Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.
30 травня 2025 р. Справа № 520/30680/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025, по справі № 520/30680/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №163950014267 від 01.11.2024 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.8. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п.8. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів стажу та заробітної плати відповідно до довідок №596 від 18.09.2020, №25, №26, №27 від 26.03.2021 з 25.09.2000 - 21.11.2001, 04.12.2001 - 20.12.2004, 11.03.2005 - 15.06.2009, 03.07.2009 - 28.05.2010, 31.05.2010 - 03.04.2011, 26.04.2011 - 13.03.2012, 04.04.2012 - 30.10.2013, 12.12.2013 - 11.11.2014, 09.12.2014 - 22.09.2015, 30.06.2016 - 28.07.2020, 07.09.2021 - 30.06.2023, починаючи з 25.10.2024 року;
- встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в Харківській області щодо виконання рішення суду;
- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №163950014267 від 01.11.2024 року про відмову у призначенні позивачу пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу та до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.09.2000 до 28.07.2020 на підприємстві, розташованому на території російської федерації, до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.09.2021 по 30.06.2023 в КП "Київпастранс", з урахуванням довідки Куренівського тролейбусного ремонтно - експлуатаційного депо комунального підприємства "Київпастранс" №65 від 23.08.2023 року, довідки філіалу центрального ДУП м. Москви "Мосдержтранс" №596 від 18.09.2020 та довідок філіалу центрального ДУП м. Москви "Мосдержтранс" №25, 26, 27 від 26.03.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 25.10.2024 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказав, що до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно пільговою довідкою №596 від 18.09.2020, а також довідками №25,26,27 від 26.03.2021 про заробітну плату, отриману на території російської федерації, оскільки робота на території російської федерації зараховується до страхового та пільгового стажу по 31.12.1991, періодів роботи з 07.09.2021 по 30.06.2023 відповідно до довідки №65 Куренівського тролейбусного ремонтно- експлуатаційного депо КП «Київпастранс, оскільки в довідці не зазначено характер виконуваних робіт заявника.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, позивач 25.10.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням №163950014267 від 01.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До страхового стажу не зараховано:
-період роботи згідно довідки № 596 від 18.09.2020 року, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року;
- період роботи з 06.03.1987 по 19.06.1987 - в трудовій книжці НОМЕР_1 відсутня печатка при звільненні з роботи;
До пільгового стажу не зараховано:
період роботи згідно довідки № 65 від 23.08.2023 року, оскільки довідка не відповідає Порядку (характер виконуваних робіт).
Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії та необхідності зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового та пільгового стажу, а також зобов'язання призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 25.10.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.
Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Так, в спірному рішенні відповідачем зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 11 місяців 2 дні, пільговий стаж - 12 років 5 місяців 23 дні.
Висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначенні пенсії за віком ґрунтуються на твердженні про відсутність підстав для зарахування період роботи згідно довідки № 596 від 18.09.2020 року, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року;
З цього приводу колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до довідки філіалу центрального ДУП м. Москви «Мосдержтранс» №596 від 18.09.2020 підтверджено, що позивач у періоди з 2000-2016 роки працював на підприємстві водієм тролейбусу.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 в зазначені періоди позивач працював:
- 26.08.1984 року по 01.11.1984 монтажником по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій 4 розряду в КСУ №40 тресту «Харківстальконструкція» м. Комсомольськ;
- 23.11.1984 по 27.12.1986 служба в лавах радянської армії;
- 06.03.1987 року по 19.06.1987 монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 4 розряду в Кременчуцьким СУ-120;
- 01.09.1987 року по 04.03.1988 зарахований водієм тролейбусів в Середнє професійно-технічне училище №20 Полтавської області;
- 12.03.1988 року прийнятий водієм тролейбуса 3 класу в Кременчуцьке тролейбусне управління. 08.09.1989 присвоєно 2 клас водія тролейбуса. 09.10.1990 присвоєно 1 клас водія тролейбуса. 04.09.2000 звільнено за власним бажанням;
- 25.09.2000 водієм тролейбуса 1 класу за контрактом в ДП «Мосгортранс» Філевський автобусно-тролейбусний парк м. Москва. 23.10.2000 переведений водієм тролейбуса 1 класу за контрактом на регулярні міські пасажирські маршрути. 21.11.2001 звільнений за закінченням контракту;
- 04.12.2001 прийнятий водієм тролейбуса 1 класу на регулярні міські пасажирські маршрути. 20.12.2004 звільнений за угодою сторін;
- 11.03.2005 прийнятий водієм тролейбуса 1 класу на регулярні міські пасажирські маршрути. 02.07.2008 звільнений за угодою сторін;
- 04.07.2008 прийнятий водієм тролейбуса 1 класу на регулярні міські пасажирські маршрути. 15.06.2009 звільнений за угодою сторін;
- 03.07.2009 прийнятий водієм тролейбуса 1 класу на регулярні міські пасажирські маршрути. 28.05.2010 звільнений за угодою сторін;
- 31.05.2010 прийнятий водієм тролейбуса 1 класу на регулярні міські пасажирські маршрути. 03.04.2011 звільнений за закінченням договору;
- 26.04.2011 прийнятий водієм тролейбуса 1 класу на регулярні міські пасажирські маршрути. 13.03.2012 Звільнений за закінченням терміну договору;
- 04.04.2012 прийнятий водієм тролейбуса на регулярні міські пасажирські маршрути 1 класу. 04.02.2013 звільнений за закінченням терміну договору;
- 06.02.2013 прийнятий водієм тролейбуса 1 класу на регулярні міські пасажирські маршрути. 01.07.2013 присвоєно 6 розряд водія тролейбуса на регулярні міські пасажирські маршрути. 30.10.2013 звільнений за закінченням терміну договору;
- 12.12.2013 прийнятий водієм тролейбуса 6 розряду на регулярні пасажирські маршрути. 11.11.2014 звільнений за закінченням терміну договору;
- 09.12.2014 прийнятий водієм тролейбуса 6 розряду на регулярні міські пасажирські маршрути. 22.09.2015 звільнений в зв'язку з закінченням терміну трудового договору;
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 в зазначені періоди позивач працював:
- 30.06.2016 прийнятий на посаду водія тролейбуса-перегонщик 1 класу. 28.07.2020 Звільнений за власним бажанням з Філіалу Центральний ГУП «Мосгортранс»;
- 07.09.2021 прийнятий водієм тролейбуса 1-го класу в Комунальне підприємство «Київпастранс», де працює по теперішній час.
Стосовно посилань відповідача на те, що до страхового та пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 18.09.2020 №596 та довідками №25, 26, 27 від 26.03.2021 про заробітну плату, отриману на території російської федерації, оскільки робота на території російської федерації зараховується до страхового та пільгового стажу по 31.12.1991, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 13 Угоди встановлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Отже, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу та пільгового стажу позивача періоду роботи з 25.09.2000 до 28.07.2020 згідно трудової книжки на підприємстві, розташованому на території російської федерації.
Щодо не зарахування періоду роботи з 06.03.1987 по 19.06.1987, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 відсутня печатка при звільненні з роботи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З огляду на викладене безпідставними є посилання відповідача на недоліки, допущені роботодавцем при оформленні трудової книжки позивача № НОМЕР_2 , а саме відсутність печатки при звільненні з роботи.
Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що недоліки записів в трудовій книжці не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки та відповідних періодів до страхового стажу особи, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Стосовно не зарахування періоду роботи згідно довідки №65 від 23.08.2023 року, оскільки довідка не відповідає Порядку (характер виконуваних робіт), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до довідки Куренівського тролейбусного ремонтно - експлуатаційного депо комунального підприємства "Київпастранс" №65 від 23.08.2023 року ОСОБА_1 працює повний робочий день в Куренівському тролейбусному ремонтно - експлуатаційному депо КП «Київпастранс» починаючи з 07.09.2021 року. Підставами для видачі довідки були записи трудової книжки, книги наказів відділу кадрів, особової картки, табель обліку робочого часу, платіжні відомості, ЕТКС. Також, зазначено, що позивач зайнятий повний робочий день, іншими роботами не займається. За професією позивач водій тролейбуса.
Також, зазначено, що відповідно до п.8. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, за формою довідка складена у відповідності до додатку 5 цього Порядку, в якій вказано характер виконуваних позивачем робіт з 07.09.2021, а отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 07.09.2021 по 30.06.2023 згідно з довідкою №65 Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП «Київпастранс», оскільки в довідці не зазначено характер виконуваних робіт, є безпідставними.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених в оскаржуваному рішенні пенсійного органу підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 163950014267 від 01.11.2024, та наявність підстав для його скасування.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу та до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.09.2000 до 28.07.2020 на підприємстві, розташованому на території російської федерації, до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.09.2021 по 30.06.2023 в КП "Київпастранс", з урахуванням довідки Куренівського тролейбусного ремонтно - експлуатаційного депо комунального підприємства "Київпастранс" №65 від 23.08.2023 року, довідки філіалу центрального ДУП м. Москви "Мосдержтранс" №596 від 18.09.2020 та довідок філіалу центрального ДУП м. Москви "Мосдержтранс" №25, 26, 27 від 26.03.2021 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 25.10.2024 року.
Щодо доводів апелянта стосовно дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2ст. 245 КАС України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах щодо призначення пенсійних виплат органи пенсійного фонду не наділені дискреційними повноваженнями, оскільки зобов'язані прийняти одне з рішень (про призначення пенсії або про відмову у призначенні), яке відповідає закону.
У ході судового розгляду встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 25.10.2024 року.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 520/30680/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов