29 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/2829/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:
- визнати дії відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови мені в призначенні пенсії протиправними;
- зобов'язати відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та нарахувати мені пенсію за віком по досягненню 63 років з 12.11.2024, тобто з часу звернення до відповідачів з заявою про призначення пенсії.
В обґрунтування позову вказує, що працював у КТ«НОВОГРАДСТРОЙСЕРВИС» з 28.10.1983 по 02.08.2001, але не з вини позивача останні роки, особливо 2000-2001 роки підприємство не в повному обсязі сплачувало страхові внески. На той час як загальновідомо, підприємство доходило до ліквідації, останні роки обсяг будівельних робіт був незначний і тому під приємство могло не в повному обсязі сплачувати страхові внески, але це не моя вина, я працював рядовим працівником і не в моїй компетенції було контролювати роботу адміністрації підприємства, кожен має належним чином виконувати свою роботу і покладені на нього обов'язки. Позивач у позові вказує, що ним була надана до заяви трудова книжка, згідно записів в якій він працював на підприємстві з 28.10.1983 по 02.08.2001. Назване підприємство неодноразово перейменовувалось, про що свідчать записи в трудовій книжці. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у моїй трудовій книжці, відповідачі не надали, а тому відповідачами всі записи за 2000-2001 роки безпідставно не були взяті до уваги при призначенні пенсії. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає протиправною та такою, що порушує права та інтереси, оскаржувана відмова у призначенні пенсії.
Суддя своєю ухвалою від 06.02.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов до суду 25.02.2025. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача вказує, що заява позивача від 12.11.2024 відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатами розгляду якої, 18.11.2024 винесено рішення №064450009607 про відмову у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу частково зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.11.1983 запис №11 з 04.01.1997 по 30.06.2000, оскільки з 01.07.2000 по 02.08.2001 відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5. Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж становить 20 років 01 місяць 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву додано копії відмовної пенсійної справи позивача.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 12.11.2024 про призначення пенсії за віком (а.с. 29).
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви ОСОБА_1 та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатом розгляду заяви позивача від 12.11.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 18.11.2024 №064450009607 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 31).
У рішенні вказано:
Необхідний вік становить: 60 років.
Вік заявника 63 роки 00 місяців 28 днів.
Страховий стаж заявника становить 20 рік 01 місяць 12 днів.
Додатковий коментар: починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Розгляд документів, доданих до заяви:
- за доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1983 частково зараховано період 04.01.1997 - 30.06.2000, оскільки з 01.07.2000-02.08.2001 відсутні дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Ок-5). Для підтвердження періоду необхідно надати довідку про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.2 статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 19.11.2024 повідомило ОСОБА_1 про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Згідно 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У рішенні Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2024, прийнятому за результатом розгляду заяви позивача від 12.11.2024, вказано, що за доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1983 частково зараховано період 04.01.1997-30.06.2000, оскільки з 01.07.2000-02.08.2001 відсутні дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Ок-5). Для підтвердження періоду необхідно надати довідку про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
Отже, Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області не зараховано до страхового стажу період із 01.07.2000-02.08.2001 з підстав: " відсутні дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Ок-5)".
Судом досліджено матеріали відмовної пенсійної справи позивача, зокрема трудової книжки НОМЕР_1 та встановлено наступне:
запис №11: 03.01.1997 Командитне товариство "Новоградбудсервіс", прийнятий на роботу по переведенню з СМУ- 9 муляром 4 розряду; підстава внесення запису: наказ №2к від 03.01.1997;
запис №12: 02.08.2001: звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; підстава внесення запису: наказ №17-к від 02.08.2001.
Інформація, що відображена у трудовій книжці позивача підтверджується також архівними витягами: №631 від 05.11.2024 (а.с. 40) та №630 від 05.11.2024 (а.с. 41).
Преамбулою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відтак, обов'язок зі сплати страхових внесків покладається на роботодавця (страхувальника), саме страхувальник несе відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже несплата роботодавцем (страхувальником) страхових внесків не може бути підставою для неврахування отриманого особою доходу (заробітної плати).
Відповідно, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії у належному розмірі.
Аналіз наведених норм свідчить, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до відповідного стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам, відсутність відомостей про сплату ним страхових внесків, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи та не може бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати за вказані спірні періоди.
Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи із 01.07.2000 по 02.08.2001, всього 1 рік 1 місяць 2 дні.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.
За приписами частини 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
В оскаржуваному рішенні зазначено: "Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.2 статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»".
Отже, відсутність необхідного стажу - єдина підстава для відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі ст. 26 Закону №1058.
Судом під час розгляду справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи із 01.07.2000 по 02.08.2001, всього 1 рік 1 місяць 2 дні.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що органом Пенсійного фонду України визнається наявність у позивача страхового стажу 20 років 1 місяць 12 днів.
Отже, загальний страховий стаж позивача, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі щодо протиправності рішення органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування до страхового стажу періоду із 01.07.2000 по 02.08.2001, становить 21 рік 2 місяці 14 днів років.
Вік заявника на дату звернення із заявою - 63 роки.
З урахуванням викладеного суд висновує, що відповідач має достатній вік та страховий стаж для призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У прохальній частині позову позивач просить визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії.
Однак, як вбачається з матеріалів відмовної пенсійної справи, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення від 18.11.2024.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, є визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2024 №064450009607.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1058-ІV, яка визначає загальні умови щодо строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до приписів п.1 ч. ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Належними доказами підтверджується, що пенсійного віку позивач досяг 15.10.2024, а із заявою про призначення пенсії звернувся 12.11.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, позивач набув права на призначення пенсії саме із 15.10.2024, а не із 12.11.2024 як помилково вказує у позові позивач.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2024 №064450009607 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із 15 жовтня 2024 року, на підставі його заяви від 12.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
29.05.25