Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 травня 2025 року Справа№640/16693/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» (далі - ТОВ «Вольво Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з вказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 28.05.2021 № 0000024/7.8-19-02 та № 0000025/7.8-19-02.
Позивач позов обґрунтовував тим, що при ввезенні з території Європейського Союзу товару для підтвердження заявленої країни походження та застосування тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати ввізного мита він подав сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.03.2019 № А98873.
Справжність такого документу підтверджена відповіддю уповноваженого органу Королівства Данія від 27.02.2020 № 20-0041770. Жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було; обґрунтовані сумніви щодо достовірності документу про походження товару (сертифікату з перевезення товару EUR.1) у митного органу були відсутні, тому його перевірка була непотрібною.
Проте, митний орган безпідставно відмовив йому у застосуванні преференційного режиму оподаткування товару, що увозився з території Європейського Союзу та був випущений у вільний обіг на території України за наслідками його митного оформлення, через не підтвердження позивачем преференційного характеру походження товару, у зв'язку з чим неправомірно прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення, якими збільшив грошове зобов'язання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2021 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі; вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою цього ж суду від 05.09.2022 року замінено відповідача у даній справі Київську митницю Держмитслужби її правонаступником - Київською митницею (відокремленим підрозділом Державної митної служби України).
15.12.2022 року набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (Закон від 13.12.2022 року № 2825-IX).
26.09.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (Закон від 16.07.2024 року № 3863-IX).
На виконання вимог зазначеного Закону дану справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
14.04.2025 року за наслідками автоматичного розподілу справ, що надійшли до Донецького окружного адміністративного суду, справу передано на розгляд судді Логойди Т.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року адміністративну справу прийнято до провадження; вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що Київською митницею Держмитслужби (правонаступником якої є Київська митниця) проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вольво Україна» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг i звільнення від оподаткування за поданою ним митною декларацією від 12.03.2019 № UA125160/2019/541001, за результатами якої складено відповідний акт.
Актом встановлено, що позивачем для підтвердження заявленої країни походження та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати ввізного за кодом «410» під час митного оформлення товарів за зазначеною митною декларацією надано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.03.2019 № А98873, що був складений (виданий) експортером «John Staaling Export ApS» (Данія).
З метою забезпечення дієвого контролю за повнотою оподаткування товарів та недопущення ухилення від сплати платежів в обсягах, передбачених митним законодавством, Київська митниця Держмитслужби звернулася до Державної митної служби України щодо направлення на перевірку достовірності (автентичності) зазначеного сертифіката до уповноваженого органу Королівства Данії.
За результатами перевірки уповноваженим органом Королівства Данія листом від 27.02.2020 №20-0041770 повідомлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.03.2019 № А98873 є автентичним (справжнім) та виданий Данською митною службою, проте експортер не зміг довести, що товари, на які поширюється зазначений сертифікат, є продуктами походження з Європейського Союзу, і тому вони не повинні мати право на пільговий режим.
Таким чином, поданий позивачем сертифікат з перевезення товару EUR.1 не міг бути застосований для надання пільгового режиму в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, до товарів, що зазначені в митній декларації позивача.
З огляду на наведене митний орган дійшов висновку, що оподаткування товарів за поданою позивачем митною декларацією повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення згідно із Законом України «Про Митний тариф України».
Вказані результати документальної невиїзної перевірки позивача стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими збільшено податкове зобов'язання платника податків.
Вважав, що діяв правомірно.
В обґрунтування своєї позиції посилався на постанови Верховного Суду від 01.03.2021 року у справі № 240/7093/19, від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21, від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, від 26.04.2023 у справі № 260/4347/20, від 31.07.2024 у справі № 260/6407/21, від 05.06.2024 у справі № 380/2397/22.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що у березні 2019 року ТОВ «Вольво Україна» при митному оформленні товару, ввезеного на територію України, до Київської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Київська митниця) подано митну декларацією від 12.03.2019 №/2019/541001, якою задекларовано товар «Сідловий тягач, марки VOLVO, модель FH 4x2 Т, бувший у використанні, ідентифікаційний номер (шасі) - НОМЕР_1 , оснащений дизельним двигуном, робочий об'єм циліндрів двигуна - 12777см3, потужність - 345 kW, колісна формула - 4x2, рівень екологічної норми - Євро 6, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення - 2014. Призначення - для буксирування напівпричепів дорогами загального користування. Торговельна марка: VOLVO. Виробник: Volvo Truck Corporation. Країна виробництва: SE.
В декларації зазначені: митна вартість - 971383,82 грн.; країна походження товару - SE (Швеція); відправник: «John Staaling Export ApS» (Gl. Aarhusvej 265, 8800 Viborg Denmark); країна відправлення - DK (Данія); валюта контракту - EUR (Євро).
Обрано основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту).
Позивачем під час митного оформлення товару застосовано тарифну пільгу (тарифну преференцію) зі сплати ввізного мита за кодом «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Разом із митною декларацією для підтвердження заявленої країни походження товару та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати ввізного мита позивачем подано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.03.2019 № А98873, що був складений (виданий) експортером «John Staaling Export ApS» (Данія).
Київська митниця Держмитслужби звернулася до Державної митної служби України з листом від 06.08.2019 № № 10004/6/1070-19-41 щодо перевірки зазначеного сертифіката.
Після проведення відповідної перевірки листом від 27.03.2020 № 16-3/16-01-01/7.8/554 Державна митна служба України проінформувала Київську митницю Держмитслужби (лист зареєстрований 27.03.2020 під вх. № 11824/4) про те, що походження товару на підставі документів про походження, складених експортером «John Staaling Export ApS», не підтверджено.
До зазначеного листа додала копію листа уповноваженого митного органу Королівства Данія від 27.02.2020 № 20-0041770, який проводив перевірку, разом із сертифікатом, що перевірявся.
Так, листом уповноваженого органу Королівства Данія (Митною Службою Данії) від 27.02.2020 №20-0041770 за результатами проведеної перевірки повідомлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.03.2019 № А98873 є автентичним (справжнім) та виданий Данською митною службою, проте експортер не зміг довести, що товари, на які поширюється зазначений сертифікат, є продуктами походження з Європейського Союзу, і тому вони не повинні мати право на пільговий режим.
До зазначеного листа уповноважений митний орган Королівства Данія додав сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 04.03.2019 № А98873, у графі 14 «Результат контролю» якого зроблено відмітку про те, що проведена перевірка показала, що цей сертифікат не відповідає необхідним умовам автентичності та точності.
У зв'язку з наведеним Київською митницею Держмитслужби до позивача направлений лист від 19.03.2021 № 7.8-1/19/11/5588, в якому, з посиланням на зазначені обставини, запропоновано надати пояснення щодо порушення порядку підтвердження країни походження товару в розумінні ст. 44 Митного кодексу України та, за необхідності, їх документальне підтвердження, а саме пояснення щодо обставин, дій (або бездіяльності), які призвели до зазначеного, причин недотримання правил та норм, вжиття достатніх заходів для їх дотримання, відсутності належної обачності тощо. Також повідомлено, що ненадання пояснень протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту є підставою для ініціювання документальної позапланової перевірки щодо стану дотримання ТОВ «Вольво Україна» вимог законодавства з питань митної справи.
ТОВ «Вольво Україна» листом від 06.04.2021 № 31 (зареєстрований Київською митницею Держмитслужби 08.04.2021 під вх. № 13970/11) надало пояснення, в яких зазначало, зокрема, що відповідно до вимог Митного кодексу України, Угоди та Протоколу I, положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а також відповідно до роз'яснень Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.03.2021 основним та достатнім документом, який підтверджує преференційний характер походження товару є сертифікат з перевезення товару EUR.1. Оскільки відповідно до відповіді уповноваженого органу Королівства Данія від 27.02.2020 № 20-0041770 сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.03.2019 № A98873 є справжнім, то автентичність таких документів (сертифікату з перевезення товару EUR.1) підтверджена.
У зв'язку з наведеними обставинами Київською митницею Держмитслужби на виконання вимог Митного кодексу України у зв'язку з надходженням від уповноваженого органу Королівства Данія листа від 27.02.2020 № 20-0041770 прийнято наказ від 08.04.2021 № 70 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Вольво Україна» (код ЄДРПОУ 30176505) вимог законодавства України з питань митної справи».
Про проведення документальної невиїзної перевірки позивача повідомлено листом від 09.04.2021 № 7.8-1/19/11/7148 та повідомленням від 08.04.2021 № 7.8-19-02/9.
В період з 15.04.2021 по 19.04.2021 посадовими особами Київської митниці Держмитслужби на підставі зазначеного наказу (від 08.04.2021 року № 70) проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вольво Україна» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг i звільнення від оподаткування за митною декларацією від 12.03.2019 № UA125160/2019/541001.
Результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчали про заниження податкових зобов'язань, визначених платником податків у митній декларації.
За результатами перевірки складено акт від 30.04.2021 № 11/21/78-19-02/24/30136505, яким встановлені зазначені обставини та порушення позивачем вимог законодавства, а саме:
- ч. 1 ст. 15 Доповнення I «Щодо визначення поняття «походження товарів» i методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції, ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 97 138,38 грн.;
- п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 19 427,68 грн.
Загальна сума занижених податкових зобов'язань 116 566,06 грн. (у тому числі ввізне мито 97 138,38 грн. та податок на додану вартість 19 427,68 грн.), визначена контролюючим органом, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 347 Митного кодексу України, пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.
Розрахунок заниження податкового зобов'язання по видам митних платежів товару за митною декларацією № UA125160/2019/541001 наведено у Додатку 1 до цього акта. Загальна сума занижених податкових зобов'язань складає 116 566,06 грн. (в тому числі ввізне мито 97 138,38 грн. та податок на додану вартість 19 427,68 грн.).
Позивачем направлені заперечення на висновки акту перевірки, оформлені листом від 17.05.2021 № 49, які за результатами розгляду залишено без задоволення (лист Київської митниці Держмитслужби від 25.05.2021 № 7.8-1/19/11/10425, який зазначений як невід'ємна частина акта перевірки).
На підставі акта документальної невиїзної перевірки Київською митницею Держмитслужби прийняті:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.05.2021 № 0000024/7.8-19-02, яким на підставі п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення ч. 1 ст. 15 Доповнення I «Щодо визначення поняття «походження товарів» i методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції, ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (код платежу 15010100) на загальну суму 106 852,22 грн., з неї: за податковими зобов'язаннями - 97 138,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 713,84 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.05.2021 № 0000025/7.8-19-02, яким на підставі п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 190.1 ст. 190 вказаного Кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100) на загальну суму 21 370,45 грн., з неї: за податковими зобов'язаннями - 19 427,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 942,77 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 31.05.2021 року.
Судом також встановлено, що позивачем податкові повідомлення-рішення від 28.05.2021 в адміністративному порядку не оскаржувалися.
Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Митного кодексу України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Статтею 272 Митного кодексу України визначено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Частиною 1 ст. 281 зазначеного Кодексу визначено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно з ч. 1 ст. 257 зазначеного Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до ч. 8 ст. 43 зазначеного Кодексу у разі, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною 9 ст. 43 зазначеного Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 44 зазначеного Кодексу для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
На товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 вказаного Кодексу у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, що вчинена у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі (далі - Угода).
Зазначеною Угодою передбачено, зокрема поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом
Статтею 26 ч. 1 гл. 1 розд. IV Угоди визначено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол I до Угоди).
Статтею 29 ч. 2 гл. 1 розд. IV Угоди визначено, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).
Відповідно до п. 1 ст. 2 розд. II Протоколу I до Угоди з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Законом України від 08.11.2017 № 2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Доповненням І до зазначеної Регіональної конвенції є «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції).
Відповідно до ст. 15 Доповнення І до Регіональної конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
(а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;
(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена ст. 17 Протоколу I до Угоди.
Відповідно до ст. 17 Протоколу I до Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Згідно з п. 2 ст. 32 Протоколу I до Угоди, з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Питання перевірки підтверджень походження врегульовано ст. 33 Протоколу I до Угоди.
Пунктами 1 - 3 ст. 33 Протоколу I до Угоди визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію, інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Згідно з п. 5 ст. 33 Протоколу I до Угоди митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I до Угоди).
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Митного кодексу України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.
Пунктом 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п. 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Відповідно до 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Позивач разом з митною декларацією для підтвердження заявленої країни походження товару (SE (Швеція)) та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати ввізного мита подав до митного органу сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 04.03.2019 № А98873, що був складений (виданий) експортером «John Staaling Export ApS» (Данія).
За результатом перевірки, що проведена митним органом країни експорту, уповноваженим органом Королівства Данія повідомлено, що зазначений сертифікат з перевезення товару є автентичним (справжнім) та виданий Данською митною службою, проте експортер не зміг довести, що товари, на які поширюється зазначений сертифікат, є продуктами походження з Європейського Союзу, і тому вони не повинні мати право на пільговий режим.
До зазначеного листа уповноважений митний орган Королівства Данія додав цей же сертифікат, у графі 14 «Результат контролю» якого зроблено відмітку про те, що проведена перевірка показала, що цей сертифікат не відповідає необхідним умовам автентичності та точності.
За таких обставин, митний орган дійшов правильного висновку про те, що поданий позивачем сертифікат з перевезення товару EUR.1 не міг бути застосований для надання пільгового режиму в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, до товарів, що зазначені у митній декларації позивача.
Отже, оскільки преференційний характер походження товару не підтверджений, тому позивач не мав права на преференції (преференційний режим оподаткування товару), а застосовуючи такі преференції позивач занизив податкові зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.
Оскільки результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчили про заниження податкових зобов'язань, визначених платником податків у митній декларації, тому оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями митний орган правомірно збільшив позивачу відповідні зобов'язання.
Посилання позивача на справжність сертифікату, - є неприйнятними, оскільки те, що сертифікат є справжнім (тобто таким, що дійсно виданий експортером «John Staaling Export ApS» (Данія)), само по собі (без підтвердження преференційного характеру походження товару) не може бути підставою для застосування преференцій.
Посилання позивача та те, що перевірка сертифікату має бути проведена лише за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документу про походження товару, - є безпідставними, з огляду на те, що відповідно до наведених положень законодавства перевірка підтвердження походження товару може здійснюватися як за наявності відповідних обґрунтованих сумнівів, так і у довільному порядку (п. 1 ст. 33 Протоколу I до Угоди).
Суб'єкт владних повноважень в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19, від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21, від 12.05.2023 у справі №140/1130/21, від 31.07.2024 у справі №260/6407/21, від 05.06.2024 у справі №380/2397/22, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати (судовий збір в сумі 2270 грн.) стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» (03134, м. Київ, Кільцева дорога, 20/1А; код ЄДРПОУ 30176505) до Київської митниці (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду (Закон України від 16 липня 2024 року № 3863-IX) шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 30 травня 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда