Головуючий І інстанції: Мар'єнко Л.М.
30 травня 2025 р. Справа № 520/15101/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/15101/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963370118224 від 15 березня 2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, у зв'язки зі зміною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2022 та з 01 січня 2023, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності та проводити перерахунок щороку у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати на 01 січня;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за 2023 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з восьми мінімальних пенсій та виплатити її, з урахуванням сум, які були фактично виплачені.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №520/4660/21 зобов'язано відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії. Відповідач перерахував пенсію на підставі рішення суду, однак з 01.01.2022 та з 01.01.2023 перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати не здійснив. Крім того, управління пенсійного фонду невірно виплатило одноразову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік, як особі з інвалідністю другої групи внаслідок війни.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963370118224 від 15 березня 2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, у зв'язки зі зміною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2022 та з 01 січня 2023, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за 2023 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з восьми мінімальних пенсій та виплатити її, з урахуванням сум, які були фактично виплачені.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
ГУ ПФУ в Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 не зобов'язано в подальшому проводити перерахунки пенсії у зв'язку зі змінами мінімальних заробітних плат встановлених на 1 січня поточного року, у зв'язку з чим за результатами розгляду заяв позивача прийнято рішення відмовити йому у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі змінами мінімальних заробітних плат встановлених на 01.01.2022 та 01.01.2023. Разом із пенсією за серпень 2023 року позивачу нараховано разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі 2900 грн, у зв'язку з чим за результатами розгляду заяви позивача від 01.11.2023 вирішено відмовити у проведенні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги да 24 серпня 2023 року, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду 2 групи.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному правлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №520/4660/21, яке набрало законної сили 19.08.2021, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №831 від 09 березня 2021року. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач здійснив перерахунок пенсії на підставі вказаного судового рішення, однак, на думку позивача, рішення виконується частково, так як розмір нарахованої пенсії станом на 01 січня кожного календарного року залишається незмінним, у зв'язку з чим позивач звертався до територіального органу Пенсійного фонду з заявами про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом, станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 року та проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня 2023 року, виходячи із розміру восьми мінімальних пенсій за віком як інваліду 2 групи.
Проте, територіальними органами Пенсійного фонду відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/352122/23, яке набрало законної сили 27.02.2024, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не розгляді заяв ОСОБА_1 від 21 жовтня 2023року, 01 листопада 2023 року та 16 листопада 2023року. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, розглянути заяви ОСОБА_1 від 21 жовтня 2023р., 01 листопада 2023 року та 16 листопада 2023 року про здійснення перерахунку та виплату пенсії та надати за результатами розгляду протокольне рішення.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/35122/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяви позивача від 21.10.2023, 01.11.2023 та від 16.11.2023 та прийнято рішення від 15.03.2024 №963370118224, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №520/4660/21 не покладено на головне управління здійснювати перерахунок пенсії в подальшому, у зв'язку зі змінами мінімальних заробітних плат встановлених на 1 січня поточного року. В перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік відмовлено у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав.
Не погоджуюсь із вказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивача по інвалідності, обчислену з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня кожного календарного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5, діяв всупереч вимогам чинного законодавства України.
Крім того, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Щодо вимог позову в частині проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості та здійснювати перерахунок пенсії при подальшій зміні розміру заробітної плати, суд першої інстанції визодиз з того, що матеріали справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача з 01.01.2022 та з 01.01.2023 обмежений максимальним розміром, або про намір відповідача здійснити порушення прав позивача в майбутньому, тому дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно із статтею 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у статті 59 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", яким внесено зміни до частини третьої статті 59) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
За приписами частини третьої статті 54 Закону №796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до п. 1 якого цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 постанову від 23.11.2011 №1210 доповнено п.9-1 наступного змісту: "9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року".
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 абзац перший п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, викладено у такій редакції: "9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 20.05.2020 у зразковій справі №520/12609/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021, відповідно до яких положення частини третьої статті 59 Закону Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" поширюються на осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Перерахунок пенсії здійснюється за заявою особи та з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210".
Колегія суддів вказує, що порядок обчислення пенсії по інвалідності позивача, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80%хЗп(мін)х5, визначений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №520/4660/21, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно до абзаців тринадцятого-п'ятнадцятого цього пункту вказаного порядку пенсії, що обчислені із заробітної плати (доходу), яка визначалась виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, перераховується у разі зміни мінімальної заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивача по інвалідності, обчислену з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня кожного календарного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5, пенсійний орган діяв всупереч вимогам чинного законодавства України.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, у зв'узі зміною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2022 та з 01 січня 2023, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін), підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У серпні 2023 року позивачу здійснено виплату разову грошової допомоги до Дня Незалежності України в сумі 2900 грн, на звернення позивача з проханням нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми отримав відмову від пенсійного органу.
Статтею 13 Закону №3551-ХІІ встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV від 25.12.1998 статтю 13 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
В подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" №79-VIII від 28.12.2014 визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначена норма діяла з 01.01.2015.
Разом з тим, 27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має застосовуватись у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Відтак, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Водночас, 15.04.2023 набрав чинності Закон України від 20.03.2023 №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", яким частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 6-1-6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Згідно підпункту 1 пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24.08.2023 (Дня Незалежності України) в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Колегія суддів як і суд першої інстанції звертає увагу, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23 сформовано такі правові висновки:
1) порівняння редакцій ч.5 ст.13 Закону №3551-XII та Порядку №754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону;
2) запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
3) зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст.2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.ст.17, 22 Конституції України.
Таким чином, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі 440/14216/23, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю природою передбачена ч.5 ст.13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Як встановлено судом, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі 2 900 грн., що менше, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Проте, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач як особа з інвалідністю внаслідок війни має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.
При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року по справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року по справі № 160/1088/19, від 11.08.2023 року по справі № 380/103/22).
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01.01.2023 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність 2 093 грн., тобто щорічна разова допомога у 2023 році позивачу мала бути нарахована та виплачена в розмірі 16744 грн. (2 093 х 8).
Пенсійним органом у 2023 році було нараховано та виплачено позивачу щорічну разову допомогу році у розмірі 2 900 грн., що в свою чергу суперечить положенню ст. 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка визначає розмір грошової допомоги у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком, яке відповідає Конституції України, та рішенню Конституційного Суду України.
Враховуючи те, що відповідачем здійснено виплату позивачеві разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі 2900 грн, що є меншим, ніж передбачено Законом №3551-XII та, як наслідок, порушено право позивача на отримання такої допомоги в належному розмірі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 520/15101/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий