про залишення позовної заяви без руху
29 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/13892/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шувалова Т.О., вивчивши позовну заяву в електронній формі та додані до неї матеріали ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Представником позивача разом із позовною заявою було подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь - яким строком право на звернення до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, та на момент звільнення позивача частина друга статті 233 КЗпП діяла саме в цій редакції. Однак, як установлено судом із послужного списку позивача, він проходив військову службу та був виключений зі списків особового складу 13.11.2024 року, а спірний період щодо невірно нарахованого грошового забезпечення стосується періоду з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року, що є поза межами дії частини другої статті 233 КЗпП у редакції до 19.07.2022 року, тому наведені обставини не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку звернення до суду із наведеним позовом.
Разом із тим, згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У пункті 44 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 620/1201/23 суд вказав, що “наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 03 листопада 2022 року № 256 позивача з 03 листопада 2022 року виключено з списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік, строк звернення до суду з приводу вимоги про стягнення належного грошового утримання підлягає обчисленню з цієї дати», тобто у даній справі Верховний Суд виснував, що тримісячний строк на звернення до суду з вимогою про стягнення належного грошового забезпечення розпочинається із дати звільнення зі служби. Тобто, сам по собі факт виключення із списків особового складу військової частини є початком відліку строку на звернення до суду.
Спір у цій справі виник у зв'язку із неправильним, на думку позивача, нарахуванням та виплатою грошового забезпечення позивачу за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 .
Як установлено із послужного списку, позивач проходив Військову службу у відповідача по 13.11.2024.
З позовною заявою щодо виплати належного грошового забезпечення за період служби з 25.02.2022 року по 20.05.2023 позивач звернувся до суду 22.05.2025 (дата формування та надсилання в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з моменту виключення його зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Початок перебігу тримісячного строку для подання позову з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Згідно з пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Тобто, за правовим висновком Верховного Суду саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Визначення моменту вручення грошового атестата, як початку перебігу строку у цій справі, відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивач не долучає грошовий атестат до матеріалів справи та не зазначає дату, коли він був з ним ознайомлений, відповідно до вимог чинного законодавства, що у свою чергу перешкоджає суду встановити дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Ураховуючи, що наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстави не є поважними та з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд доходить висновку, що наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин пропуску процесуального строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску.
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом із зазначенням підстав для поновлення строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку у спірний період.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Т.О. Шувалова