Іменем України
№ 610/3049/24 № 2-п/610/4/2025
м. Балаклія26 травня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Ворони І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,
Представником відповідача - адвокатом Зачепіло З.Я. до суду подано заяву про перегляд заочного рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23.10.2024, за яким було задоволено позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме було стягнуто з нього заборгованість: 1) за договором про надання фінансового кредиту № 3013915651/469749 від 16.09.2021 у сумі 35225 гривень, 2) за договором кредитної лінії № 899681656 від 21.07.2021 у сумі 94616,07 гривень, 3) за договором про надання фінансового кредиту № 19267-08/2021 від 30.08.2021 у сумі 36850 гривень, 4) за договором про надання фінансового кредиту № 3013915651/732379 від 19.09.2021 у сумі 11900 гривень, а всього - 178591,07 гривня та 3028 гривень судового збору.
Обґрунтовуючи заяву представник відповідача посилається на те, що про існування вищевказаного заочного рішення відповідач дізнався лише 20.03.2025, з моменту відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа через мобільний додаток «Дія» та блокування його карткових рахунків, тому вважає можливим поновити пропущений строк для подачі даної заяви, оскільки вона подана протягом двадцяти днів з дня ознайомлення відповідача з повним текстом заочного рішення.
Вказує, що відповідач не був обізнаним про розгляд справи в суді, оскільки жодних листів, копій позовної заяви з доданими матеріалами, судових повісток відповідач від суду не отримував та не знав про сам фак наявності справи в суді та про дати судових засідань. Неповідомлення у встановленому порядку про розгляд справи позбавило відповідача передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, яким він заперечує проти позову.
Представник відповідача також зазначила, що заявлена позивачем сума до стягнення за кредитними договорами не ґрунтується на їх умовах і наданому самим же позивачем розрахунку, її розмір є недоведеним. Крім того матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаними кредитними договорами. На підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитними договорами позивачем не надано належних доказів - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру тощо) або виписки з банківського рахунку. Надані позивачем розрахунки заборгованості є суто внутрішніми документами фінансових установ. Відсутність в матеріалах справи первинних документів позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит та розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також порядок та підстави нарахування відсотків. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаних договорів факторингу позивачем суду надано не було. Позивачем не підтверджено сплату новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу прав вимоги (а.с. 116-121, 123).
Заявник-відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, представник заявника надала заяву про розгляд заяви за її та відповідача відсутності (а.с. 124, 136).
Представник позивача у судове засідання також не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки разом з копіями відповідних документів до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документа 17.04.2025 (а.с. 129), причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи не надав, поважності неявки не убачається.
За правилом ч. 1 ст. 287 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач про час і місце проведення судових засідань на 24.09.2024 та 23.10.2024повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 81), однак на пошту за отриманням судових повісток, копії позову з доданими до нього документами і в судове засідання не з'явився (а.с. 89-90, 96-97), причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачалось. Також викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади Українивід 28.08.2024 та 26.09.2024 (а.с. 86, 94). Тому суд постановив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача у розгляді справи.
Заочне рішення суду направлялось відповідачу за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак конверт з поштовим рекомендованим повідомленням був повернутий до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 109-110).
З матеріалів справи не вбачається про отримання відповідачем зазначеного рішення.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Враховуючи, що заочне рішення відповідач не отримував, оскільки відомості про це відсутні в матеріалах даної цивільної справи, а дізнався про таке рішення, зі слів його представника, лише 20.03.2025 з моменту відкриття виконавчого провадження, тому із заявою про перегляд заочного рішення у визначений законом строк до суду не звернувся, суд приходить до висновку про можливість визнати причини пропуску подачі заяви поважними, а відтак поновити відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Зі змісту ст. 288 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин:
1) відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин,
2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що вищезазначена цивільна справа перебувала в провадженні суду з 20.08.2024, призначалась в судові засіданні на 24.09.2024 та 23.10.2024. Повістки про виклик в судові засідання на ім'я відповідача направлялись за останнім відомим місцем реєстрації.
В ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В матеріалах справи наявні конверти з судовими повістками на 24.09.2024 та 23.10.2024, які повернулися до суду 09.09.2024 та 04.10.2024 з рекомендованим поштовим повідомленням без вручення з відміткою «Укрпошти» «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 89-90, 96-97), які направлялися за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача.
За правилами ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, то подальший її виклик як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідач викликався до суду на 24.09.2024 та 23.10.2024 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади Українивід 28.08.2024 та 26.09.2024 (а.с. 86, 94).
Отже, відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи судовими повістками за останньою відомою адресою реєстрації та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам ЦПК України.
Крім того, інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному сайті «Судова влада», який є у загальному доступі.
Також, заочне рішення було направлено відповідачу та розміщено у Єдиному реєстрі судових рішень, який також є у загальному доступі.
Згідно ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Згідно ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії від 07 липня 1989 року). Європейський суд виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Судом було вжито усі можливі заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового засідання. Однак, відповідач чи його представник для розгляду цивільної справине з'явились.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не з'явився до суду без поважних причин.
Також представником відповідача не надано доказів на підтвердження вказаних нею обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідач лише навела доводи щодо незгоди з наданою судом оцінки доказів, що були надані позивачем, та на підставі яких ухвалене судове рішення. При цьому у заяві відсутнє посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були досліджені судом через те, що відповідач не був повідомлений про час і місце розгляду справи і не мав змоги їх надати суду. Всі заперечення відповідача проти позову зводяться до аналізу тих обставин, які були відомі суду на момент ухвалення заочного рішення 23.10.2024.
Таким чином, жодної з умов, передбачених ст. 288 ЦПК України, судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для скасування вказаного заочного рішення від 23.10.2024 суд не вбачає, тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, що не перешкоджає стороні відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 288 ЦПК України,
1)Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23.10.2024.
2)Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя Стригуненко В.М.