30 травня 2025 року м. Житомир справа № 296/2978/24
категорія 109010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування припису,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду за підсудністю з Корольовського районного суду міста Житомира надійшла адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради (далі - відповідач), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.05.2024, позивач просить визнати неправомірним та скасувати припис № 551 від 26.02.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що інформація на фасадній конструкції “MEGA SALE», яка розміщена на нежитловому приміщенні за адресою: м.Житомир, вул. Чуднівська, 92, не може вважатися рекламою, оскільки вона не вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, ідею або на конкретний, індивідуально визначений товар, та не формує ніякої обізнаності та інтересу про таку особу, ідею або конкретно визначений товар, а тому не потребує отримання спеціального дозволу на її розміщення. Відповідач не має права вимагати від позивачки будь-які дозвільні документи на розміщення на фасаді будівлі інформаційної вивіски, що прямо передбачено п.48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача 24.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що конструкція з написом “MEGA SALE» самовільно, без жодних погоджувальних документів, розташована на фасаді будівлі за адресою м.Житомир, вул. Чуднівська, 92, з метою інформування про здійснення суб'єктом господарювання у вказаній будівлі господарської діяльності. Рішенням Житомирської міської ради від 23.09.2021 №286 затверджено Правила благоустрою території Житомирської міської об'єднаної громади, відповідно до пункту 5 розділу ІV яких суб'єктам підприємницької діяльності у сфері благоустрою населених пунктів забороняється зокрема і самовільне розміщення засобів (об'єктів) зовнішньої реклами та самовільне розміщення інформаційних засобів (вивісок) на приміщеннях та інших об'єктах (організація розміщення, допущення розміщення) без погоджувальних документів (зареєстрованого повідомлення). Дія цього Порядку поширюється на всю територію міста Житомира, тому оскаржувальний припис винесений законно, обгрунтовано та за наявності належних підстав. Також зазначає, що припис не є рішенням суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а тому не може бути предметом спору або судового оскарження. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача 29.05.2024 подано відповідь на відзив, у якому, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду в постанові по справі №380/11494/20 від 02 травня 2023 року зазначає, що Правила благоустрою не можуть не відповідати вимогам діючого законодавства України та встановлювати для суб'єктів господарювання додаткові вимоги та обов'язки. На думку представника позивача, Правила благоустрою території Житомирської міської об'єднаної територіальної громади не відповідають наступним вимогам діючого законодавства:
- Типовим правилам благоустрою населених пунктів, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 листопада 2017 року № 310;
- Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-ІУ;
- Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» 19 травня 2011 року № 3392- VІ;
- Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Таким чином, правила благоустрою населених пунктів не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи, а тому просить позовні вимоги задовольнити.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських об'єднань як фізична особа-підприємець з 12.01.2023.
ФОП ОСОБА_2 здійснює свою діяльність в сфері роздрібної торгівлі одягом і взуттям в орендованому нежитловому приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .
Муніципальною інспекцією Житомирської міської ради 26.02.2024 винесено припис № 551, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 розміщено вивіску без погодження виконавчого комітету Житомирської міської ради; зазначеним приписом зобов'язано вжити заходи щодо усунення даного правопорушення, а саме самостійно демонтувати або надати дозвільні документи.
Не погоджуючись з приписом, вважаючи, що він винесений без належного попереднього з'ясування усіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбачено у статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон №280/97-ВР).
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку визначає стаття 30 Закону №280/97-ВР, відповідно до підпункту 7 пункту “а» частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України “Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-IV (надалі - Закон №2807-IV), що спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону України №2807-IV, є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно зі статтею 2 Закону №2807-IV благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону №2807-IV об'єктами благоустрою населених пунктів, серед іншого, є території загального користування та прибудинкові території.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Частиною першою статті 10 Закону №2807-IV визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою; 5) затвердження місцевих планів управління відходами.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм (пункт 7 частини 2 статті 34 Закону №2807-IV).
В силу положень частини другої статті 21 Закону №2807-IV мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема, інформаційні стенди, дошки, вивіски.
Статтею 38 Закону №2807-IV визначено, що контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону №2807-IV самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 40 самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок території.
Системний аналіз положень Закону №2807-IV дозволяє констатувати, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, а також контроль за дотриманням відповідних правил, для здійснення якого можуть утворюватися інспекції з благоустрою населених пунктів.
Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону №2807-IV рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Рішенням Житомирської міської ради від 23.09.2021 №286 затверджено Правила благоустрою території Житомирської міської об'єднаної громади (далі - Правила благоустрою).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Правил благоустрою території Житомирської міської об'єднаної територіальної громади, затверджених рішенням Житомирської міської ради 286 від 29.09.2021, суб'єктам підприємницької діяльності у сфері благоустрою населених пунктів забороняється, зокрема, і самовільне розміщення засобів (об'єктів) зовнішньої реклами та самовільне розміщення інформаційних засобів (вивісок) на приміщеннях та інших об'єктах (організація розміщення, допущення розміщення) без погоджувальних документів (зареєстрованого повідомлення).
