29 травня 2025 року справа № 320/32038/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення,
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» звернувся громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_2 (далі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , із позовом до Київського міського центру зайнятості (далі - відовідач-1), Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (далі - відповідач-2) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 21.02.2024 №175, яким скасовано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «РІКАСТАР» №76311 виданого 03.12.2018 на застосування праці громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на посаді директора;
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 01.03.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 виданої громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03.12.2018 Київським міським центром зайнятості видано Товариству з обмеженою відповідальністю «РІКАСТАР» (ідентифікаційний код 42630693) дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №76311, для працевлаштування громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на посаду директора даного товариства.
Позивач зазначає, що 26.11.2021 Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі вищезазначеного дозволу на працевлаштування, позивачу оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 .
21.02.2024 відповідачем-1 прийнято наказ №175 «Про прийняття рішення щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства», яким, відповідно, скасовано дозвіл №76311 від 03.12.2018 на працевлаштування позивача.
Відповідач-1, приймаючи спірний наказ №175 від 21.02.2024 про скасування дозволу на працевлаштування № НОМЕР_2 від 03.12.2018 ТОВ «РІКАСТАР» керувався пунктом 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки ТОВ «РІКАСТАР» не сплачувало єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача. В подальшому відповідач-1 повідомив відповідача-2 про скасування дозволу на працевлаштування, і той, в свою чергу, скасував позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 на підставі рішення №80111500091710 від 01.03.2024.
Позивач вважає дії відповідачів, що полягають у прийнятті наказу і в подальшому у скасуванні посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу протиправними, виходячи з такого.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX введено воєнний стан на території України.
17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ. Так, у розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI внесені такі зміни - з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5.1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати ЄСВ за себе.
Представник позивача у позові вказує, що саме до таких осіб і відноситься позивач, оскільки як власник і директор він на період воєнного стану має право не сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе, а окрім цього був об'єктивно вимушений залишити м. Київ.
Разом з цим, 15.10.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні і надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном» від 21.09.2022 №2623-ІХ.
Підпунктом 10 статті 42-10 вказаного Закону, відповідач-1 набув функцію з моніторингу сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, шляхом обміну даними з Пенсійним фондом України.
Так, відповідно до цього підпункту, відповідач-1 має право скасувати дозвіл на працевлаштування у випадку несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством.
Представник позивача вказує, що скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №76311 відбулося за результатами моніторингу сплати ЄСВ, проте доказів надіслання відповідачем-1 позивачу будь-яких листів з приводу надання пояснень щодо сплати єдиного соціального внеску на запит адвоката не надано.
Також, представник позивача зазначає, що контракт між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІКАСТАР» з Позивачем укладено 27.02.2019, згідно якого громадянин ОСОБА_4 приймається на посаду директора. Позивач зазначає, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «РІКАСТАР» за березень-травень 2019 р.
З огляду на вказане, на переконання позивача, пункт 10 частини 2 статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки Київським міським центром зайнятості не встановлено, що єдиний внесок за Позивача не був сплачений протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту), саме у період з 27.02.2019 - 27.04.2019.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що у Київського міського центру зайнятості відсутні підстави для скасування дозволу №76311 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства ОСОБА_3 .
Щодо оскарження рішення відповідача-2, позивач зазначає, що оскільки, у Київському міському центрі зайнятості відсутні підстави для скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №76311, то рішення, яким Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , також підлягає визнанню протиправним та скасуванню як похідне.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання позовної заяви у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі.
06.08.2024 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, зокрема, паперова форма позовної заяви із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 26.07.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач-1 зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «РІКАСТАР» видано дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, щодо працевлаштування громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 від 03.12.2018 №76311, на посаді «директор», строком дії на три роки. Термін дії вказаного дозволу було продовжено до 03.12.2024.
