Справа №755/1342/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3641/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
27 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025року,
Вироком у кримінальному провадженні №12024105040001673 обвинувачену:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, українку, громадянку України, з вищою освітою, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштовану,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначеноїй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покладенона ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винною та її дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України,за наступних обставин.
ОСОБА_7 , будучи засудженою 15.05.2024 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, та вчинила нове кримінальне правопорушення.
04 грудня 2024 року приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, була виявлена та затримана працівниками ППОП № 2 ГУНП у м. Києві, які перебували у патрулі по відпрацюванню території Дніпровського району.
В подальшому, 04.12.2024 в період часу з 15 год. 36 хв. до 15 год. 56 хв., за адресою: АДРЕСА_2 співробітниками поліції було проведено особистий обшук затриманої ОСОБА_7 , в ході якого вона добровільно надала картонну коробку, всередині якої знаходилася речовина рослинного походження, яка є наркотичним засобом, обіг якої обмежено - канабіс, яку вона незаконно придбала та зберігала для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта,надана на дослідження речовина рослинного походження, зеленого кольору, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс. Загальна маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 23,43 г.
Канабіс, згідно Списку № 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» в Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу- канабіс, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини невеликого розміру - 5,0 г., та не перевищує 500 г., що є граничною величиною великого розміру.
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Виключити з вступної частини відомості про попередню судимість обвинуваченої. Виключити з кваліфікації діяння кваліфікуючу ознаку «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею». Кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням покарання у виді 1 року обмеження волі та звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишити без змін. Дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченої.
Зазначає, що попереднім вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі однієї тисячі неподаткових мінімумів доходів громадян. Відповідно до положень ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Згідно ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнають осіб, засуджених за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Штраф, призначений ОСОБА_7 вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2024 року сплачено 28.05.2024 року. За таких обставин, станом на 04.12.2024 на момент вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, попередня судимість обвинуваченої була погашена.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації діяння обвинуваченої. Кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, - «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею» підлягають виключенню, як зайві. Крім цього, у вступній частині оскаржуваного вироку безпідставно зазначено про попередню судимість обвинуваченої. Просить внести зміни до призначеного покарання, оскільки за умови правильної кваліфікації дій обвинуваченої, покарання у виді позбавлення волі не може бути призначено.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченої, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Висновки суду в частині доведення винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів переглядає вирок суду лише в частині правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України за кваліфікуючою ознакою - «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», а також, відповідно, в частині призначеного судом покарання, що не суперечить положенням ч. 3 ст. 349 та ч. 2 ст. 394 КПК України.
Як вбачається з оскарженого вироку, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 , будучи засудженою 15.05.2024 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, та вчинила нове кримінальне правопорушення, а саме незаконно придбала та зберігала наркотичний засіб для власного вживання без мети збуту.
Такі дії ОСОБА_7 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 2 ст. 309 КК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2024 року ОСОБА_7 засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу 17000 гривень, який згідно квитанції від 28.05.2024 року сплачений, у зв'язку з чим судимість вважається погашеною (т. 1 а.п. 87- 87В).
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України відноситься до кримінальних проступків, а тому особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття ними покарання визнаються такими, що не мають судимості в силу положень п. 2-1 ч. 1 ст. 89 КК України.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року (справа № 739/1140/18), припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_7 відбула призначене вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2024 року покарання у виді штрафу шляхом його сплати, то станом на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення за оскаржуваним вироком - 04.12.2024 року вказана судимість була погашена, що свідчить про відсутність передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України кваліфікуючої ознаки - «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею».
Неврахування судом першої інстанції вказаних обставин призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, необхідності зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування частини статті закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення та пом'якшення призначеного покарання, що, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 408 та п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для зміни судового рішення.
З урахуванням викладеного, дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.
При цьому, при вирішенні питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої та її відношення до скоєного і його наслідків, саме покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі буде сприяти виправленню обвинуваченої та досягненню мети покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України та ч. 2 ст. 65 КК України. Також колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України та звільнити останню від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки, на думку колегії суддів, виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання з урахуванням тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та даних про її особу.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України, визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргузаступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Виключити із вступної та мотивувальної частин вироку посилання на те, що ОСОБА_7 раніше судима, будучи засудженою 15.05.2024 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, та вчинила нове кримінальне правопорушення та раніше судима за злочин у сфері обігу наркотичних засобів.
Перекваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України.
Визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя