про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 травня 2025 р. справа № 400/5350/25
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з
адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення в довідці від 28.03.2025 року № 9/1/5659 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року, розміру додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року;
- зобов'язати відповідача з урахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі № 400/11152/24, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 з обов'язковим зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, дійсних станом на 01.01.2023 року, у розмірах визначених шляхом множення процентної ставки додаткових видів грошового забезпечення, на розмір основних видів грошового забезпечення, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 100% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; надбавки за кваліфікацію - 5% посадового окладу; премії - 400% посадового окладу.
Відповідно до приписів ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як встановлено судом, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі № 400/11152/24, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023 року.
Рішення суду від 07.02.2025 року у справі № 400/11152/24 набрало законної сили 24.03.2025 року.
Як вказує позивач, ним отримано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 28.03.2025 року № 9/1/5659 станом на 01.01.2023 року.
Згідно змісту довідки, її видано ОСОБА_1 відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року та ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 року у справі № 400/11152/24 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 станом на 01.01.2023 року, для проведення з 01.02.2023 року перерахунку основного розміру пенсії за посадою командир вертольотної ланки авіаційної ескадрильї.
У зазначеній довідці розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років розраховані із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року.
Разом з тим, додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавка за особливості проходження служби, надбавка за кваліфікацію та премія розраховані із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, про що відповідачем прямо зазначено у довідці від 28.03.2025 року.
Суд зауважує, що звертаючись з даним позовом, позивач фактично просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11152/24.
Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06. 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу зазначених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, є неможливим, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2024 року у справі № 460/23064/23 дійшов наступного висновку: " ...На підставі вищевикладеного, Суд вважає за необхідне вказати, що вимоги особи, заявлені шляхом подання окремого позову, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, є недопустимими у рамках окремого судового провадження. У разі, якщо особа вважає, що при виконанні судового рішення були порушені її права, свободи чи інтереси були порушені такими рішеннями, остання має право скористатися механізмом судового контролю за виконанням рішення, передбаченим статтею 383 КАС України. Такий підхід забезпечує дотримання принципів процесуальної економії (уникає дублювання спорів з одним і там самим предметом), сприяє ефективному виконанню судових рішень (оскільки забезпечує своєчасний і належний контроль за виконанням судових рішень), захисту прав і законних інтересів учасників процесу та в цілому підвищує рівень довіри до судової системи."
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги не належить розглядати в окремому судовому провадженні, відтак маються підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 3 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Суд роз'яснює позивачу його право подати клопотання про повернення судового збору.
Керуючись статтями 19, 170, 248 КАС України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 400/5350/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу невідкладно разом із позовною заявою та всіма доданими до неї матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз