про відмову в забезпеченні позову
30 травня 2025 року №320/26735/25
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Треті особи:
- Військова частина НОМЕР_1 ;
- Міністерство оборони України;
- Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України;
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив суд:
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) здійснювати заходи з направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після завершення навчання до іншої бойової частини (бойового підрозділу) до завершення перегляду рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2025 року №48/6, та ухвалення остаточного рішення щодо придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової служби.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви представник позивача наголосив на тому, що останнім вчиняються дії щодо оскарження рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленою довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2025 року №48/6 про визнання позивача придатним до військової служби на підставі ст.64в, 52в, 23в, графи ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402. Проте, відповідачем допускається протиправна бездіяльність щодо розгляду відповідної скарги, що порушує права позивача, а також невжиття заявлених заходів забезпечення може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або відновлення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до суду.
Суд, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Законом України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 10 частини 3статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Як встановлено судом, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що переведення позивача до будь-якої іншої військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, буде унеможливлено виконати рішення суду в цій справі.
Однак суд вважає, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому, суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем.
Крім того, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має намір направити його до іншої військової частини для виконання військових завдань до завершення розгляду справи судом.
Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
При цьому, відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Білоноженко М.А.