29 травня 2025 року справа № 320/20389/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд (мовою оригіналу):
- зобов'язати ГУПФ в Київській обл. надати ОСОБА_1 справжній пенсійний закон, підписаний Президентом, щоб остання переконалась, що при розрахунку пенсії не принижується честь і гідність позивача, і що відбувається прозоре нарахування пенсій, в чому у позивача є сумніви;
- зобов'язати ГУПФ в Київській об. надати ОСОБА_1 розрахунки 1 місяцю оцінки стажу, 1 місяцю коеф. страхового стажу, так, як позивачу в цьому відмовляють;
- почути позивача, і відстояти право позивача на доступ до інформації, про розрахунок пенсії по законодавству, так, як від позивача це приховують, ст. 32 Конституції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву (у кількості учасників справи та для суду), в якій чітко зазначити та конкретизувати позовні вимоги (чітко зазначити та конкретизувати прохальну частину позову із зазначенням конкретних рішень, дій або бездіяльності відповідача, які оскаржуються, в тому числі із зазначенням періодів дій або бездіяльності, реквізити рішення суб'єкта владних повноважень); зазначити всі відомості про відповідача, зокрема, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; із належним обґрунтуванням порушення прав позивача; надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог; надати докази сплати судового збору; надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
28.07.2024 канцелярією суду зареєстровано клопотання позивача від 27.06.2024 про усунення недоліків позову, направлене на адресу суду засобами поштового зв'язку.
Будь-яких доказів на виконання ухвали суду від 30.05.2024 позивачем до клопотання від 27.06.2024 не надано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024, для усунення недоліків позовної заяви на 10 (десять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву (у кількості учасників справи та для суду), в якій чітко зазначити та конкретизувати позовні вимоги (чітко зазначити та конкретизувати прохальну частину позову із зазначенням конкретних рішень, дій або бездіяльності відповідача, які оскаржуються, в тому числі із зазначенням періодів дій або бездіяльності, реквізити рішення суб'єкта владних повноважень); зазначити всі відомості про відповідача, зокрема, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; із належним обґрунтуванням порушення прав позивача; надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог; надати докази сплати судового збору або клопотання про звільнення (відстрочення/розстрочення) від сплати судового збору разом із доказами, що підтверджують скрутне матеріальне становище; надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
Копію ухвали суду від 19.09.2024 направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку поштовим відправленням №0500967420856, яке отримано позивачем згідно з рекомендованим повідомленням про вручення 18.10.2024.
20.11.2024 на адресу суду надійшли докази усунення недоліків позову, направлені позивачем засобами поштового зв'язку 22.10.2024.
На виконання вимог ухвали суду від 30.05.2024 позивачем надано уточнену позовну заяву з додатками для суду та інших учасників процесу від 22.10.2024, докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
Так, в уточненій позовній заяві від 22.10.2024 позивач просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зробити перерахунок пенсії, починаючи з 10.07.2012 по цей час, і надалі з урахуванням коефіцієнту страхового стажу за 43 роки стажу, а не за 1 рік стажу, як ГУ ПФУ в Київській області ведуть розрахунок на цей час;
- всі затрати, пов'язані з судом покласти на ГУ ПФУ в Київській області на користь ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області при розрахунку її пенсії неправомірними. Вона стверджує, що відповідач застосував нормативний акт, який, на її переконання, не має юридичної сили через відсутність підпису Президента України. Посилаючись на статтю 19 Конституції України, позивач наголошує, що посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі законів України та Конституції, а не використовувати норми, які не відповідають вимогам чинного законодавства. Вона вказує, що порушення статті 94 Конституції України позбавило її законного права на коректний розрахунок пенсії.
Позивач також вказує на порушення статті 28 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на повагу до його гідності. Вона стверджує, що Пенсійний фонд відмовляється надавати обґрунтовані відповіді на її запити щодо методики розрахунку пенсії, що, на її думку, прямо порушує статтю 40 Конституції України, яка гарантує право на звернення до органів державної влади та отримання вмотивованої відповіді. Позивач наголошує, що така практика Пенсійного фонду є системним порушенням прав пенсіонерів, спрямованим на заниження їхніх пенсійних виплат без законних на те підстав.
Крім того, ОСОБА_1 заявляє, що Пенсійний фонд порушив статтю 48 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на достатній життєвий рівень. Вона аргументує, що сума її пенсії після перерахунку не відповідає розрахунку, заснованому на її фактичному трудовому стажі. Позивач також наголошує на порушенні статті 58 Конституції України, яка встановлює, що закони не мають зворотної дії у часі. Вона вказує, що Пенсійний фонд неправомірно зменшив коефіцієнт її страхового стажу після змін у законодавстві, що, на її думку, є незаконним.
Позивач посилається на статтю 60 Конституції України, яка забороняє виконання злочинного наказу, і заявляє, що Пенсійний фонд усвідомлено впроваджує практику порушення законодавства у сфері пенсійного забезпечення. Вона вважає, що відповідач умисно ухиляється від коректного перерахунку її пенсії, порушуючи її законні права.
На підставі викладених аргументів, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок її пенсії, починаючи з 10.07.2012, з урахуванням її реального страхового стажу у 43 роки. При цьому, у пункті 3 прохальної частини позову позивач просить суд проводити судове засідання з викликом сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від відповідача. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів. У задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі як третьої особи Пенсійного фонду України - відмовлено.
13.03.2025 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано відзив на адміністративний позов про визнання протиправними дій, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідач наголошує, що його діяльність у сфері пенсійного забезпечення здійснюється виключно відповідно до Конституції України та чинного законодавства, зокрема Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Таким чином, Пенсійний фонд України діє виключно в межах встановлених норм, а тому твердження позивачки щодо порушення її конституційних прав є необґрунтованими.
Крім того, відповідач зазначає, що порядок розрахунку пенсії суворо регламентований відповідними положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, пункт 4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій чітко визначає, що всі розрахункові показники обробляються в складі електронної пенсійної справи, яка ведеться відповідно до норм законодавства. Відповідач наголошує, що методика розрахунку пенсійних виплат здійснюється з урахуванням усіх необхідних даних, включаючи страховий стаж та розмір заробітної плати, і не містить жодних порушень, на які посилається позивачка.
Згідно з матеріалами пенсійної справи, позивачу з 01.03.2025 був здійснений автоматичний перерахунок пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році". Відповідач наголошує, що розмір пенсії позивача встановлений відповідно до чинного законодавства і жодних порушень у його нарахуванні не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач наполягає на тому, що його дії є законними, а пенсійні виплати були нараховані відповідно до встановлених норм чинного законодавства.
13.05.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання позивача, в якому позивач зазначає, що 02.05.2025 вона ознайомилася з оригіналом Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року в державному архіві, звернувши при цьому увагу на пункт 2 статті 24 цього закону, де зазначено, що коефіцієнт страхового стажу не може перевищувати 0,85. Позивача вважає, що це обмеження є незаконним та спрямованим на суттєве заниження пенсійних виплат пенсіонерам.
На думку позивача, положення про максимальний коефіцієнт страхового стажу було запроваджене для блокування можливості отримання пенсії за реальним трудовим стажем. Вона стверджує, що цей механізм є схемою, яка призводить до зменшення розрахованих пенсійних виплат у кілька разів. Позивач наполягає, що встановлене обмеження в 0,85 замість коефіцієнта 1,0 фактично позбавляє її права на отримання пенсії, розрахованої відповідно до реального трудового стажу. Вона зазначає, що у випадку застосування коефіцієнта 1,0 її пенсійний розрахунок мав би становити 7433 грн, що відповідає її середньомісячному заробітку.
