Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 травня 2025 року Справа№640/1599/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м.Києві
про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просила суд:
- зобов'язати зменшити суму податкового боргу, нарахованого за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період 2014-2019 роки на суму 50012,29 гривень, про що здійснити корегування даних інтегрованої картки платника;
- стягнути в рахунок компенсації моральної шкоди грошові кошти у розмірі 20000,00 гривень.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1005431268 від 11.06.2019, позивача за дівочим прізвищем - ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за № 22660000000049326 від 08.12.2008.
Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 також було взято на облік Головним управлінням ДФС у Донецькій області як платника єдиного внеску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 11.06.2019.
01.06.2017 позивач уклала шлюб та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
07.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності № 22660060003049326.
10.06.2019 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 та була прийнята на облік як платник податків до ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі м. Києві.
Внаслідок відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку, за заявою позивача 27.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності № 2068060003042395.
01.08.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-161624-46 від 02.07.2019 (далі - вимога), відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 30.06.2019 обліковується борг (недоїмка) по сплаті єдиного внеску у сумі 50012,29 грн., яку вона оскаржила до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року у справі № 640/15191/19 скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ф-161624-46, оскільки позивач як фізична особа-підприємець перебувала на обліку в податковому органі на території проведення АТО, а після того переїхала до міста Київ, де стала на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Позивачем була отримана нова вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.11.2020 року № Ф-16124-46 на суму 50012,29 гривень за період 2014-2019 роки, яку вона вважає незаконною.
Зазначає, що вказана вимога містить суми боргу з ЄСВ, що раніше були скасовані судовим рішенням, не виконаним з боку відповідача, оскільки борг з ЄСВ в інтегрованій картці позивача не скасований.
Зазначає, що на неї розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014р. по теперішній час.
Наголошує, що відповідач не мав права виносити спірну вимогу від 09.11.2020 року № Ф-16124-46 за період 2014-2019 роки, оскільки судом позивача звільнено від сплати ЄСВ за вказаний період.
З зазначених причин просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/1599/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову в адміністративній справі №640/1599/21.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року адміністративну справу № 640/1599/21 прийнято до провадження.
Представником відповідача 22.02.2021 надано письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно не сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів.
Згідно облікових даних, заборгованість позивача станом на 31 жовтня 2020 року становила 50436,23 гривень, тому ГУ ДПС у м. Києві сформовано вимогу від 08.11.2020 року на вказану суму боргу.
Зазначає, про відсутність підстав для списання боргу з ЄСВ, а тому і відсутність підстав для задоволення вимог в частині коригування даних в ІКП позивача з єдиного внеску.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позивач, ОСОБА_1 з 08.12.2008 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за № 22660000000049326 від 08.12.2008.
Позивача було взято на облік Головним управлінням ДФС у Донецькій області як платника єдиного внеску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 11.06.2019.
07.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повторно було внесено запис про припинення підприємницької діяльності № 22660060003049326.
10.06.2019 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 та була прийнята на облік як платник податків до ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі в м. Києві.
З підстав відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку за заявою позивача 27.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності № 2068060003042395.
Таким чином, позивач мала статус фізичної особи-підприємця з 10.06.2019 по 27.06.2019, тобто протягом 18 днів.
01.08.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-161624-46 від 02.07.2019, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 30.06.2019 обліковується борг (недоїмка) по сплаті єдиного внеску у сумі 50012,29 грн.
Позивач, на погодившись з вказаною вимогою, оскаржила її до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року у справі № 640/15191/19 скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ф-161624-46.
Підставою скасування зазначено той факт, що позивач як фізична особа-підприємець перебувала на обліку в податковому органі на території проведення АТО, а після того переїхала до міста Київ, де стала на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Вказане рішення набрало законної силі відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року.
Даних стосовно сторнування відповідачем в ІКП позивача з єдиного соціального внеску сум скасованої судом вимоги сторонами до матеріалів справи не надано.
Разом з тим, позивачем була отримана нова вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.11.2020 року № Ф-16124-46 на суму 50436,23 гривень.
Відповідач у відзиві зазначив, що дана вимога сформована за період 2013-2019 роки, тобто за період, зазначений в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року у справі № 640/15191/19.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо формування нових вимог з єдиного внеску стосовно боргу позивача, визнаного судом неправомірним, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.
Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.
Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:
« 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк, де значилася на податковому обліку позивач.
Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк, де значиться на податковому обліку позивач.
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
На підставі наведеної норми Окружний адміністративний суд міста Києва фактично звільнив позивача від сплати боргу з єдиного соціального внеску в сумі 50012,29 грн., зазначеного у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-161624-46 від 02.07.2019.
При цьому, суд зауважує, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 з 13 лютого 2020 року втратив чинність, тому суд не може застосовувати вказану норму на дату прийняття спірної вимоги - 09.11.2020.
Судом встановлено, що згідно облікових даних інтегрованої картки позивача заборгованість з єдиного внеску з самостійно узгоджених зобов'язань станом на 31 жовтня 2020 року складає 50436,23 гривень, тому 09.11.2020 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16124-46 на вказану суму недоїмки.
Разом з тим, станом на 19.10.2020 сума боргу становила 47258,11 грн., тобто встановлена судовим рішенням сума боргу, яка утворилась у період часу, коли позивач знаходилась на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилась антитерористична операція, а саме: м. Донецьк, до якої відповідач додав поточну заборгованість станом на 31.10.2020.
Таким чином, відповідачем в ІКП позивача з єдиного внеску було проведено нарахування як платнику єдиного внеску зобов'язань за період з 2013 року по жовтень 2020 року.
При цьому, нарахована сума зобов'язань з єдиного внеску позивачем не сплачувалась, оскільки вона не мала статусу фізичної особи-підприємця і не проводила підприємницьку діяльність.
Суд зазначає, що відповідно статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Отже, вказаний Закон передбачає наявність у платника єдиного внеску статусу господарюючого суб'єкту чи самозайнятої особи, якого не було у позивача на час формування зобов'язань зі сплати єдиного внеску.
Як зазначено вище, підприємницьку діяльність позивачем припинено 27.06.2019 року. З зазначених підстав позивач не є платником єдиного внеску у розумінні ст. 4 Закону України № 2464.
Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 03.06.2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників, відповідно до положень якого розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Таким чином, у справі № 260/81/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-ІV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача внести до інтегрованої картки платника податків відомості щодо скасування заборгованості з єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 50012,29 гривень та здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу з єдиного внеску шляхом зменшення заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 71, пп.72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій;
За приписами п. 2 розділу І, п.п.1, 2 підрозділу 4 розділу V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.
Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є, зокрема, рішення суду, прийняте по суті.
Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, зокрема, інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку»/»Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано» при частковому скасуванні.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.
Відповідальні працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем органів ДФС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Отже, у відповідача виник обов'язок щодо внесення змін до інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску (позивача) після набрання законної сили рішенням суду про скасування оспорюваної вимоги, а саме: з 25.11.2020 - дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду. Проте, відповідач не скасував в ІКП позивача скасовані судом суми боргу.
Таким чином, відповідачем в ІКП позивача протиправно відображено суми єдиного внеску, визнані судом незаконними.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити корегування даних інтегрованої картки платника.
Проте, позивачем обрано неправильній спосіб порушеного права, оскільки здійснити корегування даних інтегрованої картки платника за наявності діючої вимоги про сплату боргу від 09.11.2020 року № Ф-16124-46 на суму 50436,23 гривень неможливо.
Тому суд, з урахуванням приписів частини другої статті 9 КАС України для ефективного захисту прав позивача вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначену вимогу як протиправну.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Стосовно вимог про стягнення в рахунок компенсації моральної шкоди грошові кошти у розмірі 20000,00 гривень суд зазначає таке.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб) вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають:
1) наявність моральної шкоди;
2) протиправність діяння її заподіювача;
3) наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Проте, позивачем в обґрунтування існування таких страждань не конкретизовано, яка саме моральна шкода була заподіяна позивачу, та не наведено обґрунтувань причинно-наслідкового зв'язку виникнення зазначеної шкоди та дії (бездіяльність) відповідача, що є обов'язковою умовою для встановлення судом обґрунтованості заявленої моральної шкоди.
Жодних доказів, які б підтверджували ступінь такої шкоди або моральних страждань та причинно-наслідковий зв'язок позивачем до суду не надано.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, а відтак зазначена вимога задоволенню не підлягає.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.11.2020 року № Ф-16124-46 в розмірі 50436,23 гривень.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві внести до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо скасування заборгованості з єдиного внеску в розмірі 50436,23 гривень та здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу з єдиного внеску шляхом зменшення заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 травня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова