вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 756/5479/24 Головуючий у суді першої інстанції - Майбоженко А.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2949/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
30 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районний суд міста Києва від 08 серпня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська комунальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У квітні 2024 року позивач ТОВ «Київська комунальна компанія» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , та споживачем житлово-комунальних послуг.
24.06.2016 між ТОВ «Київська комунальна компанія» та ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_1 , укладено договір №15/03/2/225 про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, комунальних послуг.
За умовами вказаного договору ТОВ «Київська комунальна компанія» зобов'язалось надавати відповідачці послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, а також забезпечувати отримання нею послуг з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, електропостачання, послуг з охорони за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем на виконання умов договору було надано послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, послуги з охорони та технічного обслуговування і ремонту системи контролю доступу та системи відеоспостереження, проте відповідачка свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг у повному обсязі не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на у розмірі 16 799,78 грн, з яких:
4 887,37 грн - заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з жовтня 2023 по березень 2024 року;
10 042,41 грн - заборгованість за послуги з охорони за період з лютого 2019 по березень 2024 року;
1870,00 грн - заборгованість за послуги охорони секцій будинку (консьєрж) за період з травня 2023 по березень 2024 року.
Крім цього, позивач нарахував на заборгованість 3 % річних - 129,15 грн та інфляційні втрати - 154,86 грн.
Посилаючись на те, що відповідачка добровільно заборгованість не погашає, позивач просив суд стягнути з неї на свою користь борг у вказаному розмірі та судові витрати.
Рішенням Оболонського районний суд міста Києва від 08 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська комунальна компанія»:
4 127 (чотири тисячі сто двадцять сім) гривень 83 копійки - заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території;
10 042 (десять тисяч сорок дві) гривні 41 копійка - заборгованість по оплаті компенсації за надання послуг з охорони території будинку;
1020 (одна тисяча двадцять) гривень - заборгованість по оплаті компенсації за надання послуг з охорони секцій будинку (консьєрж);
129 (сто двадцять дев'ять) гривень 15 копійок - три проценти річних;
154 (сто п'ятдесят чотири) гривні 86 копійок - інфляційні нарахування;
3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень - сплаченого судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Оболонського районний суд міста Києва від 08 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам її відзиву.
Зазначає, що у багатоквартирному будинку узагалі відсутня прибудинкова територія, відсутня містобудівна та землевпорядна документація щодо ділянки, на якій розміщено будинок.
Вказує, що позивачем безпідставно збільшено тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, неправомірно нараховано борг за послуги зовнішньої охорони території будинку за період та за послуги внутрішньої охорони секцій будинку (консьєрж), оскільки у доданих до позовної заяви документах Акт прийняття майна та Акти приймання передачі об'єкту під охорону відсутні, тому не передбачають надання послуг з охорони особистого майна відповідача та майна, що належить до власності співвласників будинку.
Посилається також на відсутність належних доказів фактичного надання послуг позивачем та необґрунтованість розрахунку заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України (в редакції, чинній на день подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 17 083,79 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 24.06.2016 між ТОВ «Київська комунальна компанія» та власником квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг № 15/03/2/225.
Предметом вказаного Договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , сприяння в забезпеченні якісного та своєчасного отримання споживачами комунальних послуг з холодного водопостачання, водовідведення гарячої та холодної води, послуг з охорони шляхом укладення окремих договорів з виконавцями/виробниками цих послуг, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Згідно п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Управляюча компанія до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок зі сплати послуг, а споживач зобов'язується оплатити рахунок в термін до 20 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами відповідно до загальної площі житлового приміщення та показань лічильників та/ або нормативів споживання та сплачувати послуги Управляючої компанії не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцев в якому надавалися послуги, а також сплачувати послуги Управляючої компанії за новими розцінками (тарифами) з моменту їх затвердження у встановленому законом порядку (п.4.2.11).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 1042 ЦК України передбачено, що управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
За положеннями ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З урахуванням укладеного з позивачем Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг № 15/03/2/225 від 24.06.2016 та приписів діючого законодавства у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , а отже зобов'язана здійснювати їх своєчасну оплату.
Також встановлено, що відповідачка, усупереч взятих на себе зобов'язань, не здійснювала повну та своєчасну оплату спожитих комунальних послуг, внаслідок чого у неї, з врахуванням часткової сплати боргу, виникла заборгованість на загальну суму 15 474,25 грн, з яких: заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території - 4127,83 грн, заборгованості по оплаті компенсації за надання послуг з охорони території будинку - 10 042,41 грн, заборгованості по оплаті компенсації за надання послуг з охорони секцій будинку (консьєрж) - 1020,00 грн, нарахованих трьох процентів річних - 129,15 грн, інфляційних нарахувань - 154,86 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем та не спростовано відповідачкою під час розгляду справи (з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачкою після відкриття провадження у справі).
Відповідачка наявність заборгованості у вказаному розмірі не спростувала, доказів її погашення не надала.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивачки про відсутність у неї обов'язку по сплаті за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території з жовтня 2023 по березень 2024 у звязку із відсутністю прибудинкової території, оскільки вони спростовується умовами Договору 15/03/2/225 укладеного між позивачем та відповідачкою, та Додатками до нього, де сторонами було погоджено, що до складу послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій входить, зокрема і прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способом); поливання дворів, клумб, газонів; прибирання та вивезення снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами (зимове прибирання). Додатком до Договору «Структура, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає ТОВ «Київська комунальна компанія» деталізовано складові робіт та їх періодичність щодо послуги в частині утримання прибудинкової території.
Отже, між власником квартири ОСОБА_1 та управляючою компанією ТОВ «Київська комунальна компанія» в договірному порядку при укладанні Договору №15/03/2/225 було погоджено, що Товариство надає послуги, зокрема, щодо утримання прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , а власник квартири оплачує дані послуги.
Посилання відповідачки на відсутність у неї обов'язку по сплаті за послуги з охорони також спростовуються умовами договору № 15/03/2/225, пунктом 2.3 якого передбачено, що вартість послуг, що сплачуються за договором, складається з відшкодування витрат Управляючої компанії на утримання будинку та прибудинкової території та додаткових платежів за зовнішню та внутрішню охорону будинку, а також Додатковою угодою №1 До Договору №15/03/2/225 від 24.06.2016, яка підписана відповідачкою та відповідно до п. 1 якої, на виконання вимог пункту 2.3 Договору, Власник (Користувач), уповноважує Управляючу компанію, а Управляюча компанія зобов'язується укласти від свого імені, в інтересах Власника користувача), договір з охоронним підприємством на надання охоронних послуг та забезпечити адміністрування послуг з охорони, які безпосередньо надаються спеціалізованою охоронною компанією, відповідно до умов договору, укладеного з Управляючою компанією на користь Власника (Користувача) та сторони погодили, що в разі зміни безпосереднім виконавцем послуг (охоронною компанією) вартості послуг, Власник (Користувач) приймає та погоджує нову вартість, про яку повідомляється шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті Компанії та в будинку, без внесення змін чи доповнень до даної додаткової угоди.
З наданих матеріалів вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 була ознайомлена з Договором про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, комунальних послуг №15/03/2/225 від 24.06.2016 та Додатками до нього, а саме: Положенням «Про правила користування житловими приміщеннями, що розташовані в житловому будинку, а також Складовими тарифів та структурою, періодичністю та строків надання послуг, які надаються управляючою компанією з утримання будинків та прибудинкової території, про що свідчить підпис останньої.
Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо незгоди відповідача з тарифами, згідно яких нараховується плата за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Так, відповідачка у відзиві на позовну заяву посилалася на те, що підпунктом 4.3.8 пункту 4.3 договору, управляюча компанія (позивач) має право у випадку (змін) здорожчання або здешевлення вартості відповідних послуг в односторонньому порядку, пропорційно, змінювати діючі розцінки на підставі діючого законодавства (п.75 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 №869), та натомість, у Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (у редакції, що діяла на день укладання договору) пункт 75 відсутній, тому внесені позивачем зміни до договору щодо підвищення тарифів з 01.01.2022 та з 01.11.2023 є недійсними з моменту вчинення.
Однак, вказаний пункт повністю узгоджується з нормами права, які діяли на момент підписання Договору № 15/03/2/225 від 24.06.2016, зокрема: ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875, відповідно до якої ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формувалися і затверджувалися центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Положенням п. 1 ч. 1 ст. 21 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875, було передбачено, що виконавець послуг розробляє і подає на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на відповідні послуги.
Крім того, на момент укладання між сторонами Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг № 15/03/2/225 від 24.06.2016, Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» було затверджено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», відповідно до абз. 5 п. 2 якого послуги надавались з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг та копія такого рішення була невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Так, на виконання вищевказаних вимог Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 211 від 12.02.2018 внесено зміни до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг та затверджено тариф у розмірі 8,43 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири споживача.
Вказаний тариф діяв до 01.01.2022, тобто до затвердження нового тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 9,92 грн./кв.м загальної площі квартири/приміщення Наказом ТОВ «Київська комунальна компанія» № 21/70-К/тр від 10.12.2021. А також, Наказом ТОВ «Київська комунальна компанія» № 23/40-АГ від 12.10.2023 встановлено новий тариф на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 10,70 грн./кв.м загальної площі квартири/приміщення починаючи з 01.11.2023.
09.11.2017 було ухвалено Закон України «Про житлово-комунальні послуги» ч.1 ст.10, якого передбачено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Додатково Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 03.04.2019 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а саме: виключено абзац 5, яким було встановлено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Таким чином, на момент затвердження нових тарифів Наказом ТОВ «Київська комунальна компанія» № 21/70-К/тр від 10.12.2021 та № 23/40-АГ законодавством не було передбачено погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а отже доводи відповідача про невідповідність порядку встановлення тарифів діючому законодавству є не спроможними.
У той же час, відповідачкане надала доказів на підтвердження оскарження у встановленому законом порядку та визнання недійсними тарифів, встановлених Наказом ТОВ «Київська комунальна компанія» № 21/70-К/тр від 10.12.2021 та № 23/40-АГ від 12.10.2023, якими затверджено розміри щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території на рівні 9,92 грн./ кв. м. та 10,70 грн. / кв. м.
Суд першої інстанції також врахував, що у даній справі Договір №15/03/2/225 від 24.06.2016 про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У той же час, відповідно до п. 9 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт.
Вказане положення узгоджується з приписами ч.2, 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Однак відсутні докази, що Управитель не з'явився у визначений строк на виклик, що він завчасно був повідомлений про нього, або, що відмовився від підпису.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом деякого періоду здійснювала оплату за надані послуги з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, комунальних послуг, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16, належить до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку.
Перевіривши розрахунок заборгованості, зроблений позивачем з урахуванням сплати частини заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правильність наданого позивачем розрахунку, та обгрунтованість заявлених позивачем сум заборгованості, які підлягають стягненню з відповідачки.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
У зв'язку з простроченням оплати спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у розмірі 129,15 грн. та інфляційні витрати у розмірі 154,86 грн. є обґрунтованими та правомірними.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачка під час розгляду справи у суді першої інстанції частково сплатила заборгованість.
Твердження апелянтки щодо її неналежного повідомлення про розгляд справи спростовується розпискою, відповідно до якої ОСОБА_1 24.05.2024 була повідомлена про день та час розгляду справи (на 08.08.2024 о 10;00) та отримала копію ухвали та позовної заяви (а.с. 68). При цьому, як видно із матеріалів справи, відповідачка подавала до суду відзив на позовну заяву та письмові заперечення, що було враховано судом під час розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги повністю повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, ґрунтуються на незгоді відповідачки із необхідністю сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг у належному їй житловому приміщенні за встановленими тарифами, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районний суд міста Києва від 08 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: Т.О. Невідома
В.В. Соколова