Позивач також стверджує, що в пенсійній реформі від 01.10.2011 передбачена можливість переходу на альтернативний розрахунок пенсії, проте Пенсійний фонд відмовився застосовувати цей механізм. Вона вказує на статтю 42 Закону №1058-IV, яка передбачає перерахунок пенсії за понаднормовий стаж або за заробітну плату, або за період страхового стажу. Позивач вважає, що Пенсійний фонд ухилився від застосування положення про заробітну плату, що призвело до суттєвого зменшення її пенсійних виплат. Крім того, позивач заявляє, що їй не було надано можливості самостійно обрати спосіб розрахунку пенсії, оскільки застосовується автоматичний механізм перерахунку виключно за коефіцієнтом страхового стажу. Вона стверджує, що цей підхід порушує її право на вибір та є прямим обмеженням її конституційних гарантій.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області з 10.07.2012, пенсію отримує за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача, її страховий стаж становить 43 роки 0 місяців 02 дні, стаж враховано по 31.08.2018, коефіцієнт страхового стажу складає 0,43000, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 0,83395, що розраховано відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пенсійне забезпечення позивача здійснюється на підставі вказаного закону, який визначає порядок розрахунку пенсійних виплат та механізм їх обчислення.
Позивач неодноразово зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з вимогами перегляду умов її пенсійного забезпечення, зокрема щодо застосування, на її думку, правильного коефіцієнта стажу для розрахунку пенсії. У зверненнях позивач наполягає, що при здійсненні розрахунку не було враховано її фактичний трудовий стаж у повному обсязі, що призвело до заниження пенсійних виплат. Також позивач вказує на те, що їй не було надано належного доступу до інформації, пов'язаної з методикою нарахування пенсії, що, на її думку, є порушенням її конституційного права на отримання інформації відповідно до статті 32 Конституції України.
Станом на 01.03.2025 відповідачем було здійснено автоматичний перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році". У зв'язку із зазначеним перерахунком, розмір пенсії позивача визначено в сумі 4144,48 грн, що включає базову пенсію, доплати за понаднормовий стаж, доплати для осіб віком понад 65 років та інші передбачені надбавки.
Вважаючи, що відповідачем неправильно обраховано коефіцієнт страхового стажу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 94 Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Судом встановлено, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) був прийнятий Верховною Радою України 09.07.2003, офіційно набрав чинності 01.01.2004 та є чинним нормативно-правовим актом, застосовуваним у сфері пенсійного забезпечення. У матеріалах справи відсутні документи чи докази, які б підтверджували порушення процедури його прийняття та оприлюднення, а також відсутність підпису Президента України на законі.
З урахуванням наведеного суд не погоджується з твердженням позивача про юридичну нечинність Закону №1058-IV, не встановлює порушень з боку відповідача у цій частині та вважає позицію позивача необґрунтованою.
Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (у редакції постанови від 21.12.2022 №28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, визначено, що головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Пенсійного фонду України, у тому числі цим Положенням, та наказами Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Абзацом 14 пункту 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається з інформації, наданої відповідачем у відзиві на позовну заяву, згідно з матеріалами пенсійної справи позивача, з урахуванням Довідки №10383 від 28.12.2011, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, до розрахунку пенсії ОСОБА_1 були включені оптимальні періоди заробітної плати за такі часові проміжки: з 01.01.1981 по 31.12.1985 (за довідкою №10383); з 01.07.2000 по 30.06.2012 (за даними системи персоніфікованого обліку).
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Судом встановлено, що стаття 42 Закону №1058-IV регламентує саме порядок перерахунку пенсії, а не зміну базового механізму її розрахунку. Згідно з положеннями цієї статті пенсія може бути перерахована у зв'язку з підвищенням показника середньої заробітної плати, яка використовується для обчислення пенсії, або в разі набуття нового страхового стажу після первинного призначення пенсії. Однак цей припис законодавства не передбачає зміну базових принципів розрахунку пенсії за віком, а лише регулює процедуру перегляду пенсійних виплат у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 25 Закону №1058-IV визначено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Згідно зі статтею 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп Ч Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Отже, формула, передбачена статтю 25 Закону №1058-IV, є єдиною законодавчо закріпленою методикою розрахунку стажу для визначення розміру пенсії, і її застосування є обов'язковим для всіх суб'єктів пенсійного забезпечення. Позивачем не надано доказів існування альтернативного механізму обчислення страхового стажу, а судом не встановлено інших формул, які б могли бути використані замість передбаченої статтею 25 Закону №1058-IV.
Судом взято до уваги, що згідно з матеріалами пенсійної справи позивача, з урахуванням Довідки №10383 від 28.12.2011, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, її середньомісячний заробіток, який використовується для розрахунку пенсійних виплат, становить 7433,69 грн. Даний показник обчислюється відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, яка визначає механізм розрахунку заробітної плати, що враховується при призначенні пенсії.
Для обчислення розміру пенсії за віком використовується формула, встановлена статтею 27 Закону №1058-IV:
П = Зп Ч Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - середньомісячна заробітна плата, яка використовується для розрахунку пенсії (7433,69 грн);
Кс - коефіцієнт страхового стажу (0,4300).
Таким чином, розрахунок пенсії здійснюється наступним чином: 7433,69 Ч 0,4300 = 3196,49 грн
Ця сума є базовою пенсійною виплатою позивача без урахування додаткових доплат, надбавок та компенсаційних виплат.
Крім того, судом враховано, що з урахуванням зазначених показників, 01.03.2025 відповідачем було здійснено автоматичний перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році".
У зв'язку із проведеною індексацією, коефіцієнт індексації склав 1,115, а загальний розмір пенсії позивача з урахуванням усіх передбачених доплат склав 4144,48 грн.
До складових пенсійного забезпечення позивачки входять:
розмір пенсії за віком (3196,49 грн);
доплата особам віком понад 65 років відповідно до статті 28 Закону №1058-IV (3,51 грн);
доплата до встановленого мінімального розміру пенсії (558,00 грн);
доплата за понаднормовий стаж (306,93 грн);
підвищення відповідно до статті 29 Закону №1058-IV (79,91 грн).
Також суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з вимогами щодо непогодження із здійсненим підрахунком її пенсії, не оскаржує Порядок №22-1. Отже, станом на день розгляду справи, Порядок №22-1 є дійсним, неконституційним у судовому порядку не визнавався.
Фактично, всі доводи позивачки про протиправність дій відповідача щодо не проведення перерахунку розміру її пенсії ґрунтуються на її незгоді з положеннями Закону №1058-IV і Порядку №22-1, які на її думку, порушують, зокрема, і права та гарантії, що визначені Конституцією України.
Водночас, правові підстави для незастосування положень Закону №1058-IV і Порядку №22-1 судом не встановлено, доказів протилежного суду не надано.
Решта доводів позовної заяви та аргументи позивачки не є застосовними до цих правовідносин, не є обґрунтованими та не можуть бути підставою для винесення рішення на користь позивачки, а отже, суд вважає, що такі доводи та аргументи не мають вирішального значення для вирішення цієї справи.
Частинами 1, 2 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі "Бочаров проти України", рішенні в справі "Федорченко та Лозенко проти України", рішенні в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. Незважаючи на відсутність чіткого регламентування Кодексу адміністративного судочинства України, саме такий стандарт доказування є найбільш прийнятним при спорах у сфері публічно-правових відносин.
Суд доходить до висновку що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що після первинного призначення її пенсії до законодавства були внесені зміни, що дозволяють розраховувати пенсію за альтернативною методикою, або що відповідач мав правові підстави застосувати інший розрахунковий механізм.
Суд встановлює, що нарахування пенсії позивачу здійснено відповідно до чинних законодавчих норм, а тому вимога про її перерахунок за іншою методикою не має правових підстав та не може бути задоволена. Законодавство України не передбачає можливості обрання пенсіонером альтернативної методики розрахунку пенсії, а тому відповідач діяв у межах своїх законних повноважень.
Таким чином, суд не встановлює порушень у діях відповідача та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.