29 травня 2025 року м. Київ № 320/58829/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в межах адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасоване податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Ш» від 16.04.2024 № 727/Ж10/31-00-04-02-02-32.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» (адреса: 02222, м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 16, ЄДРПОУ 30721457) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3, ЄДРПОУ 44082145).
31.03.2025 через систему Електронний суд до суду від представника позивача - адвоката Спиридонова Олега Володимировича надійшло клопотання про розподіл судових витрат. Вказане клопотання було зареєстровано канцелярією 23.04.2025 та передано судді для подальшого розгляду 08.05.2025.
Відповідно до змісту вказаного клопотання, заявник просив вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 122 950,00 грн.
23.04.2025 від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви позивача про долучення документів та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого представник відповідача зазначає, що заявлений позивачем розмір правничої допомоги є безпідставним та необґрунтованим, стверджує про неспівмірність вказаної суми, просить відмовити в задоволенні клопотання
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 27.05.2025.
27.05.2025 у судове засідання сторони, належним чином сповіщені про дату час та місце розгляду клопотання не прибули. Від представника позивача - адвоката Спиридонова О.В. 27.05.2025 надійшло клопотання про розгляд клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу в порядку письмового провадження.
У силу вимог частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки у суду відсутня необхідність в розгляді питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд визнав за необхідне питання про ухвалення додаткового рішення за заявою представника позивача розглянути в порядку письмового провадження.
Розглядаючи вказану заяву суд виходив із такого.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, вказана вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, а також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в пункті 53 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина 1 статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 07.10.2024 між адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Есо-Автотехнікс» (Клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №07/10/2024-1ПД, за умовами якого адвокат зобов'язався надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у судах всіх інстанцій та юрисдикцій шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України у справі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 №727/Ж10/31-00-04-02-02-32.
Згідно з пунктом 4.1 договору за правову допомогу, передбачену п.1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі, визначеному в додатковій угоді до цього договору за розрахунковою ставкою 4000,00 грн. за 1 годину витраченого часу адвоката.
07.10.2024 між сторонами було підписано Додаткову угоду, пунктом 1 якої визначено, що сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором становить:
- за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви - 45000,00 грн. (згідно опису наданих послуг, що додається);
- за представництво клієнта та ведення справи у Київському окружному адміністративному суді в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях - 4000,00 грн. за 1 годину витраченого часу адвоката.
Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що за згодою сторін у разі задоволення судом позову у справі, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від ціни позову.
Позивачем додано до матеріалів справи опису наданих послуг від 17.10.2024, що є додатком до Додаткової угоди, відповідно до якого адвокатом було надано клієнту такі послуги:
- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору (3 години) - 12000,00 грн.;
- аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи, підготовку та узгодження з клієнтом правової позиції по справі, збір доказів (1,5 години) - 6000,00 грн.;
- вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини (0,25 години) - 1000,00 грн.;
- опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; формування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками (6,5 годин) - 26000,00 грн., що загалом становить 45000,00 грн.
Також позивач долучив до матеріалів справи акт приймання-передачі послуг від 31.03.2025, відповідно до якого адвокатом було надано клієнту такі послуги:
- участь у судовому засіданні 22.01.2025, з урахуванням часу, витраченого для прибуття до суду (1,10 година) - 4400,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 12.05.2025, з урахуванням часу, витраченого для прибуття до суду (1,4 години) - 5600,00 грн.;
- участь у судовому засіданні 04.03.2025, з урахуванням часу, витраченого для прибуття до суду (1,4 година) - 5600,00 грн.;
- підготовка, складання та надіслання до суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на додаткові пояснення відповідача від 28.02.2025 (на 4-х арк.) (2 години) - 8000,00 грн.;
- виплата гонорару відповідно до п.4 додаткової угоди до Договору зі змінами - 48 988,00 грн.
Загальна сума наданих послуг за актом становить 72 588,00 грн.
Також позивач долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію від 14.10.2024 №101 на суму 45000,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що участь позивача у судових засіданнях 22.01.2025 (1,10 година), 12.02.2025 (1,4 години), 04.03.2025 (1,4 година) не підтверджується протоколами судового засідання.
Крім того, відповідач зазначив, що виокремлення адвокатом послуг з: вивчення та аналізу документів, що підтверджують наявність спору, вивчення та аналізу чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи, підготовку та узгодження з клієнтом правової позиції по справі, збір доказів, вивчення та аналізу судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини, опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; формування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками як самостійні види адвокатських послуг є необґрунтованим та неспівмірним із фактично наданими послугами.
