про повернення позовної заяви
30 травня 2025 року Київ № 320/38935/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 16.08.2024 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення ОСОБА_1 індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» у розмірі 1,197 із застосуванням обмеження її максимальною сумою 1500 грн., починаючи з 01.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» у розмірі 1,197 без застосування обмеження її максимальною сумою 1500 грн., починаючи з 01.03.2023.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 21.08.2024 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
До суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій просив поновити строк звернення до суду, за результатами вивчення змісту якої судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку.
Розглядаючи вказану заяву, суд виходив із такого.
Так, на обґрунтування доводів заяви зазначено про введення воєнного стану, а про порушення справ дізнався лише з відповіді відповідача від 05.03.2024 № 1000-0202-8/38465.
Із позовної заяви слідує, що представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом (зареєстрований від 27.02.2024) про здійснення спірного перерахунку з 01.03.2023.
Із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2024 № 1000-0202-8/38465 убачається, що відмовлено було у перерахунку індексації.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду із цим позовом), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд констатує, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Як убачається зі змісту позову, позивач просила суд зобов'язати відповідача здійснити індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» у розмірі 1,197 без застосування обмеження її максимальною сумою 1500 грн., починаючи з 01.03.2023, у той час як до суду звернулася з такою позовною заявою у серпні 2024 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись зазначеними обставинами, суд констатує, що в момент отримання позивачем пенсійних виплат у меншому розмірі з 01.03.2023, остання могла та мала реальну можливість дізнатись про порушення свого права та своєчасно звернутись до суду на його захист, а тому строк звернення до суду для позивача обраховується з 01.03.2023.
Як стверджує представник позивача у заяві, про порушення прав позивача він дізнався з листа-відповіді відповідача.
При цьому суд констатує, що отримання позивачем листа відповідача не може змінювати момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач в особі представника почала вчиняти дії щодо реалізації цього права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки між датою, з якої слід здійснити перерахунок (01.03.2023), зверненням до відповідача (27.02.2024) та в подальшому до суду (16.08.2024) пройшов один рік і п'ять місяців.
Звертаючись 16.08.2024 до суду з позовом про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача вчинити певні дії з 01.03.2023, позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду.
Крім того жодних обґрунтувань неможливості звернутись до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду з дня отримання відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення та не здійснення такого перерахунку, заява про поновлення строку звернення до суду взагалі не містить, а звернення позивача до відповідача та отримання відповіді не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду та свідчить про штучну пролонгацію строків звернення до суду.
Із урахуванням викладеного, повідомлені у заяві обставини пропуску цього строку суд повторно не визнає поважними.
Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Окремо суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.
Жодних доказів неможливості реалізувати право на суд саме у зв'язку з введенням воєнного стану, позивачем не надано.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу, суд ураховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, згідно з якою для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія і доплати до неї є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отримуючи щомісячно пенсію, позивач повинна була знати, що вона виплачується у меншому розмірі.
За висновком Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
У силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява та заява не містять належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Відтак, суд доходить висновку, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять поважних причин пропуску вказаного строку.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21.08.2024 позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що позивач не усунула недоліки, про які зазначено в ухвалі від 21.08.2024 у частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, а із позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду не встановлено достатніх підстав поважності його пропуску, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.