30 травня 2025 року справа №320/31938/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі позивач) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. від 09.05.2024 ВП №66532495 про стягнення виконавчого збору з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 32 000,00 грн;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. від 09.05.2024 ВП №66532495 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначених для Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 402,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.08.2021 відповідачем було відкрито виконавче провадження №66532495 з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/4541/21 щодо зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів. Позивач зазначає, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження відповідачем були винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які були направлені на примусове виконання до Управління державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва.
Позивач стверджує, що рішення у справі №640/4541/21 було виконано ним у повному обсязі, внаслідок чого відповідачем було закінчено виконавче провадження, однак при цьому були повторно винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Позивач не погоджується з правомірністю спірних постанов, оскільки стверджує, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження вже були стягнуті з нього раніше при відкритті виконавчого провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ухвали суду від 09.08.2024 відповідачем надіслано копії матеріалів виконавчого провадження №66532495, однак правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №66532495 з примусового виконання виконавчого листа №640/4541/21, виданого 09.07.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Так, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречуха О.Я. від 18.08.2021 відкрито виконавче провадження №66532495.
Одночасно 18.08.2021 старшим державним виконавцем Гречухом О.Я. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 195,96 грн.
Листом від 30.12.2021 №09/5890-044 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив відповідача про виконання рішення суду у справі №640/4541/21, на підтвердження чого долучив платіжне доручення №6971 від 20.12.2021 на суму 8306,00 грн.
09.05.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, 09.05.2024 старшим державним виконавцем Боярчуком О.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 402,96 грн.
Не погоджуючись з правомірністю винесення відповідачем постанов від 09.05.2024 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, позивач звернувся з позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII).
Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Аналізуючи наведені норми Закону №1404-VIII, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження №66532495, судом встановлено, що на підставі заяви стягувача ( ОСОБА_1 ) від 11.08.2021 старшим державним виконавцем Гречухом О.Я. відкрито виконавче провадження №66532495 з примусового виконання виконавчого листа №640/4541/21, виданого 09.07.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів. У постанові про відкриття виконавчого провадження вказано про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №66532495 від 18.08.2021, старшим державним виконавцем Гречухом О.Я. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн.
Таким чином, питання про стягнення виконавчого збору вже було вирішено при відкритті виконавчого провадження.
Щодо постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження суд зазначає таке.
Статтею 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція), мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку).
З аналізу вищевикладених положень вбачається, що законодавством визначені різновиди витрат виконавчого провадження до яких належать мінімальні та додаткові витрати виконавчого провадження.
При цьому, винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є аналогічним із стягненням виконавчого збору, тобто є безумовною дією державного виконавця за наслідками вчинених дій в ході виконавчого провадження, забезпечення організації таких дій із визначенням розміру та виду витрат виконавчого провадження згідно нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.
Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем Гречухом О.Я. визначено витрати виконавчого провадження, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (папір, друк на принтері, оплата за користування ЄДРВП, марки, конверти), всього на суму 195,96 грн та винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 18.08.2021.
Тобто, вказана постанова також винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №66532495 від 18.08.2021.
Як свідчать матеріали справи, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомлено відповідача про виконання рішення суду у справі №640/4541/21 та долучено до нього платіжне доручення від 20.12.2021 №6971 про виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, у розмірі 8306,00 грн.
У зв'язку з виконанням в повному обсязі боржником рішення згідно з виконавчим документом, старшим державним виконавцем Боярчуком О.В. 09.05.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ.
Однак, незважаючи на те, що питання щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, уже було вирішено старшим державним виконавцем 18.08.2021 одночасно з відкриттям виконавчого провадження, останнім 09.05.2024 повторно винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, що не відповідає викладеним вище нормам Закону № 1404-VІІІ та засадам виконавчого провадження.
У контексті викладеного, варто також зазначити, що згідно з матеріалами виконавчого провадження відповідачем надіслано до Головного управління Казначейства заяву від 15.09.2021 №15290 про виконання постанов від 18.08.2021 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, яка зареєстрована за вх. №06-35202 від 21.09.2021 року.
У свою чергу, Головним управлінням Казначейства листом від 22.09.2021 №04-02-10/13412 направлено за належністю заяву відповідача до Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва щодо стягнення вказаних сум з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
На вимогу державного виконавця від 19.06.2024 №66532495/9, листом Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва від 09.07.2024 №01-06-06/1127 підтверджено перебування на виконанні з 24.09.2021 постанови про стягнення виконавчого збору від 18.08.2021 №66532495 та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 18.08.2021 №66532495.
Таким чином, вказані постанови від 18.08.2021 №66532495 є чинними та перебувають на виконанні в органах казначейства.
Враховуючи викладене, оскільки виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у межах виконавчого провадження № 66532495 були стягнуті раніше (при відкритті виконавчого провадження), відповідачем протиправно винесено спірні постанови від 09.05.2024.
Більш того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, листом від 13.08.2024 №66532495/9, адресованого Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві, старший державний виконавець Боярчук О.В. просив повернути та не виконувати постанову про стягнення виконавчого збору від 09.05.2024 №66532495 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09.05.2024 №66532495, оскільки вони були винесені помилково.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. від 09.05.2024 ВП №66532495 про стягнення виконавчого збору.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. від 09.05.2024 ВП №66532495 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дудін С.О.