№ 11-кп/824/610/2025 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023100080000473, -
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов Луганської області, українця, громадянина України, який здобув середню спеціальну освіту, розлучений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно зі ст. 89 КК України не судимий,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого проживання: АДРЕСА_2 з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. з роз'ясненням обов'язку прибувати за кожною вимогою суду до набранням вироком законної сили залишено без змін.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 20.01.2023 року у м. Києві, по вул. Сержа Ліфаря, 1-А, отримавши у тимчасове користування від гр. ОСОБА_8 , автомобіль «Peugeot boxer» НОМЕР_1 1995 року випуску, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, скориставшись послугами Інтернет ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_2» доставив автомобіль «Peugeot boxer» НОМЕР_1 на АДРЕСА_3 де реалізував його ОСОБА_9 за 500 USD, тим самим незаконного заволодів вказаним транспортним засобом, спричинивши ОСОБА_8 матеріальну шкоду на 500 USD.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13.03.2023 скасувати в частині призначеного покарання; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував тяжкість злочину, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, та безпідставно застосував положення ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, маж бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Суд першої інстанції, враховуючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого та просив призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та застосував до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням строком 2 роки та поклав обов'язки, визначені ст. 76 КК України. На переконання колегії суддів, таке рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим.
З огляду на другорядну роль кари як мети покарання, враховуючи фактичні обставини та особу ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв'язки, працює за трудовим договором, щиро розкаявся, зробив належні висновки, відсутність претензій майнового характеру з боку потерпілого, на переконання колегії суддів, звільнення його від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою є співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.
Отже, висновок суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 основного покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі з іспитовим строком є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. ст. 65, 67 КК України та у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення його та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Даний висновок суду узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України про те, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Колегією суддів враховано і практику рішень Європейського суду з прав людини, зокрема справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
Отже, на переконання колегії суддів, в даному випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Беззаперечних доводів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами кримінального провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, - без зміни.
Касаційна скарга на дану ухвалу суду може бути подана до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4