Справа № 752/20464/24
Провадження № 2/752/2459/25
Іменем України
11 квітня 2025 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г., розглянувши в місті Києві в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
19 березня 2024 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що позивач у період з 01.05.2015 по даний час послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 , в якому власником квартири АДРЕСА_1 та особового рахунку є ОСОБА_1 .. Відповідач зареєстрована у вказаній квартирі і споживає послуги ПУБСПТ, які надає позивач. У зв'язку з тим, що відповідач знехтувала обов'язком щодо укладення письмового договору з позивачем, то у відповідності до ст. 633 ЦК України діє уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, який затверджено Постановою КМ України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язана сплатити позивачу за надані ПУБСПТ. Станом на 01.08.2024 у відповідача існує заборгованість в розмірі 100793,31 грн., в тому числі: основний борг - 64260,10 грн.; інфляційні втрати - 27133,86 грн.; 3% річних - 9399,35 грн..
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за вказаний період основний борг у розмірі 64260,10 грн.; інфляційні втрати - 27133,86 грн.; 3% річних - 9399,35 грн., а всього 100793,31 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 103-104).
Відповідачам був наданий строк для надання відзиву.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 03 лютого 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
14 лютого 2025 року в системі «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_1 поданий відзив на позовну заяву, в якому остання просить застосувати строк позовної давності до стягнення заборгованості за період до червня 2018 року Крім того, сальдо на 01012028 у розмірі 33502,47 грн. не зрозуміло за який період нараховано. Вважає, що сума заборгованості має бути зменшеною з 64260,10 грн. до 29712,28 грн.. Крім того зазначила, що в період воєнного стану заборонено нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню) інфляційні нарахування та проценти річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. Також зазначила, що послугою, яка надається у вигляді використання ліфту, вона не користується, оскільки живе на 1 поверсі, а тому не зобов'язана її сплачувати.
21 лютого 2025 року до суду представником позивача подана відповідь на відзив, в якій щодо застосування строку позовної давності зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, який в Україні безперервно було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023, тому у межах позовної давності знаходиться період з червня 2018 року по вересень 2024 року. Також зазначив, що застосування строку позовної давності не звільняє відповідача від оплати заборгованості за надані комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Відповідач не зверталася до позивача стосовно договору реструктуризації. Щодо твердження відповідача, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися, зазначив, що послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не підпадає під категорію послуг, нарахування за які проводиться за фактичне користування ними, у зв'язку із тим, що відповідно до статуту позивача підприємство створене з метою виконання робіт на надання послуг по утриманню та обслуговуванню житлових та нежитлових будинків, прибудинкових територій територіальної громади міста Києва й інших форм власності. Основними напрямками діяльності підприємства є утримання та експлуатація житлового і нежитлового фонду, технічне обслуговування будівель, споруд окремих будівельних конструкцій та інженерного обладнання будинків, санітарне обслуговування приміщень будинків та прибудинкових територій, забезпечення необхідного рівня та якості надання послуг населенню, плати за комунальні послуги, плати за обслуговування внутрішньо будинкових мереж, частини у спільних витратах по утриманню будинку з власників нежитлових приміщень та інших платежів. Тому послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкової території є таким видом діяльності, у якому немає можливості їх припинити щодо окремих квартир у тому самому будинку, тому КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» не може надавати вказані послуги (не забезпечувати надання комунальних послуг) по квартирі відповідача. Відповідно до наявної в матеріалах справи структури витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються позивачем для здійснення розрахунків з споживачами по АДРЕСА_1 нарахування за технічне обслуговування ліфтів мешканцям 1 поверху не проводяться. Стосовно непридатності до експлуатації вентиляційних каналів, зазначили, що жодних звернень, скарг, або актів-претензій щодо непридатності експлуатації вентиляційних каналів у квартирі відповідача до позивача не надходило.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд доходить наступних висновків.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 385212950 від 2 липня 2024 року відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а також зареєстрована за вказаною адресою (а.с. 11-12, 102).
Рішенням Київської міської ради від 18 травня 2023 № 6428/6469 перейменовано АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.
Наявними в матеріалах справи нормативно-правовими та розпорядчими актами Київської міської ради підтверджується, що вищевказаний будинок віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
Рішенням Голосіївського районної в м. Києві ради 41 сесії V скликання від 19 жовтня 2010 року № 41/10 (а.с. 13) було передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс КП ««Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» 31 жовтня 2010 року й відповідно до акту прийому-передачі від 29 жовтня 2010 року було передано, зокрема, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» (а.с. 14-15) КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
З 01 травня 2015 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», як балансоутримувач, приступило до управління і здійснювало функції з утримання й обслуговування та безпосереднього виконання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо будинку АДРЕСА_1 .
Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджувалися розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 30 квітня 2015 року № 442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та розпорядженням виконавчого органу КМДА від 06 червня 2017 року № 668 (а.с. 16, 17).
Факт надання позивачем житлово-комунальних послуг, які споживалися у процесі експлуатації та використання квартири АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку, а також вихідні дані для визначення і розрахунку їх вартості підтверджується матеріалами справи, де, серед іншого, містяться копії актів здачі-приймання робіт, актів виконаних робіт з дератизації, актів надання послуг, рахунків - розшифровок, актів проведення прибирання під'їздів (а.с. 19-79, 80-86).
Як вбачається із розрахунку заборгованості по послугам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій станом на 01.08.2024 за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 існує заборгованість у розмірі 64260,10 грн..
Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між позивачем та відповідачами не укладався.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Разом з тим, хоч у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).
Відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки укладення вказаного договору є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18) та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідач споживає житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначила, що вентиляційні канали у її квартирі непридатні до експлуатації.
Відповідно до копії Акту № 107/07/2022-08 повторної перевірки та прочищення вентиляційних каналів від газових плит житлових будинків від 11 липня 2022 року та копії Акту № 107/05/2023-19 повторної перевірки та прочищення вентиляційних каналів від газових плит житлових будинків від 10 травня 2023 року (а.с. 89-90, 91-92) вентиляційні канали в квартирі АДРЕСА_1 не придатні до експлуатації з причин відсутності доступу до вентиляційного каналу.
Відповідач у встановленому законом порядку не відмовилася від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Разом з тим, відповідач не сплачувала вказані послуги належним чином, у зв'язку з чим у неї виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 01.08.2024 складає суму основного боргу 64260,10 грн, на яку нараховано 3% річних у розмірі 9399,35 грн, інфляційні витрати в розмірі 27138,86 грн. Як вбачається розрахунку заборгованості, 3% річних та інфляційні витрати від суми основного боргу нараховано позивачем за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2024 року(а.с. 9-10).
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначила, що її квартира розташована на першому поверсі, тому вона ліфтом не користується і не зобов'язана сплачувати за послугу, що надається позивачем у вигляді використання ліфту.
Проте, як зазначив позивач у відповіді не відзив, та як підтверджується структурою витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які надаються позивачем (а.с. 18), нарахування за технічне обслуговування ліфтів мешканцям 1-го поверху не проводиться.
За вказаний період, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач надані послуги не оплачувала.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
У відповідності до положення ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ередбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідач споживає житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата).
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Згідно з п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Правила користування приміщеннями житлових будинків, затвердженні Постановою КМУ України від 08 жовтня 1992 року №572, п. 18 зобов'язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення оплачувати житлово-комунальні послуги, тому враховуючи положення ст. 541 ЦК України зобов'язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер, а тому особи, що є співвласниками квартири несуть солідарні зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Судом встановлено, що споживачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 .
Відповідач у встановленому законом порядку не відмовилась від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Свої зобов'язання відповідач, як споживач послуг з утримання будинку та прибудинкової території щодо квартири належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.
Отже, відповідач як споживач вказаних послуг має обов'язок оплатити позивачу їх вартість.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, просить застосувати строк позовної давності і вважає, що стягненню підлягає заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 по вересень 2024 року у розмірі 29712,28 грн..
Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Оскільки обов'язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Позивач звернувся до суду з цим позовом у вересні 2024 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період, що виник до вересня 2021 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, у п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.
З урахуванням пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, часу введення в Україні карантину з 02 квітня 2020 року та воєнного стану з 24 лютого 2022 року, позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 33502,47 грн, яка обліковується станом на 01.01.2018 не підлягають до задоволення, оскільки із наданого позивачем розрахунку заборгованості не можливо встановити за який період вона виникла та чи знаходиться в межах позовної давності.
Отже, розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, який станом на 01.08.2024 слід стягнути з відповідача, становить 30757,63 грн..
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9399,35 грн., нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, та інфляційних втрат у розмірі 27138,86 грн. за вказаний період суд відзначає наступне.
На спірні правовідносини поширюється дія ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) на всій території України з 12 березня 2020 року було введено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
ЗакономУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" №530-ІХ від 17 березня 2020 року були внесені зміни до ряду нормативно-правових актів. Проте, в пп.4 п.3 Перехідних положень до цього закону вказано, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Також, 24 лютого 2022 року з 5-30 в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено воєнний стан, який діє на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 до 29.12.2023.
Таким чином, слід відмовити у нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 березня 2020 року по 01 січня 2024 року, стягнувши з відповідача за несвоєчасне внесення плати за надані послуги за період з 01 січня 2018 року по 11 березня 2020 року та з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року 3% річних в сумі 2561,46 грн., та інфляційні втрати в сумі 5650,83 грн..
Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, сягнувши з відповідачів на користь позивача основну суму боргу за надані послуги у утримання будинку та прибудинкової території в сумі 30757,63 грн., 3% річних в сумі 2561,46 грн., інфляційних втрат в сумі 5650,83 грн., а всього стягнути 38966,92 грн..
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути із відповідачів на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (38,66 %) в розмірі 1170,62 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 19, 25, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ просп. Голосіївський, 17 Б, код ЄДРПОУ 32375554) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із січня 2018 року по липень 2024 року в розмірі 30757 гривень 63 копійки; 3% річних в сумі 2561 гривня 46 копійок та інфляційні втрати в сумі 5650 гривень 83 копійки, за період з 01 січня 2018 року по 11 березня 2020 року та з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року, а всього 38966 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят шість) гривень 92 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ просп. Голосіївський, 17 Б, код ЄДРПОУ 32375554) судовий збір в розмірі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) гривень 62 копійки.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ просп. Голосіївський, 17 Б, код ЄДРПОУ 32375554);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя К.Г. Плахотнюк