 23 серпня 2024 року до Бюро економічної безпеки (далі по тексту - БЕБ) для розгляду за належністю.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон №2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Положеннями статті 9 Закону № 2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".
Отже, з наведеної норми слідує, що особа у власному зверненні має самостійно визначити та зазначити спосіб, в який суб'єкт владних повноважень зобов'язаний повідомити про результати розгляду такого, та у разі необхідності зв'язатись з заявником.
Згідно із частиною 1 статті 19 № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Положеннями статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Звідси можна виснувати, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду їх звернень.
При цьому, звернення повинні бути розглянуті та вирішені у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а відповіді за результатами їх розгляду надаються тим органом, який отримав ці звернення і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань.
Якщо ж питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Колегія суддів, аналізуючи приписи Закону № 393/96-ВР зауважує, що законодавець, передбачаючи право/обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об'єктивний та всебічний розгляд його заяви.
Водночас, вказаний обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов:
1) питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень;
2) звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні;
3) пересилання повинно відбутися в термін не більше п'яти днів;
4) про факт пересилання обов'язково повідомляється громадянин, який подав звернення.
Аналогічний висновок щодо застосування вказаної норми права висловив Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 у справі № 826/717/16, від 24.11.2021 № 380/2272/20.
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, 23.08.2024 ОСОБА_1 , звернувшись до Київської міської прокуратури із зверненням, просила повідомити про хід та результати досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020, наявність арешту вилученого у неї з чоловіком майна та місцезнаходження останнього, пред'явлення підозри в кримінальному провадженні № 42020100000000525 від 17.11.2020, осіб, які наразі є слідчим і якого органу, призначених процесуальним керівником по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.11.2020.
Проте, відповідь на подане позивачем звернення про надання інформації, на переконання ОСОБА_1 , надано неуповноваженим органом - БЕБ.
Так, правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначено Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28 січня 2021 року № 1150-IX (далі по тексту - Закон № 1150-IX).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1150-IX Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Згідно із статтею 4 Закону № 1150-IX основними завданнями Бюро економічної безпеки України є:
1) виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних;
2) оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення;
3) надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки;
4) забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави;
5) збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому;
6) планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності;
7) виявлення та розслідування правопорушень, пов'язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги;
8) складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1150-IX Бюро економічної безпеки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у межах передбаченої законом підслідності.
В силу частини 3 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України детективи органів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених:
1) статтями 199, 200, 201-1, 201-3, 201-4, 203-2, 204, 205-1, 206, 212, 212-1, 218-1, 219, 220-1, 220-2, 222, 222-1, 223-1, 224, 229, 231, 232, 232-1, 232-2, 233 Кримінального кодексу України;
2) статтями 191 (якщо предметом кримінального правопорушення є бюджетне відшкодування), 206-2, 210, 211 Кримінального кодексу України, у разі якщо досудове розслідування таких кримінальних правопорушень не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України;
3) статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від п'ятисот до двох тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Якщо під час розслідування кримінальних правопорушень, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 192, 358, 366, 369 Кримінального кодексу України, вчинені особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані з кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, такі правопорушення можуть розслідуватися детективами органів Бюро економічної безпеки України, у разі якщо досудове розслідування таких кримінальних правопорушень не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась із клопотанням про надання інформації про хід та результати досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020100000000525 від 17.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.
При цьому, досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 212 КК України, у розумінні вимог частини 3 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, здійснюють саме детективи органів Бюро економічної безпеки України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що саме Бюро економічної безпеки України, а не Київська міська прокуратура, є уповноваженим органом на розгляд звернення ОСОБА_1 .
Отже, питання, порушені в одержаному прокуратурою зверненні позивача від 23.08.2024, не входили до повноважень відповідача, що правомірно мало наслідком пересилання такого звернення за належністю відповідному органу - Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві Іллі Тівоненку, який і мав надати відповідь ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки листом Київської міської прокуратури від 04.09.2024 № 08-1714ВИХ24 заяву ОСОБА_1 направлено для розгляду керівнику Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві Іллі Тівоненку, тобто уповноваженій особі, про що повідомлено позивача в п'ятиденний строк з дня отримання такого звернення, відповідачем виконано обов'язок стосовно надсилання такої заяви за належністю до відповідного органу та повідомлення заявника (позивача) у встановлений статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» строк.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправної бездіяльності, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 520/30150/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко