23 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1002/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач -ОСОБА_1;
представник відповідача - Матяшук В.К.,
треті особи - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити дії, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство у справах ветеранів України, ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме:
1. визнати протиправним та скасувати п. 39 рішення МОУ, оформленого протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.10.2024 року №31/д про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 ;
2. зобов'язати МОУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2024 року, призначити і виплатити передбачену п. 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - батька ОСОБА_3 , у зв'язку із смертю (загибеллю) його в період дії воєнного стану, пов'язаного із захистом Батьківщини із врахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що є сином загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_3 . Травма, яка призвела до смерті та причина смерті його батька, пов'язана із захистом батьківщина. Вказав на те, що з огляду на внесені зміни до чинного законодавства, 26.06.2024 року подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про призначення одноразової грошової допомоги за приписами п. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зазначає, що внесеними змінами було розширено коло суб'єктів, які мають право на одноразову грошову допомогу, зокрема закріплено право дітей (не за віком, а за родинним спорідненням - без обмеження віку) реалізувати своє право на одноразову допомогу у зв'язку з загибеллю члена родини. Відповідно до отриманих ним листів від 07.11.2024 року та 08.11.2024 року Комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про повернення документів за його заявою на доопрацювання. Не погодившись з таким рішенням, 19.11.2024 року ним було подано скаргу до Міністерства оборони України на рішення Комісії, однак 23.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було надано відповідь, якою скаргу від 19.11.2024 року було залишено без задоволення, а рішення Комісії - без змін. Вважає рішення Комісії незаконним, таким, що підлягає скасуванню, а заява повторному розгляду із врахуванням висновків суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
07.03.2025 року відповідач подав до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову вказує на те, що ОСОБА_1 не являється неповнолітньою дитиною. також за поданими документами неможливо встановити чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю, чи перебував на його утриманні). Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осі" на розгляд комісії Міністерства оборони України не надано. Враховуючи наведене, документи позивача повернуто на доопрацювання з метою надання, які відповідно до Закону №2262-ХІІ підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого військовослужбовця та дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, відповідач вказав на те, що молодший син загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , 1992 року народження реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
Також зазначає про те, що міністерство оборони України не відмовило позивачу у призначенні виплаті одноразової грошової допомоги, а правомірно повернуло його документи на доопрацювання.
12.03.2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій наголосив на тому, що Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не містить норми, яка зобов'язує компетентний орган, який призначає виплату, застосувати норму закону щодо кола суб'єктів, які мають право на виплату, саме на дату загибелі військовослужбовця. Вказаний нормативно-правовий акт лише вказує на строки, протягом яких можна реалізувати право на виплату та звернутися із відповідною заявою. Зазначає, що відповідач повинен був розглянути його заяву за нормами чинними саме на дату його звернення із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суд 10.04.2025 року до участі у даній справі залучено: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство у справах ветеранів України, ОСОБА_2 , в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
09.05.2025 року третя особа - ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких вказав на те, що станом на дату подання цих пояснень одноразова грошова допомога Міністерством ветеранів України йому призначена у повному обсязі та у повному обсязі виплачена, а відтак він реалізував своє право на одноразову грошову допомогу та за приписами Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року не може претендувати на виплату такої.
15.05.2025 року Міністерство у справах ветеранів України подало до суду пояснення на позовну заяву, в які зазначило про те, що на сьогоднішній день право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, визначено двома законами України:
1) Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 16-2 якого розмір одноразової грошової допомоги становить 15,0 млн грн, яка виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
2) Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII), відповідно до частини сьомої статті 15 якого розмір одноразової грошової допомоги становить 750-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому загинув військовослужбовець, відповідно до підпункту "а" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII (2 013 000 грн у разі загибелі в 2023 році), яка виплачується відповідно до Порядку № 336.