За результатами моніторингу сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійсненого засобами ЄІАС Державної служби зайнятості України, шляхом електронного обміну даними з Пенсійним Фондом України, виявлено відсутність інформації про звітність роботодавця. Враховуючи відсутність в ЄІАС будь-якої інформації про звітність роботодавця щодо найманих працівників, Київським міським центром зайнятості надіслано запит листом 08-2-107/10-21/24 від 29.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
У відповідь на такий запит, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, листом вих. №2600-0704-8/31950 від 15.02.2024, підтверджено відсутність інформації щодо сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 та відсутність інформації щодо працевлаштування вказаного іноземного працівника, на застосування праці якого отримано дозвіл №76311.
Отже, відповідач-1 відповідно до норм чинного законодавства здійснив інформаційний обмін даними з Пенсійним фондом України, за результатами здійсненого моніторингу щодо сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), виявлено відсутність сплати єдиного соціального внеску та/або перебування особи у відпустці без збереження заробітної плати чи призупинення дії трудового договору з іноземцем, за найманого працівника громадянина Казахстану ОСОБА_1 , на застосування праці якого отримано дозвіл №76311.
Також, відповідач-1 зазначив, що твердження позивача про те, що відповідач-1 не направляв будь-яких листів на офіційну юридичну адресу та не намагався викликати позивача для надання пояснень не відповідає дійсності.
Оскільки, відповідач-1, з метою прийняття обґрунтованого рішення, на електронну адресу роботодавця - ТОВ «РІКАСТАР», яка вказана в останній заяві про продовження дії дозволу, направив запит від 29.01.2024 №08-2-1071/10-27/24 з пропозицією надати інформацію/відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл № 76311.
Відповіді/пояснення щодо відсутності за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату ЄСВ за іноземного працівника, на застосування праці якого отримано дозвіл №76311 роботодавцем ТОВ «РІКАСТАР» - не надано.
Враховуючи відсутність інформації щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, відповідно до пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення», відповідачем-1 правомірно скасовано дозвіл на застосування праці іноземця громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 від 03.12.2018 №76311, виданого ТОВ «РІКАСТАР», відповідач-1 діяв на підставі, в межах Конституцією повноважень, у спосіб, що визначені та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
20.09.2024 в КП «Діловодство спеціалізованого суду» зареєстровано заяву про забезпечення позову від 02.08.2024, подану представником громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 - адвокатом Філоненко Яною В'ячеславівною разом із паперовою формою позовної заяви, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 виданої громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_3 - до набрання законної сили рішенням у справі;
- постановити ухвалу, що підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у задоволенні заяви представника громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 - адвоката Філоненко Яни В'ячеславівни від 02.08.2024 про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 доставлено представнику позивача засобами електронного зв'язку до його електронного кабінету 21.09.2024 о 19:59 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа секретаря судового засідання Клименка В.В.
01.10.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву представника громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 - адвоката Філоненко Я.В. від 18.09.2024 про вжиття заходів забезпечення позову, направлену на адресу суду засобами поштового зв'язку 18.09.2024 згідно штампу на поштовому конверті, в якому надійшла вказана заява на адресу суду.
Зміст заяви про забезпечення позову від 18.09.2024 аналогічний змісту заяви про забезпечення позову від 02.08.2024, яку розглянуто судом ухвалою від 20.09.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 заяву представника громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 - адвоката Філоненко Яни В'ячеславівни про забезпечення позову від 18.09.2024 повернуто заявнику без розгляду.
31.10.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній категорично заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, відповідач-2 зазначає, що 05.04.2019 позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 дійсною до 03.12.2021. В подальшому, на підставі заяви-анкети позивача №105115858 від 15.11.2021 про обмін посвідки на тимчасове проживання, 24.11.2021 Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення оформити посвідку на тимчасове проживання строком дії до 03.12.2024. Таким чином 26.11.2021 позивачу видано нову посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .
Листом Київського міського центру зайнятості №7062/1/8010-24 від 27.02.2024 повідомлено ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, що відповідно до наказу Київського міського центру зайнятості №175 від 21.02.2024 скасовано дозвіл № НОМЕР_2 на застосування праці іноземців та особі без громадянства.
Згідно з підпунктом 6-1 пункту 63 Порядку оформлення посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі, якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/ засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах 4- 17 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.
Враховуючи вищезазначене, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області правомірно прийнято рішення №80111500091710 від 01.03.2024 про скасування Позивачу посвідки на тимчасове проживання, а отже дане рішення не підлягає скасуванню.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Казахстан, що підтверджується паспортом № НОМЕР_4 , який видано 11.12.2017, дата закінчення строку дії 11.12.2027, орган, що видав - Міністерство внутрішніх справ.
28.11.2018 до Київського міського центру зайнятості звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РІКАСТАР» про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, в якій товариство просило видати дозвіл на застосування праці ОСОБА_1 , громадянина Республіки Казахстан, на строк три роки на посаді директора даного товариства, який є засновником юридичної особи, створеної в Україні, додавши до заяви проект трудового контракту з працівником.
03.12.2018 Київським міським центром зайнятості видано дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №76311 (бланк Серії АА №026778) на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Казахстан, директора ТОВ «РІКАСТАР» «ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), дійсний до 03.12.2021.
27.02.2019 до відповідача-1 звернулось ТОВ «РІКАСТАР» з листом, яким надано для реєстрації копію трудового договору, укладеного між ТОВ «РІКАСТАР» та громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_5 .
Відповідно до трудового договору, укладеного між ТОВ «РІКАСТАР» (роботодавець) та громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_5 (працівник) від 27.02.2019, працівник приймається на роботу роботодавцем на посаду директора. Строк дії договору три роки.
05.04.2019 Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі вищезазначеного дозволу на працевлаштування, позивачу оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_6 , дата закінчення строку дії - 03.12.2021.
Київським міським центром зайнятості продовжено дію дозволу «РІКАСТАР» на застосування праці громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на посаді директора на три роки з 03.12.2021 по 03.12.2024, про що внесено відповідні відомості в сам дозвіл № НОМЕР_2 від 03.12.2018 серії НОМЕР_7 .
15.11.2021 позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою №105115858 про обмін посвідки на тимчасове проживання.
До вказаної заяви-анкети додано зобов'язання ТОВ «РІКАСТАР» (ідентифікаційний код 42630693) щодо оформлення іноземцю посвідки на тимчасове проживання б/н від 15.11.2021.
24.11.2021 Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення оформити посвідку на тимчасове проживання строком дії до 03.12.2024, про що зазначено у тексті заяви-анкети.
26.11.2021 позивачу видано нову посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .
За результатами моніторингу сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійсненого засобами ЄІАС Державної служби зайнятості України, шляхом електронного обміну даними з Пенсійним Фондом України, виявлено відсутність інформації про звітність роботодавця.
Враховуючи відсутність в ЄІАС будь-якої інформації про звітність роботодавця щодо найманих працівників, Київським міським центром зайнятості надіслано запит №08-2-107/10-21/24 від 29.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
У відповідь на такий запит, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, листом вих. №2600-0704-8/31950 від 15.02.2024, підтверджено відсутність інформації щодо сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 та відсутність інформації щодо працевлаштування іноземного працівника, на застосування праці якого отримано дозвіл №76311.
З метою прийняття обґрунтованого рішення, Київським міським центром зайнятості на електронну адресу роботодавця ТОВ «РІКАСТАР» направлено запит від 29.01.2024 №08-2-1071/10-27/24 з пропозицією надати інформацію/відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл № НОМЕР_2 .
Відповіді/пояснення щодо відсутності за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату ЄСВ за іноземного працівника, на застосування праці якого отримано дозвіл №76311 роботодавцем ТОВ «РІКАСТРАР» не надано.
21.02.2024 наказом Київського міського центру зайнятості №175 «Про прийняття рішення щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства», скасовано дозвіл ТОВ «РІКАСТАР» №76311 від 03.12.2018 на застосування праці громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на посаді директора в зв'язку з несплатою роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл (пункт 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення»).
Листом Київського міського центру зайнятості №7062/1/8010-24 від 27.02.2024 повідомлено Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування ТОВ «РІКАСТАР» дозволу №76311 на застосування праці громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 .
01.03.2024 Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80111500091710 про скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_3 №800256373. Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено підпункт 6-1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.05.2018 №322.
Не погоджуючись із наказом відповідача-1 про скасування дозволу на застосування праці іноземця та рішенням відповідача-2 про скасування посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначено Законом України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI).
Згідно з частиною першою статті 42 Закону №5067-VI роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Частиною другою статті 42 Закону №5067-VI передбачено, що праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні (далі - дозвіл) кожним роботодавцем.
Порядок прийняття заяв про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу та порядок прийняття рішень про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу регламентований відповідно до норм статті 42-7 вказаного Закону №5067-VI, в той час статтею 42-10 визначено підстави для скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI), дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства - документ, який надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця або особи без громадянства у порядку, встановленому законодавством України, або добровільно отриманий резидентом Дія Сіті для укладення гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі: несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством.
Моніторинг сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, шляхом обміну даними з Пенсійним фондом України.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Частиною четвертою статті 4 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Частиною четвертою статті 5 Закону №3773-VI визначено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов'язання роботодавця або резидента Дія Сіті повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або особою без громадянства, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України.
Пунктом 1 частини першої статті 5-1 Закону №3773-VI передбачено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не встановлено законом чи міжнародним договором України.
Отже, посвідка на тимчасове проживання для іноземця, який прибув в Україну для працевлаштування видається на строк дії дозволу на застосування праці такого іноземця.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджено постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року (далі - Порядок №322).
Судом встановлено, що посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 скасована відповідачем-2 на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку №322, про що вказано у рішенні Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 01.03.2024 №80111500091710.
Згідно з підпунктом 6-1 пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.
Саме враховуючи скасування дозволу №76311 від 03.12.2018 на застосування праці громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 міським центром зайнятості (наказ від 21.02.2024 №175 «Про прийняття рішення щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства») відповідачем-2 прийнято рішення №80111500091710 від 01.03.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 .
За приписами пункту 64 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття (пункт 65 Порядку № 322).
З'ясовуючи наявність у Київського міського центру зайнятості підстав для видання наказу від 21.02.2024 №175 «Про прийняття рішення щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства», яким скасовано дозвіл ТОВ «РІКАСТАР» №76311 від 03.12.2018 на застосування праці громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на посаді директора в зв'язку з несплатою роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу на підставі пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI, суд зауважує таке.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством.
Моніторинг сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, шляхом обміну даними з Пенсійним фондом України.
Аналіз даної норми свідчить, що наслідок у вигляді скасування виданого дозволу на застосування праці іноземця має місце у разі несплати роботодавцем за даними реєстру застрахованих осіб єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту).
Отже, вказана норма поширюється на несплату роботодавцем ЄСВ за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту).
Відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно до частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Суд зазначає, що трудовий контракт між ТОВ «РІКАСТАР» та працівником та громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_5 укладено 27.02.2019 строком дії на три роки.
Київський міський центр зайнятості у відзиві на позовну заяву вказує, що за результатами моніторингу сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійсненого засобами ЄІАС Державної служби зайнятості України, шляхом електронного обміну даними з Пенсійним Фондом України, виявлено відсутність інформації про звітність роботодавця.
Враховуючи відсутність в ЄІАС будь-якої інформації про звітність роботодавця щодо найманих працівників, Київським міським центром зайнятості надіслано запит №08-2-107/10-21/24 від 29.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому відповідач-1 просив повідомити дату працевлаштування іноземця, відомості щодо виплати заробітної плати та підтвердити або спростувати факт відсутності інформації/відомостей щодо сплати роботодавцем єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за іноземних працівників, із зазначенням, за наявності законних підстав для не сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за визначений період (відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору тощо) з дати укладання трудового контракту.
У відповідь на такий запит, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, листом вих. №2600-0704-8/31950 від 15.02.2024, підтверджено відсутність інформації щодо сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 та відсутність інформації щодо працевлаштування іноземного працівника, на застосування праці якого отримано дозвіл №76311.
Аналізуючи зміст листа Головного управління ПФУ в м. Києві від вих. №2600-0704-8/31950 від 15.02.2024 суд зазначає, що даний лист містить інформацію, яка в розумінні пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI є підставою для скасування дозволу на застосування праці іноземця, оскільки підтверджується факт несплати роботодавцем ТОВ «РІКАСТАР» «ідентифікаційний код 42630693), за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 , директора ТОВ «РІКАСТАР», на застосування праці якого отримано дозвіл №76311 від 03.12.2018, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем.
Суд нагадує, що відповідно до пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI наслідок у вигляді скасування виданого дозволу має місце у разі несплати роботодавцем за даними реєстру застрахованих осіб єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту).
Отже, вказана норма поширюється на випадки несплати роботодавцем ЄСВ за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл на працевлаштування, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту).
Суд зазначає, що контракт між ТОВ «РІКАСТАР» та позивачем укладено 27.02.2019 строком дії на три роки.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлено відсутність інформації щодо сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 та відсутність інформації щодо працевлаштування іноземного працівника, на застосування праці якого отримано дозвіл №76311.
Таким чином, вбачається, що ТОВ «РІКАСТАР» з моменту укладання трудового договору із позивачем, взагалі не було сплачено ЄСВ за вказаного працівника. Доказів зворотного позивачем до суду не надано.
Також, суд враховує те, що з метою прийняття обґрунтованого рішення, Київським міським центром зайнятості на електронну адресу роботодавця ТОВ «РІКАСТАР» направлено запит від 29.01.2024 №08-2-1071/10-27/24 з пропозицією надати інформацію/відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл №76311.
Проте, ТОВ «РІКАСТАР» не надало жодної відповіді на вказаний запит та не обґрунтувало причини відсутності за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату ЄСВ за іноземного працівника, на застосування праці якого отримано дозвіл №76311.
При цьому суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні і надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном» від 21.09.2022 №2623-IX, яким частину 2 статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» доповнено пунктами 9-11, і, зокрема пунктом 10, відповідно до якого територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством, - набрав чинності 15.10.2022.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні і надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном» від 21.09.2022 №2623-IX установлено, що дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні, які видані або дію яких продовжено до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку, на який їх видано або на який їх дію було продовжено.
Суд зазначає, що Київським міським центром зайнятості було встановлено, що єдиний внесок за позивача не був сплачений роботодавцем протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту).
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які спростовують встановлені Київським міським центром зайнятості обставини несплати роботодавцем єдиного соціального внеску за позивача.
Тому пункт 10 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI поширюється на спірні правовідносини, оскільки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача не був сплачений вчасно ТОВ «РІКАСТАР» за період з 27.02.2019 по дату скасування дозволу на застосування праці позивача №76311. Зазначене встановлює наявність підстав для скасування дозволу ТОВ «РІКАСТАР» №76311 від 03.12.2018 на застосування праці громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 та видання 21.02.2024 наказу Київського міського центру зайнятості №175 «Про прийняття рішення щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» в частині, що стосується позивача.
При цьому, посилання представника позивача на те, що позивач як власник і директор на період воєнного стану з 01.03.2022 має право не сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе відповідно до змін, внесених до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не звільняють позивача від обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл виходячи із ситуації, що склалася в Україні, а при певних обставинах звільняють від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, які на даний час не можуть бути виконанні з об'єктивних причин.
У даному випадку, позивачем не надано будь-яких доказів неможливості сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе на період дії в Україні воєнного стану, на підставі чого позивач має право не сплачувати єдиний внесок.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Київського міського центру зайнятості №175 «Про прийняття рішення щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» від 21.02.2024 в частині скасування дозволу №76311 від 03.12.2018, що виданий ТОВ «РІКАСТАР» на ім'я громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 .
Оскільки судом встановлено, що у Київського міського центру зайнятості були наявні підстави для скасування дозволу на працевлаштування № НОМЕР_2 від 03.12.2018, то рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80111500091710 від 01.03.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_3 №800256373, є правомірним та не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки така вимога має похідний характер.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, зазначеною нормою, законодавець визначає обов'язок суб'єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Беручи до уваги результат розгляду справи, підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.