Також відповідач зауважив, що заявлений позивачем до стягнення розмір гонорару успіху не є співмірним зі складністю справи.
Крім того, відповідач зазначив, що виокремлення адвокатом «вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору; вивчення та аналіз чинного законодавства України, яким врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи, підготовку та узгодження з Клієнтом правової позиції по справі, збір доказів; вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.04.2025 6 правовідносини; опрацювання стратегії захисту інтересів Клієнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; формування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками» як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованими, а тому визначення оплати 6 год., 30 хв. є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.
Надаючи оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам «неминучості» такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:
- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору (3 години) - 12000,00 грн.;
- вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи, підготовку та узгодження з клієнтом правової позиції по справі, збір доказів (1,5 години) - 6000,00 грн.;
- вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини (0,25 години) - 1000,00 грн.
Такі дії представника фактично охоплюють необхідність таких підготовчих дій як підготовка, оформлення та подання до суду позову.
Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані адвокатом, на загальну суму 19000,00 грн. не відповідають критерію «неминучості», а також охоплені за свою суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.
Суд зауважує, що наведене зменшення вартості витрат на правничу допомогу не стосується оцінки співмірності таких витрат (що може здійснюватися виключно за наявності відповідного клопотання сторони про це), позаяк у даному випадку суд надає оцінку не вартості, а обсягу наданих послуг, що не є тотожним. При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов'язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов'язані критерієм «неминучості» з розглядом справи тощо. Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій «неминучості») має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.
Щодо заявленої позивачем суми компенсації за участь представника позивача у судових засіданнях 22.01.2025, 12.02.2025, 04.03.2025, то суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні протоколи судових засідань, які підтверджують факт їх проведення та, відповідно, участь представника позивача у них.
При цьому, включення у склад витрат на правничу допомогу адвокатом часу, що витрачений на прибуття до суду є неправомірним, оскільки відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» час на прибуття до суду не входить до складу адвокатської діяльності та правової допомоги.
Так, відповідно до протоколу судового засідання від 22.01.2025 дане судове засідання розпочалося о 13 год. 17 хв. та закінчилося о 13 год. 29 хв., отже підтверджена участь адвоката у судовому засіданні, що тривало 12 хвилин. А тому, вартість послуги з участі адвоката у даному судовому засіданні становить 1000,00 грн.
Відповідно до протоколу судового засідання від 12.02.2025 дане судове засідання розпочалося о 14 год. 02 хв. та закінчилося о 14 год. 45 хв., отже підтверджена участь адвоката у судовому засіданні, що тривало 43 хвилин. А тому, вартість послуги з участі адвоката у даному судовому засіданні становить 2866,00 грн.
Відповідно до протоколу судового засідання від 04.03.2025 дане судове засідання розпочалося о 14 год. 16 хв. та закінчилося о 14 год. 57 хв., отже підтверджена участь адвоката у судовому засіданні, що тривало 41 хвилину. А тому, вартість послуги з участі адвоката у даному судовому засіданні становить 2733 грн.
У зв'язку з цим, послуги з участі у судових засіданнях на суму 6599 грн. є обґрунтованими.
Щодо віднесення позивачем до витрат суму гонорару за виконані послуги у розмірі 48988,00 грн., суд зазначає таке.
Як було вказано вище, пунктом 4 додаткової угоди визначено, що за згодою сторін у разі задоволення судом позову у справі, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від ціни позову.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece», заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» («Pakdemirli v. Turkey», заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 (справа №580/3324/19) зазначив, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі, яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 сформовано правову позицію, згідно якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Натомість, суд враховує заявлене відповідачем клопотання про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені до відшкодування, зокрема, з огляду на їх розмір порівняно зі складністю справи.
У зв'язку з цим, керуючись принципами добросовісності, справедливості та розумності, суд вважає за доцільне частково задовольнити заяву представника позивача та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32599 грн.
Таким чином, заява адвоката Спиридонова Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 242, 246, 250-252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Спиридонова Олега Володимировича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/58829/24 задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Есо-Автотехнікс» (ЄДРПОУ 30721457, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд.16) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 599 (тридцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145, місцезнаходження: 02068, м.Київ, вул.Кошиця, буд.3).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Шевченко А.В.