З метою впорядкування зовнішнього вигляду вулиць і територій міста Житомира рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 22.12.2016 № 1164 затверджено Архітектурно-художню концепцію зовнішнього вигляду вулиць і територій міста Житомира, Порядок розміщення інформаційних засобів в місті Житомирі (далі-Порядок). Даний документ є діючим регуляторним актом, прийнятим у встановленому порядку.
У відповідності до вказаного Порядку інформаційний засіб (далі-ІЗ) вивіска чи табличка - елемент на будівлі, будинку або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будівлі, будинку або споруди не вище першого поверху, або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо такого товару, загальною площею до 3,0 кв. метрів, який не є рекламою.
Відповідно до пункту 4.1 інформаційний засіб розміщується юридичною особою або фізичною особою-підприємцем після отримання зареєстрованого уповноваженим органом Повідомлення
Пунктом 1.3. цього Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на всю територію міста Житомира, включаючи розміщення інформаційних засобів на будівлях, будинках, спорудах та інших елементах міського середовища незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Порядок є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами господарювання, що здійснюють розміщення інформаційних засобів в місті Житомирі. Розміщення інформаційних засобів із порушенням Порядку забороняється
Разом з тим, судом встановлено, що з доданого до припису фотознімку вбачається, що на фасаді будинку в межах першого поверху розміщено елемент із написом “MEGA SALE % одяг, взуття, товари для дому».
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ця інформація не вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, ідею або на конкретний, індивідуально визначений товар та не формує ніякої обізнаності та інтересу про таку особу, ідею або конкретно визначений товар, а тому не є рекламою та не потребує отримання спеціального дозволу на її розміщення.
Проте суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки вони спростовуються наступним.
Так, одяг - це сукупність предметів (із тканини, хутра, шкіри та інших матеріалів), які одягають на тіло, а також головні убори, рукавиці, що являють собою загалом сукупність рукотворних предметів та виробів, якими покривають тіло.
Взуття - виріб, створений для захисту ніг. Застосовується насамперед для теплового і механічного захисту ніг. Взуття є складовою частиною комплекту одягу. Сьогодні ринок пропонує різні види стандартного взуття. За призначенням це побутове (повсякденне, модельне, домашнє) та спеціальне (спортивне, виробниче, ортопедичне, військове) взуття. За сезонами носіння - всесезонне, літнє, зимове, весняно-осіннє. За матеріалами верху заготовки - шкіряне, зі штучної шкіри, текстильне, гумове, комбіноване.
Товари для дому - це різноманітні предмети, матеріали або об'єкти, які призначені для використання в середовищі домашнього простору. Вони включають в себе все, що може бути використано для побутових, декоративних, функціональних або комфортних цілей в житловому приміщенні.
З наведеного слідує, що одяг, взуття та товари для дому - це товари (предмети), які реалізуються продавцями та купуються споживачами саме з цією метою.
Таким чином, на переконання суду, інформація, відображена на конструкції “MEGA SALE % одяг, взуття, товари для дому», вказує на перелік товарів, які реалізуються в магазині, а саме: одяг, взуття та товари для дому з метою заклику до їх придбання, формує обізнаність та інтерес про конкретно визначений товар, який реалізується у магазині і розміщений з метою заклику та спонуканням до придбання цього товару, що у своїй сукупності відповідає ознакам реклами у розумінні Закону України "Про рекламу".
Також, дослідивши фотознімки розміщеної вивіски “MEGA SALE % одяг, взуття, товари для дому», які є в матеріалах справи, суд встановив, що під нею, над вхідними дверима до магазину, розміщено напис "Неймовірно низькі ціни! Переконайтесь!" та зображення одягу, взуття, посуду і дитячої іграшки, що містить заклик до придбання конкретного товару (одягу, взуття, посуду, дитячих іграшок) у цьому магазині. Тобто, ця інформація призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/ надається підприємством, а відтак може вважатись рекламою і потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ст.16 Закону України "Про рекламу" на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Оскільки судом встановлено, що інформація “MEGA SALE % одяг, взуття, товари для дому», розміщена на фасадній конструкції нежитлового приміщення за адресою: м.Житомир, вул. Чуднівська, 92, відповідає ознакам реклами у розумінні Закону України "Про рекламу" та була розміщена без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, тому оскаржуваний припис №551 про усунення порушення вимог законодавства у сфері благоустрою відповідачем винесено правомірно.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатньо доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому суд дійшов висновку що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради (пл. Корольова, 4/2,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ 40398555) про скасування припису, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
30.05.25