Відповідно до частини п'ятої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
На запит Мінветеранів Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України повідомило Мінветеранів, що у загиблого є два сини. Документи сина ОСОБА_1 (Позивача) надійшли до Департаменту соціального забезпечення та плануються до розгляду на засіданні Комісії в порядку черговості. Син загиблого ОСОБА_2 із заявою на допомогу відповідно до Закону № 2011-XII не звертався. У зв'язку з цим наказом Мінветеранів від 09.12.2024 № 451 "Про призначення та виплату одноразової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України", третій особі ОСОБА_2 призначено та здійснено виплату частки одноразової грошової допомоги у розмірі 1/2 (1 006 500 грн) як повнолітній дитині, яка не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 . У подальшому до Мінветеранів надійшла друга заява Третьої особи ОСОБА_2 від 05.02.2025, до якої заявник додав свідоцтво про одруження Позивача ОСОБА_1 від 21.08.2014 серії НОМЕР_1 , та просив у зв'язку з цим здійснити перерахунок призначеної йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ та Порядку № 336. Оскільки Позивач ОСОБА_1 21.08.2014 створив власну сім'ю шляхом одруження з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , він не може належати до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених статтею 10-1 Закону № 3551-ХІІ, як такий що має (мав) власну сім'ю.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 не може належати до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України Позивач відповідно не має права на одноразову грошову допомогу, передбачену Законом № 3551-ХІІ. У зв'язку з цим, заява Третьої особи 3 ОСОБА_2 від 05.02.2025 була задоволена та наказом Мінветеранів від 07.03.2025 №204 "Про призначення та виплату одноразової грошової допомоги члену сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" ОСОБА_2 призначено та здійснено виплату другої частки одноразової грошової допомоги у розмірі 1/2 (1 006 500 грн) як повнолітній дитині, яка не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 . Таким чином, Третій особі 3 ОСОБА_2 . Мінветеранів виплачена одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 3551-ХІІ, у повному обсязі у сумі 2 013 000 гривень.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, треті особи у судове засідання не з'явилися.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 16) та не заперечується відповідачем.
Батько позивача ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Сповіщенням сім'ї № 71 від 07.08.2023 року, яке надіслане позивачу, повідомлено про те, що його батько молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).
26.06.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги за приписами п. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с. 29).
Відповідно до листа Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 07.11.2024 року №220/13/Вих3ВХ/9570 повідомлено позивача про те, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянуто документи членів сім'ї загиблого ОСОБА_3 та прийнято рішення про повернення їх на доопрацювання, оформлене протоколом від 25.10.2024 №31/д (а.с. 31).
Як вбачається із витягу протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №31/д від 25.10.2024 року зазначено про те, що заявник не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) і перебував на його утриманні. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії не надано. З огляду на викладене документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання (а.с. 33).
19.11.2024 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із скаргою на рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с. 35-38).
Листом від 23.12.2024 року Головне управління соціальної політики Міністерства оборони України повідомило позивача про те, що станом на 23.12.2024 року додаткові документи, якими встановлено/підтверджено його право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема документи, які підтверджують перебування на утриманні загиблого в розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановленим порядком до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та Головного управління не надходили, відтак підстави для повторного розгляду документів для призначення допомоги також відсутні (а.с. 42).
Позивач у судовому засіданні вказує, що з огляду на внесення змін до чинного законодавства, зокрема прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги", який набрав чинності 29.03.2024 року, розширено коло суб'єктів, які мають право на одноразову грошову допомогу, зокрема закріплено право дітей (не за віком, а за родинним спорідненням - без обмеження віком) реалізувати своє право на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю члена родини.
Відтак, позивач вважає, що рішенн Комісії є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його заява повторному розгляду із врахуванням висновків суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд керується наступним.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із статтею 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Згідно з частинами шостою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975).
За приписами пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Згідно з п.16 Порядку № 975 особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку.
Пунктом 20 Порядку № 975 передбачено, що Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
До заяви додаються завірені копії: свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби; постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров'я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги особи, яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, подають уповноваженому органові заяву про виплату одноразової грошової допомоги, документи, копії документів, зазначених в абзацах четвертому - двадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.
Призначення та виплата одноразової грошової допомоги дітям, народженим після загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється після подання документів, що підтверджують народження дитини, зачатої до загибелі (смерті) згаданої категорії осіб або відповідного рішення суду про встановлення факту батьківства, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, згідно з пунктом 2 якої сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 згаданої Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях таких країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За приписами пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що відповідач - Міністерство оборони України остаточного рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за результатами розгляду поданої позивачем заяви не прийняв, а лише повернув заяву з документами на доопрацювання.
За встановленими обставинами, документи були повернені позивачу, оскільки не підтверджують перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
Тобто, в оскаржуваному рішенні відповідачем не надавалась оцінка всіх наданих документів, а лише встановлена відсутність встановлення факту перебування позивача на утримані загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тому, позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, у зв'язку із смертю (загибеллю) у період дії воєнного стану, пов'язаною із захистом Батьківщини не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на майбутнє.
За приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Абзац другий частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведені норми суд вважає, що, належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах, є саме зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) його батька.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити дії, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство у справах ветеранів України, ОСОБА_2 - задоволити частково.
Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) від 26.06.2024 року та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) судовий збір у сумі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.05.2025 року.
СуддяС.А. Гебеш