30 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/14496/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000119/2 від 17.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001291 від 17.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію для митного оформлення імпорту товару. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач, обмежившись лише загальними формулюваннями, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до надмірної сплати митних платежів. При цьому, жодних доказів наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечуючи проти позову зазначив, що під час проведення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. Дії відповідача узгоджуються з положеннями статті 54 МК України.
На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 за клопотанням представника відповідача справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб на 07.10.2024.
24.09.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наполягав на тому, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню та надав додаткові пояснення на обгрунтування своєї позиції.
Від позивача 04.10.2024 надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судове засідання 07.10.2024 не відбулося у зв'язку з технічними підставами, які унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції; судове засідання відкладено на 05.11.2024.
Судове засідання 05.11.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному; судове засідання відкладено на 19.11.2024.
Судове засідання 19.11.2024 відкладено на 03.12.2024 у зв'язку з неявкою сторін.
Судове засідання 03.12.2024 не відбулося внаслідок технічної несправності обладнання відеозапису в залі судового засідання, про що комісією складено акт-довідку від 03.12.2024. які унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції; судове засідання відкладено на 17.12.2024.
В судовому засіданні 17.12.2024 представник відповідача не заперечувала проти розгляду справи без участі позивача, але заперечила проти задоволення позовних вимог і просила відмовити в позові за безпідставністю.
Після з'ясування позиції учасників справи суд протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Позивачем 16.05.2024, з метою імпорту товару на територію України та за допомогою засобів електронного зв'язку, до Волинської митниці було подано МД №24UA205140032890U0 із переліком документів на товар, а саме: ПП шпагат, 2000tex/2000м білого кольору на загальну суму 36612,00 євро (умови поставки: FCA м. Оломоуц (Чехія); умови оплати:100% попередня оплата).
Для визначення митної вартості товару, що імпортувався на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Волинська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
Декларантом 17.05.2024 на вимогу митниці до митної декларації надано додаткові документи та пояснення.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Волинською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000119/2 від 17.05.2024. А саме вирішено здійснити коригування на рівні: товар 1 - на рівні 3,52 дол.США/кг за митною декларацією № UA100380/2024/311193 від 28.03.2024.
На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/001291 від 17.05.2024.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач 23.05.2024 звернувся до митного органу із зверненням про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, разом з якими надав ряд документів.
Однак, станом на день подання позовної заяви, Волинська митниця, не надала обґрунтованої відповіді на вищезазначене звернення.
Позивач, не погоджуючись із такими рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Частиною 7 ст.55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.
Відповідно до ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Згідно із ч.9 ст.55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд враховує наступне.
Як встановлено судом, між компанією JUTA a.s. (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт (договір купівлі-продажу) №2024/033 від 28.03.2024 щодо поставки товару, визначеного сторонами у специфікаціях.
Відповідно до специфікації №6 від 26.04.2024 відбулась поставка товару, а саме: ПП шпагат, 2000tex/2000м білого кольору на загальну суму 36612,00 євро (умови поставки: FCA м. Оломоуц (Чехія); умови оплати:100% попередня оплата).
Для митного оформлення придбаного товару разом з митною декларацією № 24UA205140032890U0 від 16.05.2024 ФОП ОСОБА_1 було надано:
- Контракт № 2024/033 від 28.03.2024;
- Прайс-лист б.н. від 03.04.2024;
- Специфікація № 6 від 26.04.2024;
- Прайс лист б.н. від 09.05.2024;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті № 169 від 13.05.2024;
- Інвойс № 0010400243 від 14.05.2024;
- Пакувальний лист від 14.05.2024;
- Товаро транспортна накладна № CMR182214 від 14.05.2024;
- Довідка про транспортні витрати № 16052024-2 від 16.05.2024;
- Калькуляція транспортних витрат № 16052024-2/1 від 16.05.2024;
- Декларація митної вартості від 16.05.2024.
За заначеною митною декларацією відбулося автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, а саме 105-2, 106-2,107-3,108-3. При цьому, одними із основних профілів ризику були: 105-2 - "Контроль правильності визначення митної вартості" та 106-2 - "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, де у повідомленні зазначалося: "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару : (1)."
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачем встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності (п.33 оскаржуваного рішення), а саме:
- в рахунку-фактурі №0010400243 від 14.05.2024 зазначені транспортні витрати в сумі 3500 чеських крон по маршруту слідування територією Європи, які не включені до митної вартості товару;
- відповідно до п.3.5 контракту №2024/033 від 28.03.2024 у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікат походження. Витрати, пов'язані з виконанням даного контракту розподіляються між сторонами відповідно правил Інкотермс. В прайс-листі б/н від зазначена ціна товару, однак не обумовлені вказані вище затрати. Відповідно умов поставки FCA Оlomouc витрати по перевезенню, навантаженню/розвантаженню, страхуванню могли бути понесені отримувачем. В документах, що підтверджують перевезення №16052024-2/11 від 16.05.2024 вказана вартість транспортних послуг. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей щодо складових митної вартості;
- копію митної декларації країни відправлення №24CZ5800000NK1СА7, зазначеної в автотранспортній накладній від 14.05.2024 №CMR182214 не подано до митного оформлення.
Митний орган наголошує, що відповідно до гр.20 МД №24UA205140032890U0 від 16.05.2024 товари поставлялися на умовах FСA, CZ Olomouc.
Суд враховує, що умови поставки FCA Інкотермс 2010 - "Free Carrier" ("Франко перевізник" зазначена назва місця) означає, що продавець передасть товар, випущений у митному режимі експорту, зазначеному покупцем перевізнику в названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки вплине на зобов'язання по навантаженню і розвантаженню товару в даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця або в іншому погодженому місці, то продавець відповідає за навантаження товару.
Всі витрати, пов'язані з експортом до моменту поставки, оплачує продавець (мита, митне оформлення і інше). Після поставки, всі супутні і непередбачені витрати оплачує покупець, в тому числі і витрати на транспортування.
Відповідно до Специфікації №6 до контракту №2024/033 від 26.04.2024 адресою продавця JUTA a.s. є Dukelska 417 544 15 Dvur Kralove n.L., CZ (Двур-Кралове-над-Лабем, Чехія), а передача товару покупцеві відбувалася у місті Оломоуц, Чехія. Таким чином, продавець мав доставити цей товар до міста Оломоуц, Чехія на власних умовах та за власний кошт.
Відповідно до умов поставки подальше транспортування з міста Оломоуц, Чехія здійснюється покупцем.
Як зазначає відповідач, відповідно до інформації із сайту "Google Maps" відстань між містами Двур-Кралове-над-Лабем, Чехія - Оломоуц, Чехія становить 188,5 кілометрів.
У зв'язку із вищевказаним, на думку митного органу, вартість доставки товару до обумовленого сторонами міста Оломоуц має включатися до фактурної вартості товарів.
Продавець у рахунку-фактурі (інвойсі) № 0010400243 від 14.05.2024 вказав окремими складовими вартість товару (36612,00 євро) та вартість транспортних послуг (3500 чеських крон).
Отже, на думку відповідача, фактурна вартість товару складає вартість товару відповідно до інвойсу № 0010400243 від 14.05.2024 становить 923720,76 чеських крон (36612,00*25,23) та транспортні витрати до міста Оломоуц, Чехія (3500 чеських крон). Вказане свідчить про можливе не включення до митної вартості витрат на розвантаження товару з транспортного засобу продавця та його завантаження на власний транспотрний засіб, які є невід'ємними складовими митної вартості відповідно до умов поставки, що призводить до сумнівів у повноті та достовірності заявленої митної вартості товару.
Як вбачається із поданих документів, транспортні витрати до міста Оломоуц, Чехія не були включені декларантом до митної вартості оцінюваного товару, тому суд погоджується із твердженням митного органу щодо наявності підстав для витребування додаткових документів у зв'язку із неповнотою поданих документів та наявністю розбіжностей у поданих документах щодо оплати товару та витрат на транспортування.
Згідно п.6 ст.53 МК України декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.
Для підтвердження митної вартості декларантом додатково надано:
- постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 по справі № 240/17242/23;
- експортну декларацію № 24CZ58000000NK1CA7 від 14.05.2024;
- лист від постачальника пояснення по курсу євро-чеська крона б.н. від 14.05.2024;
- лист від постачальника пояснення по вартості внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки б.н. від 14.05.2024;
- експертний висновок № В-1334 від 17.05.2024, наданий Житомирською торгово-промисловою палатою.
Проаналізувавши подані додатково документи та пояснення, митний орган вказав, що в листі від постачальника пояснення курсу євро б/н від 14.05.2024 вказаний курс євро по відношенню до чеської крони, проте в рахунку - фактурі від 14.05.2024 №0010400243 дана інформація відсутня, документального підтвердження перерахунку вартості не надано.
Суд критично оцінює дані висновки з огляду на наступне.
Стосовно зазначених умов доставки (внутрішнє переміщення) в сумі 3500 чеських крон у рахунку-фактурі від 14.05.2024 №0010400243, вартість внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що вказана в колонці умoв поставки в рахунку-фактурі, є теоретично-статистичною вартістю внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що зазначається компанією постачальником JUTА a.s., виходячи з власних теоретичних розрахунків та може відрізнятись від дійсної вартості перевезення. Така вартість внутрішніх перевезень не підлягає сплаті покупцем та використовується компанією JUTА a.s. виключно для власних митних цілей і є частиною статистичної вартості.
Також, відповідно до специфікації №6 від 26.04.2024 до контракту №2024/033 від 28.03.2024 сторони погодили, що ціна товару включає, зокрема, вартість навантажувальних робіт, що повністю узгоджується з умовами поставки FСA; страхування товару не відбувалося, про що зазначається у довідці про транспортні витрати №160522024-2 від 16.05.2024 та калькуляції транспортних витрат №16052024-2/1 від 16.05.2024 згідно до довідки №16052024-2 від 16.05.2024.
Ця інформація також підтверджена у листі компанії постачальника JUTА a.s. від 14.05.2024.
Позивач наголошує, що оскільки згідно правил Інкотермс умови поставки FСA передбачають, що витрати на транспортування несе сам покупець, ним було прийнято рішення про транспортування товару власними силами із залученням власного транспортного засобу і найманого працівника.
Вказане підтверджується відомостями, викладеними у товаро-транспортній накладній № СМR182214 від 14.05.2024, а також довідкою про транспортні витрати №16052024-2 від 16.05.2024 та калькуляцією транспортних витрат №16052024-2/1 від 16.05.2024, з яких вбачається, що загальна сума понесених витрат на транспортування становить 1100 євро.
Отже, позивачем надано пояснення до митного органу із підтверджуючими документами, які спростовують сумніви та зауваження, наведені відповідачем.
Суд відхиляє твердження відповідача щодо непідтвердження курсу чеської крони, вказаного у листі постачальника від 14.05.2024, оскільки в даному листі наведено розрахунок статистичної вартості товару у чеських кронах й вона не є фактурною вартістю і стосується виключно країн експорту товару. Жодні оплати, на підставі статистичної вартості не передбачені та не здійснюються, про що вказано у наведеному листі.
Таким чином, дані зауваження не впливають на заявлену митну вартість товару.
Отже, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України та поданих в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, який необхідний для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів та дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Волинської митниці Державної митної служби України №UА205140/2024/000119/2 від 17.05.2024 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2024/001291 від 17.05.2024 слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У матеріалах справи містяться платіжні інструкції №20072 від 12.07.2024 на 3028,00 грн. та №20071 12.07.2024 на 2764,40 грн., що свідчить про сплату судового збору позивачем в сумі 5792,40 грн.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Волинська обл., Ковельський р-н, 44350, РНОКПП/ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000119/2 від 17.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001291 від 17.05.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці 5792,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
30.05.25