про встановлення нового строку подання звіту
30 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/25653/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Райківська виправна колонія (№73)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
установив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 лютого 2025 року, у справі № 240/25653/23 зобов'язано Державну установу «Райківська виправна колонія (№73)» (далі - відповідач) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141, з урахуванням виплачених сум.
Позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням Державною установою «Райківська виправна колонія (№73)» рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, оскільки за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2022 року відповідач не перерахував та не виплатив належну індексацію грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року прийнято та призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/25653/23 до розгляду в порядку письмового провадження та установлено Державній установі «Райківська виправна колонія (№73)» у разі заперечення проти задоволення заяви строк до 01 квітня 2025 року для надання суду, з доказами направлення іншій стороні, заперечення на заяву та докази, на підставі яких такі ґрунтуються.
Правом на подання заперечень на заяву про встановлення судового контролю відповідач не скористався, що обумовило постановлення 02 квітня 2025 року ухвали про встановлення судового контролю та надання Державній установі «Райківська виправна колонія (№73)» строку для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/25653/23 протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
02 травня 2025 року до суду надійшов звіт, у якому відповідач повідомляє таке.
Згідно довідок від 29 квітня 2025 року №4-1727 та №4-1728 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 без урахування складових, що мають разовий характер у лютому 2018 року становив 2613,94 грн (у тому числі: посадовий оклад - 1725,00 грн, підвищення посадового окладу за службу в КВС - 86,25 грн, оклад за спеціальним званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 677,69 грн), а у березні 2018 року - 9918,00 грн (у тому числі: посадовий оклад - 5500,00 грн, оклад за спеціальним званням - 1340,00 грн, надбавка за вислугу років - 3078,00 грн).
Отже, грошовий дохід ОСОБА_1 у березні 2018 року збільшився на 7304,06 гривень (9918,00 грн - 2613,94 грн), а тому правові підстави для нарахування та виплати індексації відсутні.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти прийняття звіту, поданого відповідачем.
Представники відповідача наполягати на прийнятті звіту. Зауважували, що у березні 2018 року позивачу не було виплачено премію з огляду на зміну порядку її нарахування та виплати, а тому при розрахунку розміру грошового доходу позивача за лютий та березень 2018 року мають враховуватися однакові розрахункові величини. Також надали додаткові пояснення, в яких наголошують, що у березні 2018 року нарахування та виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України проводилося згідно Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28 березня 2018 року № 925/5 (далі - Порядок №925/5).
За результатами надходження клопотань представників сторін, суд перейшов до розгляду звіту в порядку письмового провадження.
При вирішенні питання при прийняття звіту, суд керується таким.
Конституція України гарантує обов'язковість судового рішення, що є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини 2 статті 129 Основного Закону); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону).
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25- 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).
Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб'єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов'язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.
Схожі праві висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні у справі за конституційною скаргою Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 2 частини 2, частини 3 статті 321 Господарського процесуального кодексу України (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положеннями статті 3823 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Також за приписами названої правової норми суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Частиною 11 статті 3823 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 3821 цього Кодексу.
Отже, з указаних законодавчих положень убачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Разом з тим суд зауважує, що такі заходи судового контролю застосовуються в разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо зазначені в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.
Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен ураховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Указана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Окрім того, Верховний Суд у названій постанові зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Як убачається з резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 лютого 2025 року, у справі № 240/25653/23 зобов'язано Державну установу «Райківська виправна колонія (№73)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, зокрема, з 01 березня 2018 року по 11 липня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Порядок № 1078) (у редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Згідно з Постановою № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
Суд зауважує, що наведені вище положення пункту 5 Порядку №1078 передбачають визначення розміру грошового доходу виходячи з усіх складових, які не мають разового характеру.
На момент виникнення спірних правовідносин визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу) визначав Порядок №925/5 у відповідній редакції.
Пунктом 3 розділу І названого Порядку визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІІ Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу чи установи в межах кошторисних призначень встановлюється надбавка за особливості проходження служби у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років.
Згідно пункту 3 названої глави розмір надбавки, визначеної пунктом 1 цієї глави, встановлюється особам рядового і начальницького складу індивідуально наказом органу або установи на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу, а начальникам цих органів або установ - наказом відповідного органу управління вищого рівня.
Глава 13 розділу ІІ Порядку №925/5 врегульовує порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пунктів 3 та 4 названої глави премія виплачується разом iз виплатою грошового забезпечення в поточному місяці за результатами оперативно-службової діяльності за минулий місяць. Виплата премії особам рядового і начальницького складу та позбавлення їх премії здійснюються згідно з наказами.
Як установлено судом з копій наказів начальника Державної установи «Райківська виправна колонія (№73)» №19/ОС-18 від 04 квітня 2018 року та №19/ОС-18 від 04 квітня 2018 року, які надані суду на підтвердження викладеної у долучених до звіту довідках інформації, у квітні 2018 року позивачу нараховано та виплачено надбавку за особливості проходження служби за квітень 2018 року та премію за березень 2018 року.
За результатами аналізу наведених вище положень Порядку №925/5 суд приходить до висновку, що премія, виплачена позивачу у квітні 2018 року, підлягає врахуванню до складу грошового доходу такого за березень 2018 року.
Приведений висновок суду узгоджується зі змінами, внесеним до пункту 3 глави 13 розділу ІІ Порядку №925/5 наказом Міністерства юстиції України «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» від 05 лютого 2025 року №295/5, якими в абзаці першому слово «минулий» замінити словом «поточний».
Підсумовуючи викладене суд установив, що у лютому 2018 року грошовий дохід позивача становив 10859,74 грн (у тому числі: посадовий оклад - 1725,00 грн, підвищення посадового окладу за службу в КВС - 86,25, оклад за спеціальним званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 677,69 грн, доплата за службу в нічний час - 11,89 грн, надбавка за особливості проходження служби - 1306,97 грн, премія - 6926,94 грн), а грошовий дохід за березень 2018 року становив 13493,00 грн (у тому числі: посадовий оклад - 5500,00 грн, оклад за спеціальним званням - 1340,00 грн, надбавка за вислугу років - 3078,00 грн, премія - 3575,00 грн). Отже грошовий дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 2633,26 грн.
Розмір індексації у березні 2018 року становив 4463,15 грн, що підтверджується розрахунком індексу споживчих цін, розміщеним на сайті Мінсоцполітики (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm), згідно якого якщо посадові оклади в останнє підвищувалися в січні 2008 року, то сума індексації у березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762 х 253,3 /100), серед яких:
1762,00 грн - це прожитковий мінімум (змінився у грудні 2017 року);
253,3 % - це величина приросту індексу споживчих цін.
Отже різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу становить 1829,89 грн.
Проведений судом розрахунок повністю узгоджується з прикладами, наведеними у додатку 4 до Порядку №1078.
Суд уважає помилковим твердження відповідача про те, що під час визначення розміру грошового доходу позивача не підлягають врахуванню суми премій надбавок за особливості проходження служби та доплати да службу в нічний час, оскільки такі, згідно положень Порядку №925/5, є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення.
Доданими відповідачем до звіту про виконання рішення суду доказами не підтверджується проведення нарахування та виплати позивачу різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 1829,89 грн за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2022 року.
З огляду на викладене суд уважає, що рішення суду у відповідній частині не виконане, а тому доцільним у межах судового контролю зобов'язати відповідача подати новий звіт про виконання судового рішення в цій частині.
Суд ще раз зауважує, що Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та в ухвалі від 04 жовтня 2022 року у справі №200/3958/19-а вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає наявності таких підстав.
Приймаючи до уваги те, що судом під час розгляду звіту не встановлено фактів, які б свідчили про умисне ухилення саме начальника Державної установи «Райківська виправна колонія (№73)» від виконання рішення суду у цій справі, суд не знаходить підстав для накладення штрафу на такого.
Подібний підхід щодо застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України викладений Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 27 січня 2022 року у справі № 2а-10/2007, від 31 січня 2022 року у справі №442/3936/17, від 06 вересня 2022 року у справі №754/12702/14-а та від 24 червня 2024 року у справі № 380/2458/21.
Керуючись статтями 243, 248, 370, 382, 3822, 3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити Державній установі «Райківська виправна колонія (№73)» у прийнятті звіту від 29 квітня 2025 року про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/25653/23 в частині покладених на Державну установу «Райківська виправна колонія (№73)» зобов'язань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 11 липня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141, з урахуванням виплачених сум.
Установити Державна установа "Райківська виправна колонія (№73)" новий строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/25653/23 в частині покладених на Державну установу «Райківська виправна колонія (№73)» зобов'язань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 11 липня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Державну установу «Райківська виправна колонія (№73)» протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/25653/23 у відповідній частині разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, заперечення щодо ухвали включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене статтею 3823 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Окис