Провадження № 33/803/890/25 Справа № 175/8632/24 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
09 квітня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника Камочкіної А.Ю. на постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
якого визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп.,-
Згідно постанови 13.04.2024 о 23:24 год. біля буд.6 на вул.Дружби в м.Краматорську водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ» 21093, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводився зі згоди водія у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820, результат якого становить 0,96‰ (тест №946). Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп.
З таким судовим рішенням не погодилась адвокат Камочкіна А.Ю. яка діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржила в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що повний текст постанови отримано 30.12.2024 через Електронний Суд. Просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Що ж стосується оскаржуваної постанови, то апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що через «Електронний суд» було подано клопотання, в т.ч. про закриття провадження, але суд не взяв його до уваги. Клопотання доставлено, але не зареєстровано судом. Вважає, що суд першої інстанції не оцінив законність зупинки автомобіля. Вказує, що не зафіксовано рух транспортного засобу та момент зупинки, відео не містить моменту зупинки авто та починається вже після передачі водієм посвідчення. Вказує, що відсутня повна відеофіксація, оскільки відео має переривання, що порушує вимоги безперервної відеофіксації, що ставить під сумнів об'єктивність доказів. Вважає, що поліція запропонувала водієві альтернативу: пройти тест або відмовитися, що суперечить ПДР, згідно з якими огляд обов'язковий. Вважає, що протокол складено без присутності водія, що порушує вимоги глави 19 КУпАП. Вважає, що були порушенні процесуальні права водія.
Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. В судове засідання не з'явились. До початку судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №735315 від 13.04.2024, складеного уповноваженою посадовою особою у встановленому порядку, зі змісту якого вбачається, що 13.04.2024 о 23:24 год. біля буд.6 на вул.Дружби в м.Краматорську водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ» 21093, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводився зі згоди водія у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820, результат якого становить 0,96‰ (тест №946). Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Роздруківкою тесту № 946 результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора ALCOTEST 6820.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів , з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 був проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений за допомогою спеціального технічного приладу ALCOTEST 6820. Результат огляду на стан сп'яніння: проба позитивна, 0,96 ‰. З результатом ОСОБА_1 згоден.
Диском з відеозаписами на яких зафіксовано рух транспортного засобобу «ВАЗ» 21093, номерний знак НОМЕР_2 , його зупинку працівниками поліції. Під час спілкування водія ОСОБА_1 з працівниками поліції, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 підтвердив вживання спиртних напоїв, пива. Працівником поліції була висунута вимога на проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння, роз'яснено водію процедуру огляду та наслідки. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, який проведено із застосуванням технічних засобів відеозапису. З результатом огляду на стан сп'яніння, який становить 0,96 ‰ , ОСОБА_1 погодився на відео а також підписом в Акті огляду.
Інформацією з рапорту працівника поліції про фактичні обставини по справі.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта з приводу законності чи незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не приймаються до уваги, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи та віднесено до виключної компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Проте апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану.
Згідно з матеріалами справи, транспортний засіб «ВАЗ 21093» з номерним знаком НОМЕР_2 рухався 13.04.2024 о 23:24 у м. Краматорськ, тобто під час комендантської години в місті, що знаходиться поблизу зони активних бойових дій.
Під час розгляду справи у апеляційного суду не виникає сумнівів , що працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним, є неповним і не відображає всіх обставин події не зафіксовано рух транспортного засобу та не містить моменту зупинки авто та починається вже після передачі водієм посвідчення. Ці доводи є необґрунтованими, оскільки відеозапис містить події правопорушення та увесь хід спілкування водія з працівниками поліції. При цьому працівниками поліції дотримано вимог п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 р. № 100, яким визначено, що після активації нагрудної відеокамери все спілкування повинно бути записане безперервно.
Апеляційний суд також не має сумнівів щодо достовірності наявних у матеріалах справи відеозаписів. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія та працівників поліції, які брали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Він отриманий у встановленому законом порядку та здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, а тому є належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та не викликає жодних сумнівів у суду апеляційної інстанції.
Тому доводи апелянта про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку, є безпідставними, оскільки вони спростовуються відеозаписами та розцінюється, як бажання уникнути відповідальності.
Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не дотримано встановлених процедур огляду на стан сп'яніння, оскільки запропонувала водієві альтернативу: пройти тест або відмовитися, не заслуговують на увагу. Оскільки працівники поліції роз'яснювали особі, про її права та наслідки вчинення таких дій. Водій ОСОБА_1 вказував працівникам поліції, що вживав пиво, а потім погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820, результат був 0,96‰, з яким водій погодився. Апеляційний суд не вбачає порушень з боку працівників поліції процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або порушення прав водія ОСОБА_1 , як про це вказує сторона захисту.
Статтею 266 КУпАП визначено, якщо у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта, що протокол складено без присутності водія, це спростовується наявними підписами ОСОБА_1 у складеному протоколі про адміністративне правопорушення та інших документах по справі.
Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол складений відносно ОСОБА_1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу не підтверджені доказами.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення враховано ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки транспортним засобом, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності піддати правопорушника покаранню у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що наведені доводи у апеляційній скарзі не підтвердженні під час апеляційного розгляду та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови судді районного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Поновити захиснику Камочкіній А.Ю. строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Камочкіної А.Ю. залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя