про відмову в забезпеченні позову
30 травня 2025 року Справа 320/26981/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., отримавши та розглянувши заяву ОСОБА_1 до Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви у якій просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 та будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову (направляти для проходження військово-лікарської комісії, вручати мобілізаційне розпорядження (повістку) на відправку до військової частини, приймати наказ про призов на військову службу за мобілізацією) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія та номер паспорту - НОМЕР_1 , на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника зазначає, що Комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області протиправно складено Акт про те, що факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю бабусею не встановлено, з чим заявник категорично не погоджується, оскільки вважає, що має всі необхідні документи та підстави для отримання Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, зокрема з урахуванням того, що первинний Акт підтверджував факт догляду, однак заявнику виданий не був.
Відповідно, заявник має намір оскаржити Акт № 11 від 10.04.2025 про не встановлення факту здійснення догляду оскільки порушене його право на отримання відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зокрема заявник зауважив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вживаються заходи з метою мобілізації ОСОБА_1 а саме, шляхом вручення йому повістки, відповідно, заявник вказує на те, що невжиття таких заходів призведе до неможливості відновлення порушеного права, та унеможливить виконання рішення суду у зв'язку із вчиненням ІНФОРМАЦІЯ_1 дій мобілізаційного характеру та набуттям заявником нового статусу військовослужбовця.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема зупинення дії індивідуального акта та заборони вчиняти певні дії.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, про очевидність протиправності дій Комісії при складанні Акту про не підтвердження факту здійснення догляду, вказує, що не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачами дій мобілізаційного характеру, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що у свою чергу, унеможливить реалізацію права заявника на належний захист своїх прав під час розгляду справи у суді.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів заявника діями, бездіяльністю чи прийнятими рішеннями суб'єктами владних повноважень, які можуть набути у справі процесуального статусу відповідача та третьої особи, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям, бездіяльності чи прийнятому рішенню вказаних суб'єктів до ухвалення рішення по суті.
Також, суд зазначає, що вказані обґрунтування застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що позивач може набути нового статусу військовослужбовця не є належним доводом та обґрунтуванням підстав подання заяви про забезпечення позову враховуючи положення діючого законодавства щодо дій чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час оголошеного в країні воєнного стану.
Суд зазначає, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дій та рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що можуть отримати статус відповідача та третьої особи у справі може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті, а не при розгляді заяви про забезпечення позову до його подачі.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів заявника, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до його подання, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви представника заявника Литвиненка Р.С. про вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Суддя Войтович І. І.